16 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1067/19
14 год 30 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
при секретарі: Новіковій Т.А.,
за участю:
представника позивача - Цибулевського А.В.,
представника відповідача - Познякової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.,
встановив:
У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" (далі - позивач, ТОВ "ХТК") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.20016 №0000302222, № 0000312222, 0000322222, № 0000342222.
Постановою від 30.06.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, адміністративний позов задоволений частково. Визнано частково протиправним та скасоване: податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 № 0000342222 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 162458,00 грн.; повідомлення-рішення від 28.03.2016 № 0000322222 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11625,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 №0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 26777,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на 21422,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 5355,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.04.2019 скасована постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 у справі № 821/474/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Херсонський тепличний комбінат". Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанова від 30.06.2016 та ухвала від 24.05.2017 року у справі №821/474/16 залишені без змін.
27.05.2019 адміністративна справа № 821/474/16 надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу від 27.05.2019 автоматичним розподілом судової справи між суддями, адміністративній справі присвоєний № 540/1067/19 та розподілено судді Кисильовій О.Й.
Ухвалою від 31.05.2019 справа прийнята до провадження за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 05.07.2019 о 10:00 год.
Ухвалою від 05.07.2019 підготовче провадження відкладене на 30.07.2019 о 11:00 год. за клопотанням відповідача.
Ухвалою від 30.07.2019 продовжений строк підготовчого засідання на тридцять днів, підготовче засідання призначене на 07.08.2019 року о 14:00 год.
Ухвалою від 07.08.19 провадження у справі зупинене у зв'язку із призначенням судово-економічної експертизи до одержання результатів експертизи.
Ухвалою від 14.08.2020 провадження в адміністративній справі поновлене та призначене підготовче засідання на 26.08.2020 о 15:00 год.
Ухвалою від 26.08.2020 суд допустив у справі процесуальне правонаступництво та замінив Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі. Підготовче засідання відкладене на 04.09.2020 о 13:30 год.
Ухвалою від 07.09.2020 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про виклик у судове засідання свідків та закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті на 01.10.2020 о 14:30 год.
01.10.2020 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді через перебування на лікарняному, наступне судове засідання призначене на 15.10.2020 о 14:00 год.
Ухвалою від 15.10.2020 заява про проведення повторної експертизи повернута відповідачу.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 16.10.2020.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.04.2019 скасована постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 у справі № 821/474/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Херсонський тепличний комбінат". Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.
Тобто, судовим рішенням, що набрало законної сили, скасовані податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016 № 0000342222 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 162458,00 грн., від 28.03.2016 № 0000322222 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11625,00 грн., від 28.03.2016 № 0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 26777,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на 21422,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 5355,50 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, а тому суд, розглядаючи даний спір, враховує висновки суду касаційної інстанції та розглядає дану справу в межах позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2016 № 0000342222, № 0000302222, № 0000312222, 0000322222, №0000342222 в тій частині, в якій відмовлено судом у справі № 821/474/16.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" за період з 01.07.2013 до 30.06.2015, за результатами якої встановлені порушення податкового законодавства та складені спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та такими, що складені без врахування усіх обставин господарської діяльності позивача, відповідно ППР, прийняті на підставі такого акту, є протиправними.
Із вказаних підстав представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов повністю.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому стверджує про законність спірних ППР та правильність висновків перевірки, якою встановлені порушення позивачем податкового законодавства.
Представник відповідача із наведених у відзиві підстав просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.
На підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 19.01.2016 № 19 державними ревізорами-інспекторами проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 до 30.06.2015.
За результатами проведеної перевірки складений акт від 09.03.2016 № 14/21-22-22-01 (далі - Акт перевірки № 14), за висновками якого 28.03.2016 податковий орган виніс наступні ППР:
- податкове повідомлення-рішення № 0000342222, яким ТОВ "ХТК" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 156 363,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0000322222, яким ТОВ "ХТК" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 205 563,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0000302222, яким ТОВ "ХТК" збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 739 807,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на 591 846,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 147 961,50 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0000312222, яким ТОВ "ХТК" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 82 339,00 грн.
Щодо ППР від 28.03.2016 № 0000342222, яким ТОВ "ХТК" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 156 363,00 грн, слід зазначити наступне.
