ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
29 квітня 2010 р. Справа № 25/6
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів" (вул. Академіка Гнатюка, 2, м. Львів, 79007)
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Мегамаркет"
(вул. І. Миколайчука, 2, м. Івано-Франківськ, 76018;
нова юр. адреса: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040);
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет"
(вул. Галицька, 4, м. Львів, 79008; вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040;
просп. Гагаріна, 7/1, м. Харків, 61001)
про стягнення 118 946 769,96 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно,
за участю представників сторін:
від позивача: Бачинський А.В.- юрисконсульт (довіреність № 1656 від 13.04.09);
від відповідача І: Цяцяк А.Р.- представник, (довіреність № 10-03/10 від 10.03.10 );
від відповідача ІІ: не з"явилися,
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів" (далі -позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мегамаркет" (далі - відповідач І) та товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (далі -відповідач ІІ) про стягнення 118 946 769,96 грн. заборгованості, з яких:
- 102 167 800,00 грн. строкової заборгованості за кредитом;
- 7 979 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом за період з 02.03.09 по 15.07.09;
- 7 989 709,30 грн. прострочених процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.02.09 по 15.06.09, термін сплати яких був по 15.07.09;
- 445 075,18 грн. пені за несвоєчасно погашену заборгованість за кредитом, нарахованої за період з 02.03.09 по 15.07.09;
- 365 185,48 грн. пені за несвоєчасно погашену заборгованість за процентами, нарахованої за період з 02.03.09 по 15.07.09,
шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме:
- мегамаркет "Арсен" загальною площею 13 275,4 кв. м., який розміщений за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І.Миколайчука (вул. Муравйова - Батареї), 2 та
- земельну ділянку площею 3,5598 га, надану для обслуговування мегамаркету за адресою: м. Івано-Франківськ, перетин вулиць В.Стуса - I.Миколайчука - Проектна, 1,
які передані в іпотеку згідно договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя від 27.09.07, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Торос Т.А. 27.09.07 за реєстраційним №2662;
- обладнання, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І.Миколайчука (вул. Муравйова-Батареї), 2, та передане згідно договору застави № 997/05-3 від 27.09.07.
Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідачів судові витрати у справі, а саме 25 500,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовна заява від імені позивача подана в.о. керуючого філією "Відділення Промінвестбанк в м. Львів" Юрчиком І.І. на підставі довіреності від 01.04.09 (а.с. №123 том І) та відповідно до дозволу першого заступника голови правління Промінвестбанку Юткіна В.М. (а.с. №№79-80 том І).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем ІІ (боржником) не виконуються зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна відповідача І (майнового поручителя).
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.08.09.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.09 зупинено провадження у справі у зв'язку з поданням відповідачем І апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.09 у даній справі.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.09 відмовлено в прийнятті апеляційної скарги відповідача І на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.09 у даній справі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.10.09 касаційну скаргу відповідача І на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.09 у даній справі повернено заявнику.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.09 поновлено з 10.11.09 провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення, та призначено справу до розгляду на 10.11.09.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.09 зупинено провадження у справі у зв'язку з поданням відповідачем І касаційної скарги на ухвалу Вищого господарського суду України від 08.10.09 у даній справі до Верховного Суду України, а також касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.09 у даній справі до Вищого господарського суду України.
Ухвалою Верховного Суду України від 03.12.09 відмовлено відповідачу І у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 08.10.09.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.10 касаційну скаргу відповідача І залишено без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.09 -без змін.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.10 поновлено провадження у справі з 11.03.10 у зв'язку з надходженням справи до господарського суду Івано-Франківської області, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.03.10 та зобов'язано сторони вчинити певні дії.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.10, 30.03.10 та від 13.04.10 розгляд справи відкладено на 30.03.10, 13.04.10 та на 27.04.10 відповідно.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що 23.07.09, тобто після порушення провадження у справі (22.07.09), відповідач ІІ змінив своє місцезнаходження, що підтверджується, зокрема, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.04.10 серії АД №182460 (а.с. №19 том ІІІ), а саме з адреси: вул. І.Миколайчука, 2, м. Івано-Франківськ, 76018, на адресу: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79003.
