П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/597/20
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Херсон, 12 травня 2020 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлій О.О., Єщенко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційна фірма Строй Мастер” до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості №UA508000/2020/000030/2 від 03.03.2020 року,-
У березні 2020року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості № UA508000/2020/000030/2 від 03.03.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, оскільки для митного оформлення імпортованих товарів ТОВ «КФ «Строй Мастер» надало документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, вказані документи на думку позивача не містять розбіжностей та є достатніми для визначення митної вартості за першим методом.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, позов ТОВ «КФ «Строй Мастер» задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте Чорноморською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2020/000030/2 від 03 березня 2020р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Чорноморська митниця Держмитслужби звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначила про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення у даній справі, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню, як незаконне та необґрунтоване.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що подані до митниці документи для підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією № UA508040/2020/1902 містили розбіжності, у цих документах були відсутні всі відомості, для підтверджують числових значень складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме: у наданому рахунку-фактурі від 13.01.2020 № 20002 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; не було надано страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Товариством на запит митного органу не було надано в повному обсязі додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, у зв'язку із чим апелянт вважає правомірним прийняття спірного рішення про коригування митної вартості. Відтак, Чорноморська митниця Держмитслужби просить скасувати рішення суду першої інстанції та у відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «КФ «Строй Мастер».
В судове засідання, призначене на 10.11.2020 року о 13:00год. сторони або їх представники не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження з урахуванням вимог ст.ст. 311, 313 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15 липня 2017 року між ТОВ « «КФ» Строй Мастер» (Покупець) та «Foshan shunde obita furniture products Co., LTD» (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-17/07/15.
На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару - фурнітура меблева сталева (з недорогоцінних - чорних металів) у асортименті (гачки ручки меблеві, планка, тримаючи кріплення, перехідники для труби, з'єднання, заглушки).
03 березня 2020 року під час декларування вищевказаного товару, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме у сумі 16404,86 дол. США.
Митна вартість вказаних товарів визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження митної вартості товарів та для митного оформлення позивач надав митному органу пакет документів, а саме:
пакувальний лист від 13.01.2020 року,
транспортна накладна,
інвойс (рахунок-фактура) від 13.01.2020 року № 20002,
коносамент (bill of lading) NBS20010762 від 18.01.2020 року,
бізнес пропозиція від 08.01.2020 року,
зовнішньоекономічний договір (контракт) № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 року,
додаткова угода від 04.06.2018 року до контракту № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 року;
специфікація № 31 від 13.01.2020 року.
Митним органом здійснено перевірку митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі-АСАУР).
За результатами оцінки ризику щодо митної декларації від 03.03.2020р. №UA508040/2020/001902 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів. Митним органом зазначається, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 13.01.2020р. №20002 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
У зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати наступні відомості: якщо здійснювалось страхування - страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково надані до митного органу прайс - лист та комерційну пропозицію.
Перевіркою додатково поданих документів відповідачем встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Так, додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: банківські платіжні документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того, відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Вищевикладене стало підставою для відмови у митному оформленні (випуску) товарів, про що відповідач прийняв картку відмови №UA508040/2020/00075 від 03.03.2020р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2020/000030/2 від 03.03.2020 р.
За результатами проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявній у податкового органу, а саме на підставі митної декларації від 28.02.2020р. №UA500070/2020/207688, 4,07 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить 19262,5*4,07=78398,38 дол. США).
Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;- за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Не погодившись із рішенням №UA508000/2020/000030/2 від 03.03.2020р., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом для митного оформлення імпортованого товару, одночасно з поданням митної декларації було надано всі необхідні документи, які відповідають ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті та таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України, використовуються для нарахування митних платежів.
Частиною 2 статті 52 МК України закріплено, обов'язок декларанта який заявляє митну вартість товару, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.
При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).
З аналізу наведених правових норм слідує, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19).
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Як вірно встановив суд першої інстанцій, під час митного оформлення імпортованого товару Товариство надало Митниці документи відповідно до частини другої статті 53 МК України, а саме: контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, дані прас-листа, пакувального листа не суперечать один одному та відповідають даним інвойсу щодо ціни, кількості, умов поставки товару, тощо.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що надані декларантом документи підтверджують всі складові задекларованої митної вартості товару, її числові значення та давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за першим методом за ціною договору, та не містять розбіжностей.
Зокрема інвойс містить відомості про товар, який підлягав оплаті, про його кількість, загальну вартість. Ці дані відповідають і комерційній пропозиції.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про неможливість врахувати рахунок-фактуру № 20002 від 13.01.2020 року, як підтвердження вартісних показників товару через не наведення у документі даних щодо зовнішньоекономічного договору та банківських реквізитів нерезидента, за якими підлягає проведенню оплата за товар, з огляду на наступне.
У розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) є документом, яким підтверджується митна вартість товарів.
Рахунок - фактура (інвойс), як вірно зауважив суд першої інстанції, - у міжнародній комерційній практиці є документ (вид комерційного рахунку), в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.
Такий документ надається продавцем покупцю і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони постачаються покупцю, формальні особливості товару (колір, вагу та ін..), умови поставки та відомості про відправника та отримувача.
Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку - фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Тобто, реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов'язковим реквізитом інвойсу (рахунку-фактури).
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт в інвойсі від 13.01.2020 року № 20002 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування митної вартості.
Доводи апеляційної скарги про не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, що було однією з підстав для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, колегія суддів вважає також необґрунтованими, оскільки вказані документи не впливають на митну вартість товару, не передбачені ч. 2 ст. 53 МК України такими, за якими може бути підтверджена заявлена митна вартість товарів.
Таким чином, митним органом зазначені документи витребовувались безпідставно.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначеної за першим методом у зв'язку із тим, що прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, позаяк вказаний документ також не є таким, що у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України підтверджує заявлену митну вартість, визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості.
При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.
В комерційній практиці, направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа) є одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями при просуванні товару на ринок.
Відповідач жодним чином не довів суду, яким чином вказані обставини в даному конкретному випадку впливають на визначення складових митної вартості товару.
Необґрунтованими також є доводи апеляційної скарги про неможливість підтвердження заявленої митної вартості визначеної за першим методом, через ненадання декларантом страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виходячи з наступного.
Контрактом було передбачено постачання товару на умовах CIF Одеса/Чорноморськ/Южний, за якими до обов'язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідих для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків.
Згідно Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 р. Інкотермс-2010, посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.
Тобто, за умовами поставки CIF, саме на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження; в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010.
Враховуючи вказане, в даному випадку позивач не повинен додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNSY.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що п. 6.2 контракту від 15.07.2017 № СН-UA -17/07/15, передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме: визначено перелік товаросупровідних документів, серед яких: 3 оригінали та 3 копії морських коносаментів з описом вантажу і завантаженої кількості товару; 2 оригінали специфікації; комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали; пакувальний лист - 3 оригінали, експортна декларація 1 копія.
Умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.
Таки чином, колегія суддів зазначає, що у документах, надання покупцеві та обов'язкова наявність яких передбачено контрактом і на підставі яких позивачем розраховувалась митна вартість товару, та які надавались на вимогу відповідача, вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNSY.
У розумінні п. 8ч. 2 ст. 53 МК України, документом, який підтверджує митну вартість товару також є у разі, якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відтак, оскільки позивачем у справі страхування самостійно не здійснювалось, то й відповідного страхового документу Товариство не має, що не суперечить приписам ст. 53 МК України, відтак помилковим є твердження апелянта про неможливість перевірки правильності заявленої митної вартості за відсутності страхових документів.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що, то не надання вказаних документів не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.
Разом з цим, колегія суддів вважає також вірним зауваження суду першої інстанції про те, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи. Оскільки, при митному оформлені у позивача не було митної декларації країни відправника, то не надання вказаного документу не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.
Відтак, посилання апелянта на ненадання декларантом декларації країни відправника, як на одну з підстав правомірності здійснення коригування митної вартості, є безпідставним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.
Стосовно доводів відповідача про факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, колегія суддів погоджується з доводи апелянта про те, що наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості, однак як вірно врахував, суд першої інстанції, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного товару, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
З матеріалів слідує, що у якості джерела інформації під час коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за спірною декларацією та в якості підстави для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, митним органом було вказаного митну декларацію від 28.02.2020 року №UA500070/2020/207688.
Однак, вказаної митної декларації відповідачем не надано.
Необґрунтованим на думку апеляційного суду є також посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.
Крім того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього кодексу.
Проте, апелянтом не доведено неможливості у даному випадку визначення митної вартості товарів за першим методом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №814/2659/16, № 804/3893/17.
Зважаючи на встановлені судом попередньої інстанції обставини на підставі оцінки доказів, яка відповідає правилам, встановленим нормам статті 90 КАС, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликають сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості. Відтак, рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції надано правильну правову оцінку доводам відповідача щодо розбіжностей в наданих Товариством документах, як таким, що суперечать іншим доказам у справі.
Перевіривши доводи апелянта стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції стягнуто з відповідача судовий збір, сплачений за подання позову до суду першої інстанції у сумі 7416,64 грн. на підставі ст. 139 КАС України.
Витрати на правничу допомогу у сумі 9000,00 грн. не були стягнуті з відповідача, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про їх не підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 540/597/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.