Суд встановив, що зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 10 156 363,00 грн здійснено податковим органом з урахуванням висновків перевірки, викладених в Акті перевірки № 14 щодо таких порушень:
- безпідставне включення до складу витрат операцій з придбання товарів у ТОВ НПО "Донгрі" на суму 9 248 699,00 грн;
- безпідставне включення до складу витрат операцій з придбання товарів у ПП СП "ВІД") на суму 340 136,00 грн;
- безпідставне включення до складу витрат витрати у сумі 162 458,00 грн., понесені на оренду майна у ПАТ АКБ "Індустріал банк";
- допущення порушення при декларуванні показників у рядку 05 Декларацій "Витрати операціної діяльності" з податку на прибуток в частині включення до складу витрат суми 405070,00 грн., які не підтверджені документально.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі № 821/474/16 скасована ППР від 28.03.2016 № 0000342222 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 162 458,00 грн. Постанова від 30.06.2016 в цій частині залишена в силі судом касаційної інстанції.
Таким чином, суд надає оцінку господарським операціям з придбання товарів та послуг у контрагентів позивача - ТОВ НПО "Донгрі" та ПП СП "ВІД", а також правомірності включення до складу витрат суми 405070,00 грн.
Як зазначено в Акті перевірки № 14 та відзиві на позов, перевіркою господарських відносини ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" з постачальником - ТОВ НПО "Донгрі" встановлено, що між ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" (Покупець) та ТОВ НПО "Донгрі" (Постачальник) укладений договір поставки вугільної продукції від 16.06.2014 №16-06-01.
На порушення умов договору до перевірки не надані посвідчення якості, залізничні накладні. ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" додатково наданими документами (посвідчення якості на вугілля та залізничні накладні, в яких у графі 1 "Відправник" вказані інші СГД - відправники вугілля, а не ТОВ НПО "Донгрі"; в графі 4 "Одержувач" відсутнє ТОВ "Херсонський тепличний комбінат") по взаємовідносинам з ТОВ НПО "Донгрі" не доведено факту поставки та, відповідно, отримання вугілля саме від вищенаведеного контрагента, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 1 472 810,00 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, у сумі 9 248 699,00 грн. Перевіркою ТОВ "Херсонській тепличний комбінат" встановлений факт невідповідності задекларованих платником наслідків господарської операції постачальником ТОВ НПО "Донгрі" у податковому обліку фактичним обставинам. Отже, у ході перевірки ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" встановлено, що документальне оформлення операцій з отримання товару від контрагента ТОВ НПО "Донгрі" є безпідставним, а отриманий товар є невідомого походження. Перевіркою встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника.
За висновками Акту перевірки № 14 ТОВ "Херсонській тепличний комбінат" безпідставно сформований податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 1 472 810,00 грн. та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, у сумі 9 248 699,00 грн.
Також перевіркою встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ПП СП "ВІД" (Перевізник) укладений договір на надання послуг з перевезення від 04.07.2014 № 03/070.
Відповідно до наданих до перевірки актів здачі - приймання робіт (надання послуг) задокументовано перевезення товару (вугілля) підприємством ПП СП "ВІД" до ТОВ "Херсонський тепличний комбінат". До перевірки не надані товарно - транспортні накладні на перевезення товару (вугілля) підприємством ПП "СП ВІД".
Податковим органом не встановлено знаходження ПП "СП ВІД" за юридичною адресою. Тобто, відсутнє місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю ПП "СП ВІД" та будь-які докази та умови, необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства за вказаною адресою. Згідно відповіді УДАІ УМВС України в Херсонській області на запит контролюючого органу, за ПП "СП ВІД" не зареєстровані транспортні засоби. За інформацією Цюрупинської ОДПІ ТУ ДФС у Херсонській області по підприємству ПП "СП ВІД" встановлено, що у штаті працювала 1 особа, за цивільно- правовими договорами - 0 осіб. Враховуючи, що ПП "СП ВІД" за юридичною адресою не знаходиться, не мало основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, не підтверджено реальність проведення фінансово - господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення, можливо дійти висновку про здійснення безтоварних операцій. Таким чином, перевіркою встановлена відсутність реальності вчинення господарських операцій з постачальниками ПП "СП ВІД". За висновками Акту перевірки № 14 ТОВ "Херсонській тепличний комбінат" безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 68027,0 грн та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 340136,0 грн.