У зв'язку з чим, при розгляді справи суд керується положеннями ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), згідно з яких справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Під час розгляду справи позивачем подано до суду уточнення позовних вимог від 08.04.10 №39-1-8/440 (а.с. №№90-103 том ІІ), згідно яких позивачем зменшено розмір пені за несвоєчасну сплату суми кредиту на суму у розмірі 173 308,25 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом на суму у розмірі 156 205,62 грн., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідачів 118 617 256,09 грн. заборгованості, а саме:
- 102 167 800,00 грн. строкової заборгованості за кредитом;
- 7 979 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом за період з 02.03.09 по 15.07.09;
- 7 989 709,30 грн. прострочених процентів за користування кредитом, нарахованих за період 01.02.09 по 15.06.09, термін сплати яких був по 15.07.09;
- 271 766,93 грн. пені за несвоєчасну сплату сум кредиту, нарахованої за період з 02.03.09 по 08.06.09;
- 208 979,86 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 02.03.09 по 08.06.09, шляхом надання йому права від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки та предмету застави будь-якій особі покупцеві за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності станом на день вчинення такого продажу, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна станом на день здійснення продажу, а також надання йому право на отримання відповідних документів з метою реалізації продажу предмету іпотеки та предмету застави.
Враховуючи диспозитивний характер ст. 22 ГПК України, яка передбачає право позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вбачає в наявності правові підстави для розгляду справи відповідно до змінених позовних вимог.
За таких обставин позовні вимоги у справі становлять стягнення 118 617 256,09 грн. заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача І в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на необхідність зупинення провадження у справі, зокрема, до розгляду справи №Б-19/117-09 про банкрутство відповідача ІІ, та просив суд задовольнити всі його клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача ІІ в жодне судове засідання на вимогу суду не з'явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов, докази, що його підтверджують, та витребувані судом докази суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Ухвалою заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 13.04.10 (а.с. №142 том ІІ) продовжено строк вирішення спору у справі на один місяць.
Отже, розгляд справи здійснюється судом в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України, з урахуванням зупинення його перебігу відповідно до ст. 52 ГПК України із зупиненням провадження у справі на підставі вищезазначених ухвал про зупинення провадження у справі.
Втім, внаслідок систематичного оскарження відповідачем ІІ процесуальних актів у справі, в т.ч. тих, які не можуть бути оскаржені, з часу одержання судом позовної заяви пройшло більше ніж 9 місяців.
Вказане свідчить про зловживання учасниками справи своїми процесуальними правами, що спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 14.08.09 у справі №Б-19/117-09 (а.с. №№6-12 том ІІ) відповідача ІІ визнано банкрутом та призначено ліквідатора відповідача ІІ арбітражного керуючого Харкевич-Гончарову І.М.
Повноваження вказаного ліквідатора відповідача ІІ припинені постановою Вищого господарського суду України від 17.02.10 у справі №Б-19/117-09 (а.с. №№24-33 том ІІ), при цьому новий ліквідатор відповідача ІІ призначений в установленому чинним законодавством порядку не був та його повноваження не були покладені на іншу особу.
Отже, з 14.08.09 до 17.02.10 повноваження ліквідатора відповідача ІІ виконував арбітражний керуючий Харкевич-Гончарова І.М., який мав право скористатися своїми процесуальними правами на участь у справі.
Водночас, суд бере до уваги те, що 09.04.10 від імені відповідача ІІ апеляційну скаргу подано його представником Дроздовим Д.В. на підставі довіреності від 26.10.09, виданої відповідачем ІІ в особі ліквідатора (а.с. №26 том ІІІ).
Стаття 248 Цивільного кодексу України передбачає випадки припинення представництва за довіреністю, зокрема, скасування довіреності особою, яка її видала.
Припинення повноважень особи, яка видала довіреність, не віднесено до підстав припинення представництва за довіреністю. Також, суду не надано доказів скасування відповідної довіреності. Отже, відповідач ІІ має повноважних представників.
Крім того, суд враховує те, що в обґрунтування поданої апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.10 про відкладення розгляду справи відповідач ІІ посилається на те, що суд повинен був не відкладати розгляд справи, а припинити провадження у справі, тобто закінчити розгляд справи.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" від 15.03.10 N01-08/140).
