П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/751/20
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Єщенка О.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що виразилася у несвоєчасному виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №400/854/19 про його поновлення на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області; стягнути з ГУ ДФС на його користь середній заробіток в розмірі 74081 грн. за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (на службі); стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 13794 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд стягнув з ГУДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 74062 грн. (сімдесят чотири тисячі шістдесят дві гривні) за час затримки виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року по справі №400/854/19 про поновлення на роботі (на службі). В решті позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ГУДФС подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції було встановлено, що наказом ДФС України від 04 березня 2019 року №58-ос підполковника податкової міліції, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області ГУ ДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за п.п.“г” п.64 Положення (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №400/854/19 позивача поновлено на посаді і рішення в цій частині звернено до негайного виконання.
Наказом ДФС України від 24 грудня 2019 року №2112-о «Про виконання рішення суду» було скасовано наказ ДФС України від 04 березня 2019 року №58-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача на службі.
Головним управлінням ДФС у Миколаївській області наказом №1-о від 02 січня 2020 року введено в дію наказ ДФС України від 24 грудня 2019 р.№2112-о.
Позивач, вважаючи виконання відповідачами рішення суду несвоєчасним, звернувся до суду із даним позовом для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується податковим органом лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Положеннями статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
З рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (а.с.12, зворотній бік) у справі 400/854/19 вбачається, що це рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягало негайному виконанню, тобто, як діючим законодавством, так і судовим рішенням, що набрало законної сили (в частині) передбачено поновлення позивача на раніше займаній посаді негайно, а саме - з дня винесення вказаного судового рішення.
Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прийнято 25 червня 2019 року та допущено до негайного виконання, але наказ про поновлення позивача на посаді на виконання рішення суду було видано 24 грудня 2019 року, який в свою чергу введено в дію лише 02 січня 2020 року наказом 1-о від 02 січня 2020 року. При цьому, в той же день позивач був ознайомлений з вказаним наказом та вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків.
Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про допущення ГУДФС затримки виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року в частині поновлення позивача на посаді, час якої становить 190 днів (з 26 червня 2019 року по 01 січня 2020 року).
Наведені обставини свідчать про наявність підстав для стягнення з роботодавця на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 26 червня 2019 року по 01 січня 2020 року у сумі 74062,00 грн. (190 календарних днів х 389,80 грн. (денний розмір грошового забезпечення)).
Окремо колегія суддів зазначає, що одноденний розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням сум, зазначених у довідці від 07 березня 2019 року № 41/14-29-05-02-12, становить 389,80 грн. (22998,38 грн./59 календарних днів = 389,80 грн.), що встановлено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі 400/854/19, яке набрало законної сили в повному обсязі 30 жовтня 2019 року.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги (в частині досліджуваних) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.