Позивач стверджує про протиправність висновків відповідача щодо відсутності фактичного отримання вугілля від контрагента ТОВ НПО "Донгрі" та фактичного перевезення такого вугілля ПП "СП ВІД", оскільки вказане спростовується первинними документами, що були надані відповідачу та до суду. Крім того, зауважує, що відповідачем під час проведення перевірки не були враховані всі документи, які підтверджують фактичне проведення таких операцій. Реальність поставки вугілля підтверджується також і видатковими накладними, наявність яких контролюючим органом не спростовується. Крім того, позивач вважає, що реальність операції з поставки вугілля контрагентом ТОВ НПО "Донгрі" фактично поставлено в залежність від факту перевезення такого контрагентом ПП "СП ВІД" за договором перевезення через відсутність товарно - транспортних накладних, що є безпідставним.
Суд не погоджується із висновками податкового органу, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України), положення якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України з 01.01.2015 передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон 996-ХІV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону 996-ХІV).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону 996-ХІV).
За змістом п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі-Положення № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.15. Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Судом досліджена первинна бухгалтерська документація, складена за результатами господарських операцій між ТОВ "Херсонській тепличний комбінат" та ТОВ НПО "Донгрі", ПП "СП ВІД" та встановлено наступне.
Так, між ТОВ НПО "Донгрі" (Постачальник) та ТОВ "Херсонській тепличний комбінат" (Покупець) укладені: договір поставки від 01.08.2013 б/н та додаткові угоди № 1 та № 2 від 03.08.2013 до договору від 01.08.2013 б/н, а також договір поставки від 16.06.2014 № 16-06-01 та додаткові угоди №1, № 2, № 3 до договору від 16.06.2014. На виконання умов даних договорів та додаткових угод ТОВ "НПО "Донгрі" у період з серпня 2013 по травень 2015 року поставляло вугілля та вугільний концентрат марки ГСШ 0-13. Також за умовами даних угод Постачальник поставляє товар залізничним танспортом. Покупець надає Постачальнику лист, в якому зазначає вантажоотримувача та його адресу, об'єми поставки та інше.
На підтвердження обсягу отриманого товару - вугілля у період з серпня 2013 по травень 2015 року, позивач надав: видаткові накладні, складені ТОВ НПО "Донгрі" та акти приймання-передачі вугільної продукції (арк. справи 220-250 том І, арк. 1- 8 том ІІ), посвідчення якості (арк. справи 210-219 том І).
Оплата за поставлений товар здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (арк.справи 14-99 том ІІ).
Транспортування вугільного концентрату від ТОВ "НПО Донгрі" до залізничної станції Херсон здійснювалося залізничним транспортом згідно залізничних накладних (арк. справи 163- 209 том І). Із досліджених залізничних накладних слідує, що частина вугільної продукції поставлена з Донецької області, інша частина із Львівської області. Отримувачем товару є ПП "Вінсплав".
01.08.2013 ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" (Замовник) уклало з ПП "СП ВІД" (Перевізник) Договір № 5 про надання послуг, згідно з яким Перевізник бере зобов'язання щодо акредитації вантажу, розвантаження, прибирання вагонів, завантаження на автотранспорт, перевезення вантажу (тверде паливо - вугілля) автомобільним транспортом по заявленному маршруту. До цього договору додана Специфікація № 1.
01.07.2014 між ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" (Замовник) та ПП "СП ВІД" (Перевізник) укладений Договір № 03/070, згідно з яким Перевізник бере зобов'язання щодо акредитації вантажу, розвантаження, прибирання вагонів, завантаження на автотранспорт, перевезення вантажу (тверде паливо - вугілля) автомобільним транспортом по заявленному маршруту.
На виконання зазначених договорів складені акти здачі-прийняття робіт -послуги з перевезення та вигрузки вугілля (арк.справи 124-147 том І).
12.10.2014 між ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" (Замовник) та ПП "Вінсплав" (Перевізник) укладений Договір № 02/010, згідно з яким Перевізник бере зобов'язання щодо акредитації вантажу, розвантаження, прибирання вагонів, завантаження на автотранспорт, перевезення вантажу (тверде паливо - вугілля) автомобільним транспортом по заявленному маршруту. До цього договору додані Специфікаціі № 1, № 2 та № 3.