Враховуючи те, що відповідач ІІ належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с. №146 том ІІ), суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача ІІ за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.
У судовому засіданні 27.04.10 оголошено перерву до 29.04.10 для підготовки повного тексту рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача І, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача І про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягають, а позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, 27.09.07 між позивачем (банк) та відповідачем ІІ (позичальник) укладено кредитний договір № 996/05-К про відкриття мультивалютної кредитної лінії (далі -Кредитний договір) (а.с. №№11-16 том І), предметом якого є надання банком позичальнику кредиту шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 116 530 000,00 гривень (ліміт кредитної лінії) і зменшується за встановленим графіком, з цільовим призначенням: для рефінансування існуючої заборгованості по кредиту в сумі 68 174 998,98 грн. перед закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" та на виробничі потреби в сумі 48 355 001,02 грн., в т.ч.: для закупівлі продуктів харчування, товарів промислової групи, лікеро-горілчаних виробів, безалкогольних напоїв, миючих засобів, та на витрати, пов'язані з постачанням електроенергії, оплати телефонного зв'язку, та на інші виробничі потреби (п. 2 Кредитного договору).
Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 17.09.12.
Згідно із п 3.1 Кредитного договору кредити надаються банком позичальнику шляхом оплати в межах суми та відповідно термінів визначених п. 2.1 цього Договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкових рахунків: №20631350415052/980 та №20631350415052/840 та/або №20631350415052/978 відкритих банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м.Львів”, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.
На виконання умов кредитного договору позивачем надано відповідачу кредит на суму 116 530 000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача №20631350415052/980 (а.с. №9 том ІІІ).
У п. 3.2 Кредитного договору сторони встановили, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі: 13,8% - річних за кредитом, наданим в гривні, 10,5% - річних за кредитом, наданим в доларах США та в Євро.
Договором про внесення змін до кредитного договору №8/85 від 23.05.08 було внесено зміни в п. 3.2 Кредитного договору, а саме збільшено проценти за користування кредитом до 16% річних за кредитом, наданим в гривні, 13% річних за кредитом, наданим в доларах США та Євро.
Договором про внесення змін до кредитного договору №9/185 від 09.06.08 сторони дійшли згоди про визнання недійсним з моменту його укладення договору про внесення змін до кредитного договору №8/85 від 23.05.08.
Водночас, іншим договором про внесення змін до кредитного договору №10/185 від 09.06.08 (а.с. №28 том І) сторони встановили підвищені відсотки за користування кредитом: 16% річних за кредитом, наданим в гривні, 13% річних за кредитом, наданим в доларах США та Євро.
При цьому, відповідачем І погоджено вказані зміни до Кредитного договору щодо збільшення розміру процентів рішенням загальних зборів ТОВ “Мегамаркет” від 06.07.08 (протокол №16) (а.с. №4 том ІІ).
У п. 3.2 Кредитного договору сторони встановили також, що сплата процентів за користування кредитом, нарахованих за три декади поточного місяця повинна бути завершена позичальником не пізніше останнього робочого дня даного місяця. Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом сплачуються одночасно з поверненням кредиту. Зокрема, проценти нараховані в гривнях сплачуються з поточного рахунку позичальника №26004301415052/980 відкритого у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Львів" (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника відкритих в інших установах банків) на рахунок №20686350415052/980, відкритий банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Львів".
У відповідності до п. 4.2.2 Кредитного договору відповідач ІІ зобов'язався своєчасно сплачувати платежі за цим Договором.
Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачами, починаючи з 02.03.09 відповідачем ІІ не виконуються зобов'язання щодо сплати сум кредиту та відсотків за користування кредитом, про що свідчать виписки з відповідних рахунків (а.с. №№3-8 том ІІІ).
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 15.07.09 заборгованість відповідача ІІ за Кредитним договором становить:
- 102 167 800,00 грн. строкової заборгованості за кредитом, тобто зобов'язань, строк виконання яких ще не настав;
- 7 979 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом за період з 02.03.09 по 15.07.09;
- 7 989 709,30 грн. прострочених процентів за користування кредитом.
Отже, відповідач ІІ взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором не виконував належним чином, чим порушив умови цього Договору.
