П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2459/20
По справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року по справі № 420/2459/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року частково задоволена апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 по справі №420/2459/20 - змінене, шляхом виключення з його мотивувальної частини обґрунтування - «суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, тобто виплати позивачу 100 % підвищення пенсії з 01.01.2018 року…»
Викладений третій абзац резолютивної частини судового рішення в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 з 05.03.2019 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 100% від суми її підвищення, із урахуванням раніше виплачених позивачу сум».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного від 29.07.2020 по справі № 420/2459/20 - залишити без змін.
Із законністю постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 року не погоджуюсь з огляду на таке.
Змінюючи оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 по справі № 420/2459/20, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №160/3586/19 (№Пз/9901/12/19) дійшла висновку, що у зв'язку із скасуванням пункту 2 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, а тому саме з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Апеляційний суд встановив помилковість висновків суду першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги саме з 01.01.2018 року, тобто в межах позовних вимог, посилався також і на висновки Верховного Суду у зразковій справі №160/3586/19.
При цьому апеляційний суд, враховуючи, що апелянт є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, не має підстав здійснювати перерахунок та виплату пенсії позивачу у період з 01.01.2018 р. по 04.03.2019 р. не враховуючи при цьому Постанову КМУ № 103 від 21.02.2018 р., яка на той час була чинною.
За таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що у спірний період з 01.01.2018 р. по 05.03.2019 р. (дати набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправним та скасовано пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 р.) апелянт , виплачуючи частково підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 р. згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 103 та № 704 від 30.08.2017 р., діяв у відповідності до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, яка була чинною на той час, та не порушив вимог частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ.
Вказані висновки апеляційного суду вважаю помилковими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з дотримання норм матеріального і процесуального права, та має бути залишене без змін, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами ст. 19 основного Закону, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
За приписами ст. 116 Основного Закону Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (п. 2 ч. 1 ст. 116), забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту (п. 3 ч. 1 ст. 116).
Відповідно до ч. 1 ст. 117 основного Закону, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 та 3 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За приписами статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є:
1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
2) забезпечення доведеності вини;
3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;
5) забезпечення обвинуваченому права на захист;
6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
7) розумні строки розгляду справи судом;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
9) обов'язковість судового рішення.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Враховуючи вказані норми Основного Закону право позивача на отримання пенсії у 100 відсотковому розмірі з 01.01.2018 року є конституційним правом на соціальний захист, що гарантується Державою, яка зобов'язана спрямовувати свою діяльність на забезпечення цього права.
У свою чергу, Держава діє через органи законодавчої, виконавчої та судової влади, які зобов'язані здійснювати свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Кабінет Міністрів України, у межах наданих повноважень, зобов'язаний діяти з дотриманням норм Конституції України та законів України, які є актами вищої юридичної сили ніж акти, що приймаються Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний Фонд України, який є центральним органом виконавчої влади та його територіальні органи також зобов'язані у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (Постанова КМУ № 280 від 23.07.2014 р.).
У разі недотримання Державою, в особі її виконавчих органів (в цій справі територіальний орган ПФУ), взятих на себе зобов'язань, зокрема в частині гарантування громадянину конституційного правам на соціальний захист, а саме не виплата у 100 відсотковому розмірі пенсії, нарахованої у відповідності до чинного законодавства, та за відсутності встановлених законом обставин для такої невиплати, між таким пенсіонером та територіальним органом ПФУ виникає юридичний спір, на який поширюється юрисдикція судів (ч. 2 ст. 124 Основного Закону).
Погоджуюсь із доводами суду першої інстанції про те, що жодною нормою Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, який у спірних правовідносинах є спеціальним, не передбачена можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.
Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати пенсії (статті 51, 52, 55, 63 цього Закону).
Рішенням окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/3858/18 від 12.12.2018 року, яке набрало законної сили 05.03.2019 року скасовані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 в частині умов, порядку та розмірів саме виплати сум перерахованих пенсій. За таких обставин територіальні органи ПФУ зобов'язані з 05.03.2019 року виплачувати перераховану пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII - в повному обсязі.
Встановлена рішенням окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/3858/18 від 12.12.2018 року протиправність положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, через відсутність у Кабінету Міністрів України права встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, як зазначено у зразковій справі №160/3586/19, є підставою для відновлення порушених прав позивача з 05.03.2019 року.
Проте, позовні вимоги, які були предметом розгляду зразкової справи №160/3586/19 стосувались саме протиправної відмови пенсійного органу у задоволені заяви позивача про проведення виплати його пенсії у стовідсотковому розмірі саме з 05.03.2019 року.
Правовідносини в справі, яка переглядалась апеляційним судом, окрім порушеного права на отримання пенсії у 100 відсотковому розмірі з 05.03.2019 року, стосується також і права на отримання пенсії у 100 відсотковому розмірі з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року.
Зазначаю, що визнання протиправними на нечинними пунктів 1, 2 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року, відбулось саме з підстав відсутності у Кабінету Міністрів України відповідних повноважень на встановлення відстрочки або розстрочки виплати пенсії.
Оскільки Кабінет Міністрів України не мав зазначених вище повноважень, а Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII не передбачає можливості сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування, на мою думку, розглядаючи питання щодо захисту порушених прав позивача в період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року, про які заявив позивач в цій справі, суд першої інстанції правильно застосував норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, який має вищу юридичну силу, а не положення Постанови КМ України №103 від 21.02.2018 року, яка в цей період була чиною.
Також, вважаю за необхідне зазначити, що порушення прав позивача в період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року є очевидним, оскільки з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року позивач не отримав належних йому на підставі закону та гарантованих Конституцією України 50 відсотків підвищення пенсії, а в період з 01.01.2019 року по 04.03.2019 року - 25 відсотків підвищення пенсії, за відсутності при цьому будь-якого законодавчого врегулювання щодо виплати цих коштів у майбутньому.
Зазначена обставина, на мою дімку, є втручанням у майнові права позивача, порушенням Державою, в особі її виконавчих органів, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - права мирно володіти своїм майном.
Додатково вважаю за необхідне зазначити, що, приймаючи Постанову № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Кабінет Міністрів України, в силу своїх повноважень, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету, мав передбачити наслідки свого рішення у вигляді підвищення пенсій, призначених за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII.
Оскільки Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 704 від 30.08.2017 року то логічним є те, що вказана постанова прийнята виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету для виконання вимог, зокрема і Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII в частині наслідків у вигляді проведення перерахунку пенсій, призначених за цим законом. Отже Держава, в особі її виконавчих органів, зобов'язана була діяти відповідно до вимог законів України, проте як порушені права позивача можуть бути відновлені в повному обсязі лише шляхом постановлення відповідного судового рішення, яким в цій справі № 420/2459/20 є оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року.
За таких обставин, вважаю, що у апеляційного суду були відсутні правові підстави для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Вважаю, що апеляційний суд мав би відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року у справі № 420/2459/20 - залишити без змін.
Суддя С.Д.Домусчі