На виконання даного договору складені акти здачі-прийняття робіт -послуги з перевезення та вигрузки вугілля та товарно-транспортні накладні про перевезення товару автомобільним перевізником ПП "Транс-Експерт" на замовлення ПП "Вінсплав" (арк.справи 27-63 том ІV).
У подальшому придбаний товар - вугілля та вугільний концентрат марки ГСШ 0-13 використаний у господарській діяльності, що підтверджується актами списання товару у період з з вересня 2013 року по травень 2015 року (арк. справи 27-63 том ІV).
Отже, суд встановив, що вугілля, яке поставлено ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" його контрагентом-ТОВ "НПО "Донгрі" перевозилось з залізничної станції Херсона до позивача як за договором перевезення з ПП "СП ВІД", так і за договором з перевезення з ПП "Винсплав", яке значиться одержувачем в залізничних накладних, а також в сертифікатах якості товару.
Щодо тверджень податкового органу про те, що залізничні накладні не підтверджують факту отримання позивачем вугілля саме від ТОВ НПО "Донгрі", оскільки у графі 1 "Відправник" вказані інші СГД - відправники вугілля, а не ТОВ НПО "Донгрі"; в графі 4 "Одержувач" відсутнє ТОВ "Херсонський тепличний комбінат", суд зазначає таке.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України (далі - Статут ), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04. 1998 № 457.
Статутом передбачений також порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до п. 6 розділу 1 Статуту (залізнична) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, вантантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) згідно із п. 6 розділу 1 Статуту - це зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Таким чином, Статутом визначено, що вантажовідправником може бути як вантажовласник, так і просто відправник вантажу, який власником вантажу не є.
Вантажоодержувачем (одержувач вантажу, вантажовласник) є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.
Згідно із п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, в графі "Відправник" накладної зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код. Якщо вантаж відправляється громадянами, то зазначаються прізвище, ім'я та по батькові особи, яка відправляє вантаж.
У разі відправлення імпортних вантажів з морських портів у графі "Відправник" зазначаються експедиторська організація, яка відправляє вантаж з порту за дорученням вантажовласника, і її цифровий код або морський порт за дорученням вантажовласника і його цифровий код, або найменування вантажовласника, якщо він сам відправляє вантаж із порту.
Відправником може бути тільки одна фізична або юридична особа.
Графи "Одержувач" і "Його поштова адреса" заповнюються у порядку, передбаченому для графи "Відправник". Одержувачем вказується тільки одна фізична або юридична особа.
В залізничній накладні в графах "Одержувач" і "Відправник" зазначаються юридичні особи, які мають право (цифровий код залізниці) відправляти (отримувати) вантажі на відповідних залізничних станціях і відповідно мають договори з представництвами залізниці.
Отже, із наведених вище правових норм слідує, що ні Статутом, ні Правилами оформлення перевізних документів не передбачено отримання саме власником товару (вантажу) накладної в паперовому або іншому електронному вигляді, як і обов'язкової вимоги щодо зазначення у накладній інформації як про Постачальника товару, так і про Покупця.
З урахуванням викладеного, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що залізничні накладні не містять інфоромації про вантажоотримувача - ТОВ "Херсонський тепличний комбінат", відтак не підтверджують отримання позивачем товару, оскільки, як зазначено вище, позивач уклав договір з ПП "Вінсплав" про надання послуг з перевезення.
Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що залізничні накладні не є документами, які засвідчують факт поставки товару (вантажу).
Також матеріали справи містять ТТН, в яких вантажовідправником значиться ПП "Винсплав", перевізником - ПП "Транс-Експрес", а вантажоодержувачем товару (вугілля) є позивач, що також підтверджує факт перевезення товару від залізничної станції до позивача.
Таким чином, позивачем надані документи, які підтверджують не тільки постачання товару від ТОВ НПО "Донгрі", а і перевезення даного товару ПП "СП ВІД" зі станції Херсон до складу позивача, а також використання їх у власній господарській діяльності, тобто про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, в результаті чого відбулися зміни в майновому стані позивача.