Відповідно до п. 4.2.6 Кредитного договору позичальник зобов'язався незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, нараховані плату за кредит та неустойку за умови настання обставин, указаних в п. 4.3.4 цього Договору.
Згідно із п. 4.3.4 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим Договором, зокрема, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених цим Договором.
У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин справи, враховуючи доводи позивача, які підтверджені матеріалами справи, неподання відповідачами доказів у спростування вимог позивача та доказів про оплату заборгованості за Кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у розмірі 110 146 800,00 грн. суми кредиту та 7 989 709,30 грн. процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).
Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).
Пунктом 5.3 Кредитного договору передбачено, що несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Отже, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем ІІ зобов'язань за Кредитним договором, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасну сплату сум кредиту у розмірі 271 766,93 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом прострочення погашення відсотків у розмірі 208 979,86 грн. за період з 02.03.09 по 08.06.09.
При цьому, суд бере до уваги те, що позивачем заявлена пеня з урахуванням строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №Б-19/84-09 про банкрутство відповідача ІІ (ухвала про порушення провадження у справі від 09.06.09 (а.с. №76 том І)).
У зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення пені на загальну суму 480 746,79 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як вбачаться з матеріалів справи, зобов'язання відповідача ІІ за Кредитним договором забезпечені іпотекою та заставою майна відповідача І.
27.09.07 між позивачем (іпотекодержателем) та відповідачем І (іпотекодавцем (майновим поручителем)) укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Торос Т.А. 27.09.07 за реєстраційним № 2662 (далі - Договір іпотеки) (а.с. №№36-39 том І), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору, а також договорів про внесення змін до нього. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу Договору іпотеки (п.1.1 цього Договору).
Згідно з п. 1.2 Договору іпотеки в іпотеку передане наступне майно:
- мегамаркет "Арсен" загальною площею 13 275,4 кв. м., який розміщений за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І.Миколайчука (вул. Муравйова - Батареї), 2, та належить товариству з обмеженою відповідальністю "Мегамаркет" (вул. І.Миколайчука, 2, м. Івано-Франківськ, 76018; нова юр. адреса: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 32873755) на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно бн, виданим 26.07.06 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради на підставі рішення Івано-Франківського МВК від 18.07.06 за №257 та зареєстрованим в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 31.07.06 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №11387911, за реєстраційним номером 15521865, номер запису: 2467 в книзі: 22в;
- земельну ділянку площею 3,5598 га, надану для обслуговування мегамаркету за адресою: м. Івано-Франківськ, перетин вулиць В.Стуса - I.Миколайчука - Проектна, 1, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю "Мегамаркет" (вул. І.Миколайчука, 2, м. Івано-Франківськ, 76018; нова юр. адреса: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 32873755) на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №876649, виданим Івано-Франківською міською радою 23.04.07 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Вербовою Т.Г. 21.03.07 по реєстру №163 та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1020729400014.
Відповідно до п. 1.4 Договору іпотеки сторони оцінюють предмет іпотеки у 140 000 000,00 грн.
У п. 5.1 Договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізацію у наступних випадках:
- якщо у момент настання строку виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки процентів (сум комісійної винагороди за управління кредитом) (у тому числі проценти неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені штрафу), що передбачені Кредитним договором;
- незалежно від настання строку виконання боржником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб боржника, порушенні відносно останнього справи про банкрутство;
- незалежно від настання строку виконання боржником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором - при виникненні підстав, вказаних у п. 3.1.5 Договору іпотеки.
Пунктом 3.1.5 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право, зокрема, у разі невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором та/або ліквідації або реорганізації у будь-якій спосіб іпотекодавця (майнового поручителя) та боржника або порушення стосовно останнього справи про банкрутство, звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його.
Відповідно до п. 5.2 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким з способів на вибір іпотекодержателя, а саме або шляхом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 5.2.1 цього Договору), або шляхом звернення іпотекодержателем до нотаріусу для вчинення виконавчого напису або до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію (п. 5.2.2 цього Договору).
При цьому, згідно із п. 5.3. Договору іпотеки за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити:
а) свої вимоги, що випливають із Кредитного договору, у повному обсязі на момент фактичного задоволення, до яких входять:
- несплачена сума кредиту відповідно до умов, передбачених Кредитним договором;
- несплачені суми процентів за користування кредитом (комісійної винагороди за управління кредитом), у тому числі і процентів за неправомірне користування кредитом відповідно до умов, передбачених Кредитним договором;
- несплачені суми неустойки (пені, штрафів), передбаченої Кредитним договором;
б) свої вимоги щодо відшкодування збитків, у тому числі і неодержаних доходів, що понесені іпотекодержателем внаслідок неповного таабо несвоєчасного виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором;
в) свої вимоги щодо отримання штрафів, які передбачені договором іпотеки, а також відшкодування збитків, завданих іпотекодержателю іпотекодавцем - майновим поручителем шляхом невиконання або неналежного виконання умов Договору іпотеки.
г) свої вимоги щодо відшкодування у повному обсязі витрат, понесених ним під час звернення стягнення та/або реалізації предмету іпотеки, у тому числі витрати по сплаті державного мита та інші господарські витрати, а також витрати по утриманню та збереженню предмету іпотеки, якщо таке збереження та утримання проводилися за рахунок іпотекодержателя.
У п. 7.3. Договору іпотеки визначено, що цей Договір діє до повного виконання зобов'язань боржником за Кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.
Згідно з витягів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. №№59-73 том ІІ) предмет іпотеки не перебуває в іпотеці або під забороною відчуження закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", з застереженнями про задоволення вимог якого був укладений Договір іпотеки.
Також, 27.09.07 між позивачем (заставодержатель) та відповідачем І (заставодавець (майновий поручитель)) укладено договір застави №997/05-З (далі -Договір застави) (а.с. №№42-43 том І), який забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з Кредитного договору, а також договорів про внесення змін до нього. Крім цього, заставою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу Договору застави (п. 1.1 цього Договору).
Згідно з п. 1.2 Договору застави в заставу передане обладнання, перелік якого викладений у додатку №1 до цього договору, який є його невід”ємною частиною, право власності на яке належить заставодавцю (майновому поручителю) та підтверджується договором №3/01 генерального підряду від 03.01.05, актом №1 приймання-здачі виконаних робіт по будівництву мегамаркету "Арсен" від 20.06.06 та актом прийому-передачі обладнання від 20.06.06 (додаток №7 до акта №1 приймання-здачі виконаних робіт по будівництву мегамаркету "Арсен" від 20.06.06).
За п. 1.4 Договору застави сторони оцінюють предмет застави у 3 290 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1.8 Договору застави, у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником будь-якого зобов'язання, що випливає з умов Кредитного договору, вказане зобов'язання позичальником виконано не буде, а також у разі виникнення інших підстав, передбачених цим Договором, для звернення стягнення на майно заставодержатель отримає право звернути стягнення на майно, його реалізувати та одержати задоволення своїх вимог з вартості майна на свій розсуд (з врахуванням умов договору застави) переважно перед іншими кредиторами заставодавця (майнового поручителя).
У п. 5.1 Договору застави сторони погодили, що заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави у наступних випадках:
- якщо у момент настання строку виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п. 2.2 Кредитного договору строки суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом (сум одноразової комісійної винагороди за відкриття кредитної лінії) (у тому числі проценти неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені штрафу), що передбачені Кредитним договором;
- незалежно від настання строку виконання позичальником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб заставодавця (майнового поручителя) або порушенні відносно останнього справи про банкрутство;
- незалежно від настання строку виконання боржником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором - при виникненні підстав, вказаних у п.3.1.5 цього Договору.
Пунктом 3.1.4 Договору застави передбачено, що заставодержатель має право, зокрема, у разі невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його.
Відповідно до п. 5.2 Договору застави звернення стягнення на предмет застави відбувається у відповідності до чинного законодавства будь-яким із позасудових способів, а згідно із п. 5.2.2 цього Договору заставодержатель може безпосередньо звернутися до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави та його реалізацію.