У судовому засіданні представник відповідача не зазначила про наявність інформації про порушені кримінальні провадження стосовно посадових осіб контрагента позивача та судових рішень щодо вказаних осіб.
Також за висновками перевірки відповідач не спростовує факту використання у господарській діяльності придбаного товару - вугільного концентрату, а наголошує, що документальне оформлення операцій з отримання товару від контрагента ТОВ НПО "Донгрі" є безпідставним, а отриманий товар є невідомого походження, оскільки відсутні докази його перевезення зі станції Херсон до позивача.
Що стосується доводів відповідача про відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних щодо перевезення вугілля зі станції Херсон до позивача, то суд відмічає, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документом, яка складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, який складається щодо господарських операцій з поставки товарів. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків.
Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відповідно, ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних, або не заповнення у них всіх граф не може бути самостійною підставою для висновків про не підтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 р. по справі № 820/6069/16 (адміністративне провадження № К/9901/40550/18), від 02.04.2019 по справі № 821/3770/14 (адміністративне провадження № К/9901/9368/18), від 26.02.2019 по справі № 804/12901/14 (адміністративне провадження № К/9901/7329/18), від 06.02.2018 по справі № 804/4940/14 (адміністративне провадження № К/9901/6704/14), від 06.02.2018 по справі № 816/166/15-а (адміністративне провадження № К/9901/8403/18).
Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а тому вона не може слугувати підставою для нарахування (не нарахування) податків за товар, який перевозиться.
Разом з тим суд відмічає, що надані ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" документи, складені за результатами проведених операцій з контрагентами ТОВ НПО "Донгрі" та ПП "СП ВІД" містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів, здійснення робіт. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не ставились під сумнів під час проведення перевірки, а тому не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.
Також суд зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні, транспортні накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
У той же час, з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, відповідач повинен був надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ НПО "Донгрі" та послуг у ПП "СП ВІД" у реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту та заниження доходу без фактичного отримання від цих контрагентів товару та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак відповідач не посилається на факти вчинення таких дій і не надав докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.
Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ НПО "Донгрі" та ПП "СП ВІД" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Спірні контрагенти на час здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість, що не заперечується контролюючим органом.
Також суд відмічає, що виписані позивачем та його контрагентами податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що на час здійснення господарських операцій із позивачем в ЄДРПОУ були в наявності записи про скасування державної реєстрації цих підприємств, визнання їх банкрутом чи припинення юридичної особи.
Тобто на час здійснення господарських операцій з позивачем мали належну правосуб'єктність.
Таким чином контролюючим органом не встановлено дефектів у юридичному статусі ТОВ НПО "Донгрі" та ПП "СП ВІД".
Окремо суд зауважує, що згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
У свою чергу, ст. 215 ЦК України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, ч. 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідачем не надано до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та спірними контрагентами, недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.
Як на час перевірки, так і станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ НПО "Донгрі" та ПП "СП ВІД", пов'язаних із порушенням податкового законодавства.
Твердження відповідача про відсутність у ПП "СП ВІД" необхідних працівників, транпорту та матеріально-технічного забезпечення для для надання послуг перевезення, самі по собі не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємства як платника податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність.
Поряд з цим, як зазначено Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 у справі №804/5541/16, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто у разі підтвердження реального характеру надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.
А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Відповідачем таких доказів до суду не надано і в Акті перевірки № 14 позивача не зазначено.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що характер спірних господарських операцій відповідає видам діяльності позивача, а досліджені у судовому засіданні докази є достатніми для висновку про реальність господарських операцій між ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" та ТОВ НПО "Донгрі" і ПП "СП ВІД".
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про безпідставність зменшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 9 588 835,00 грн, відтак, скасовує ППР від 28.03.2016 №0000342222 в цій частині.
Щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 405070,00 грн., суд враховує наступне.
За Актом перевірки № 14 (сторінка 15 акту) перевіркою відображених у рядку 05 Декларацій "Витрати операційної діяльності, у тому числі: собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.07.2013 по 30.06.2015 у загальній сумі 45734895 грн встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з придбання товарів, робіт та послуг, нарахування амортизації основних засобів виробничого призначення, навчання персоналу, транспортні витрати, тощо.