При цьому, згідно із п. 5.3 Договору застави за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предмету застави, заставодержатель має право задовольнити:
а) свої вимоги, що випливають із Кредитного договору, у повному обсязі на момент фактичного задоволення, таких вимог. До сум вказаних вимог входять:
- несплачена сума кредиту відповідно до умов, передбачених Кредитним договором;
- несплачені суми процентів за користування кредитом (одноразова комісійна винагорода за відкриття кредитної лінії), у тому числі і процентів за неправомірне користування кредитом відповідно до умов, передбачених Кредитним договором;
- несплачені суми неустойки (пені, штрафів), передбаченої Кредитним договором;
б) свої вимоги щодо відшкодування збитків, у тому числі і неотриманих доходів, що понесені заставодавцем внаслідок неповного таабо несвоєчасного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором;
с) свої вимоги щодо отримання сум штрафів, які передбачені договором застави, а також відшкодування збитків, завданих йому заставодавцем - майновим поручителем шляхом невиконання або неналежного виконання умов договору застави.
д) свої вимоги щодо відшкодування у повному обсязі витрат, понесених ним під час звернення стягнення та/або реалізації заставленого майна, у тому числі витрати по сплаті державного мита та інші господарські витрати, а також витрати по утриманню, збереженню і переміщенню майна, якщо таке збереження, утримання або переміщення проводилися за рахунок заставодержателя.
За п. 7.2 Договору застави цей Договір діє до повного виконання зобов'язань боржником за Кредитним договором.
Як вбачається, доказів визнання вищевказаних договорів недійсними суду не надано та матеріали справи не містять. Отже, вказані договори є чинними та не визнані в установленому діючим законодавством порядку недійсними. У зв'язку з чим, суд виходить з презумпції правомірності правочину, що встановлена ст. 204 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 6 Закону України "Про іпотеку", якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч. 3 вказаної статті одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Стаття 38 Закону України "Про іпотеку" передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки за рішенням суду.
За приписами вказаної статті дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
В силу ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Стаття 15 Закону України "Про іпотеку" передбачає особливості іпотеки земельних ділянок, за якою іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. При зверненні стягнення на предмет іпотеки на прилюдних торгах здійснюється реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно із ч. 2 вказаної статті у разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Положеннями ч. ч. 5, 6 цієї статті передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється, в т.ч. за рішенням суду.
За приписами 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Згідно із ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Однією з процедур, передбачених ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача І заборгованості за рахунок заставленого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача І про зупинення провадження у справі до розгляду Львівським апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача ІІ на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.10 у даній справі (а.с. №139 том ІІ, №1 том ІІІ) задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційному порядку відповідачем ІІ оскаржується ухвала про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості оскарження ухвал, які забезпечують рух справи, в т.ч. ухвал про відкладення розгляду справи, винесених в порядку ст. 77 ГПК України.
Також, у відповідності до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.07 N 8 оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
Більш того, апеляційна скарга відповідача ІІ не підписана в установленому порядку, про що свідчить акт господарського суду Івано-Франківської області №13 від 13.04.10, згідно якого при розкриванні поштового відправлення, яке надійшло від відповідача ІІ, встановлено, що у апеляційній скарзі відсутній підпис представника відповідача ІІ Дроздова Д.В. (а.с. № 23 том ІІІ).
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в його інформаційному листі від 10.09.08 N3.2-2008., положень інформаційних листів Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" від 15.03.10 N01-08/140 та від 22.09.2008 N01-8/547, з метою запобігання відповідним порушенням, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на ч.ч. 1, 4 ст. 106 ГПК України.
На підставі наведеного та враховуючи приписи ст. 129 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про судоустрій України", ст. ст. 46, 91, 92 ГПК України, вказана апеляційна скарга підлягає направленню до суду апеляційної інстанції разом з матеріалами справи за наслідками вирішення спору та прийняття судового рішення у справі.
Клопотання відповідача І про зупинення провадження у справі до розгляду справи №Б-19/84-09 про банкрутство відповідача ІІ (а.с. №№ 70-71 том І) задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.09 у справі №Б-19/84-09 (а.с. №37 том ІІ) провадження у зазначеній справі припинено, а представники відповідача І в судовому засіданні відмовилися від такого клопотання.
Клопотання відповідача І про зупинення провадження у справі до розгляду справи №Б-19/117-09 про банкрутство відповідача ІІ (а.с. №№ 143-144 том І), а також клопотання відповідача І про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом України в касаційному порядку касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 16.02.10 у цій же справі №Б-19/117-09 (а.с. №№45-46 том ІІ) не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідач ІІ є єдиним засновником (учасником) відповідача І, про що свідчить, зокрема, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.03.10 серії АД №372901, від 29.03.10 серії АД №371987 (а.с. №№51-54, 80-81 том ІІ).
Як відповідач І, так і відповідач ІІ станом на час розгляду справи знаходяться в стані ліквідації (припинення юридичної особи).
Так, відповідно до зазначених витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач І перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, рішення засновників (учасників) або уповноважених ним органів про припинення юридичної особи -відповідача І зареєстровано 04.12.09 та відповідачем І створено відповідну комісію з припинення у складі трьох осіб.
Отже, відповідач І здійснює добровільну ліквідації (самоліквідацію) в порядку передбаченому цивільним та господарським законодавством.
Водночас, ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.09 порушено провадження у справі №Б-19/117-09 про банкрутство відповідача ІІ в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Харківської області від 14.08.09 у справі №Б-19/117-09 (а.с. №№6-12 том ІІ) відповідача ІІ визнано банкрутом та стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Харкевич-Гончарову І.М.
Оголошення про визнання відповідача ІІ банкрутом надруковано в газеті "Голос України" від 15.08.09 за №152 (4652) (а.с. №13 том ІІ).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.09 у справі №Б-19/117-09 постанову господарського суду Харківської області від 14.08.09 залишено без змін (а.с. №№14-23 том ІІ).
Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.10 у справі №Б-19/117-09 (а.с. №№24-33 том ІІ) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.09 та постанову господарського суду Харківської області від 14.08.09 скасовано в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Харкевич-Гончарової І.М., а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду України від 18.03.10 порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.02.10 та призначено розгляд справи на 13.04.10 (а.с. №137 том ІІ), однак результати такого розгляду сторонами суду не надано.
З наданих представником відповідача І доказів вбачається лише, що ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.10 у справі №Б-19/117-09 справу в частина призначення ліквідатора боржника призначено до розгляду на 26.04.10 (а.с. №22 том ІІІ).
Стаття 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.
За правилами цієї статті справа про банкрутство боржника порушується у випадку, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів (ч. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Процедура банкрутства боржника, що ліквідується власником, є спрощеною процедурою банкрутства.
У зв'язку з тим, що власником майна боржника вже прийнято рішення про його ліквідацію, у вказаній процедурі банкрутства відсутні процедури розпорядження майном і санації боржника та господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, одразу визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора.
Отже, стосовно відповідача ІІ здійснюється спрощена процедура банкрутства, яка спрямована виключно на ліквідацію боржника - відповідача ІІ як юридичної особи.
За приписами ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
У відповідності до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.
Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України "Про заставу" застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
В силу ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Також, згідно із ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.
Відповідні положення містить стаття 593 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Отже, застава (іпотека), як зобов'язання, що має додатковий характер (акцесорне зобов'язання), припиняється з припиненням основного зобов'язання.
Таким чином, у разі ліквідації відповідача ІІ за наслідками процедури банкрутства, припиняться як зобов'язання за Кредитним договором, так і зобов'язання за Договорами застави та іпотеки.
Відтак, зупинення провадження у справі до розгляду справи №Б-19/117-09 про банкрутство відповідача ІІ матиме наслідком втрату позивачем права вимоги як до відповідача ІІ (боржника), так і до відповідача І (майнового поручителя).
При цьому, відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Разом з тим, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ІІ, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
В силу особливостей процедури банкрутство боржника, що ліквідується власником, вимоги (претензії) кредиторів розглядає ліквідатор банкрута, який їх визнає або відхиляє.
При цьому, за приписами ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив заяву про визнання грошових вимог на суму 190 075 934,09 грн. у справі №Б-19/117-09 про банкрутство відповідача ІІ (а.с. №№129-133 том ІІ), згідно з якою до грошових вимог позивача до відповідача ІІ у розмірі 190 075 934,09 грн. увійшла також заборгованість за кредитним договором, яка є предметом спору у даній справі.
Відповідно до повідомлення ліквідатора відповідача ІІ від 14.10.09 б/н (а.с. №142 том І) грошові вимоги позивача визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів.
У зв'язку з чим, позивач набув статусу учасника справи №Б-19/117-09 про банкрутство відповідача ІІ.
Відтак, позивач реалізував своє право на судовий захист шляхом звернення з заявою про грошові вимоги у справі про банкрутство відповідача ІІ.
Внаслідок визнання вимог кредитор набуває права брати участь у провадженні у справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, що за своїм змістом дорівнює судовому рішенню про задоволення позову, відтак позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів до боржника.
Враховуючи те, що грошові вимоги позивача не були погашені (в т.ч. сплачені) у справі №Б-19/117-09 про банкрутство відповідача ІІ, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача І за рахунок заставленого майна можуть бути задоволені судом.
При прийнятті рішення у справі суд також бере до уваги, що відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.02 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002) право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
На підставі вищенаведеного в сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача І заборгованості за рахунок предметів іпотеки та застави підлягають задоволенню, а провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ІІ підлягає припиненню.
За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача І.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 11, 204, 248, 256, 509, 526, 546, 549, 593, 609, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 6, 11, 15, 17, 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 20, 28 Закону України "Про заставу", ст. ст. 23, 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 26 Закону України "Про судоустрій України", ст. ст. 1, 31, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 46, 17, 22, 33, 44, 49, 52, 55, 69, 75, 80, 82, 84, 85, 91, 92, 106, Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мегамаркет" (вул. І.Миколайчука, 2, м. Івано-Франківськ, 76018; нова юр. адреса: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 32873755) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00039002) 118 617 256,09 грн. заборгованості, в тому числі 110 146 800,00 грн. суми кредиту, 7 989 709,30 грн. процентів за користування кредитом, 480 746,79 грн. пені, шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки та застави за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.09.07, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Торос Т.А. за реєстраційним №2662 та договором застави № 997/05-3 від 27.09.07, а саме:
- мегамаркет "Арсен" загальною площею 13 275,4 кв. м., який розміщений за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І.Миколайчука (вул. Муравйова - Батареї), 2, та належить товариству з обмеженою відповідальністю "Мегамаркет" (вул. І.Миколайчука, 2, м. Івано-Франківськ, 76018; нова юр. адреса: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 32873755) на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно бн, виданим 26.07.06 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради на підставі рішення Івано-Франківського МВК від 18.07.06 за №257 та зареєстрованим в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 31.07.06 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №11387911, за реєстраційним номером 15521865, номер запису: 2467 в книзі: 22в;
- земельну ділянку площею 3,5598 га, надану для обслуговування мегамаркету за адресою: м. Івано-Франківськ, перетин вулиць В.Стуса - I.Миколайчука - Проектна, 1, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю "Мегамаркет" (вул. І.Миколайчука, 2, м. Івано-Франківськ, 76018; нова юр. адреса: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 32873755) на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №876649, виданим Івано-Франківською міською радою 23.04.07 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Вербовою Т.Г. 21.03.07 по реєстру №163 та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1020729400014;
- обладнання, наведене в додатку №1 до договору застави №997/05-3 від 27.09.07, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І.Миколайчука (вул. Муравйова-Батареї), 2, та належить товариству з обмеженою відповідальністю "Мегамаркет" (вул. І.Миколайчука, 2, м. Івано-Франківськ, 76018; нова юр. адреса: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 32873755) на праві власності, що підтверджується договором №3/01 генерального підряду від 03.01.05, актом №1 приймання-здачі виконаних робіт по будівництву мегамаркету "Арсен" від 20.06.06 та актом прийому-передачі обладнання від 20.06.06 (додаток №7 до акта №1 приймання-здачі виконаних робіт по будівництву мегамаркету "Арсен" від 20.06.06),
шляхом продажу публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00039002) від свого імені предметів іпотеки та застави будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеної на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності станом на день вчинення такого продажу, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна станом на день здійснення продажу, з відповідними правами на отримання необхідних для цього документів.
Припинити провадження у справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" про стягнення 118 946 769,96 грн. заборгованості.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мегамаркет" (вул. І.Миколайчука, 2, м. Івано-Франківськ, 76018; нова юр. адреса: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 32873755) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00039002) 25 500,00 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Т.Е. Валєєва
Виготовлено в АС "Діловодство суду"