Проведеною перевіркою відображеного показника на підставі таких документів: зворотно сальдові відомості по рахункам 13 "Знос (амортизація) необоротних активів", 20 "Виробничі запаси", 23 "Основне виробництво", 26 "Готова продукція", 91 "Загальновиробничі витрати", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 66 "Розрахунки по оплаті праці", 65 "Розрахунки по страхуванню", 90 "Собівартість реалізованої готової продукції", 79 "Фінансовий результат", формування яких перевірено на підставі первинних документів та регустрів бухгалтерського обліку, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларацій "Витрати операційної діяльності, у тому числі: собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)".
За висновками податкового органу, при декларуванні показників у рядку 05 Декларацій "Витрати операційної діяльності, у тому числі: собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)" з податку на прибуток підприємства зайве включено до складу витрат суму 405 070,00 грн., в тому числі за 2014 рік - 401732, 00 грн., за 2015 рік - 3338,00 грн., які не підтверджені документально.
Порушення виявлене шляхом порівняння даних бухгалтерського обліку з даними декларацій з ПДВ.
Суд зауважує, що для складення податкової звітності платником податків мають використовуватись виключно документально підтверджені дані бухгалтерського обліку.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що із наданих суду податкових декларацій з ПДВ не вбачається завищення задекларованих сум, оскільки на висновки податкового органу щодо даного порушення вплинуло порівняння даних первинних бухгалтерських документів із даними декларацій з ПДВ, а не допущення помилок при відображенні суми від'ємного значення з ПДВ за різні податкові періоди.
Натомість позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження своєї позиції щодо даного порушення, тобто недостовірність власного бухгалтерського обліку належними та достовірними доказами позивач не спростував.
Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача про наявність підстав для зменшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 405 070,00 грн., а тому відмовляє позивачу у задоволенні позову про скасування ППР від 28.03.2016 № 0000342222 в цій частині.
Щодо решти спірних ППР від 28.03.2016: № 0000322222, яким ТОВ "ХТК" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 205 563,00 грн; ППР № 0000302222, яким збільшена сума грошового зобов'язання з ПДВ на 739 807,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на 591 846,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 147 961,50 грн; ППР № 0000312222, яким ТОВ "ХТК" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 82 339,00 грн., суд зазначає, що описані в Акті перевірки № 14 порушення щодо заниження позивачем суми ПДВ, завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відкодуванню та завищення суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту є суміжними із порушеннями, яким суд надав оцінку при вирішенні питання правомірності ППР від 28.03.2016 № 0000342222.
Відтак, суд скасовує податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016: № 0000322222 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 193938,00 грн. ; № 0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 713030,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями на 570424,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 142606,00 грн. та № 0000312222 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 82 339,00 грн.
За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ТОВ "Херсонський тепличний комбінат".
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно із платіжним дорученням від 06.04.2016 № 3677, ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" за подання до адміністративного суду позовної заяви, сплатило судовий збір у сумі 22400,91 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі № 821/474/16, адміністративний позов ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" задоволений частково. За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Херсонській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, на користь ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" стягнута сума витрат зі сплати судового збору у розмірі 575,51 грн, а судовий збір у сумі 5298,50 грн повернутий позивачу, як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Так, у постанові суду першої інстанції від 30.06.2016 у справі № 821/474/16, суд зазначив, що загальна сума судового збору, що підлягала сплаті за адміністративний позов, складає 17102,41 грн, з яких - 15724,41 грн - за майнові вимоги та 1378,00 грн - за немайнові вимоги.
Зважаючи на те, що під час нового розгляду справи № 540/1067/19, суд розглядав лише ті позовні вимоги, у задоволенні яких відмовлено під час розгляду справи №821/474/16, то й розподіл судових витрат належить здійснювати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог від тієї частини вимог, що скасовані постановою Верховного Суду від 12.04.2019 та направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у сумі 15148,50 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 № 0000342222 в частині зменшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 9 588 835,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 № 0000322222 в частині зменшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 193 938,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 № 0000302222 в частині збільшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 713 030,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями на 570 424,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 142 606,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 № 0000312222 про зменшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 82 339,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" (код ЄДРПОУ 37238536, 73027, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 133) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 15148 (п'ятнадцять тисяч сто сорок вісім) грн 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 жовтня 2020 р.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 111030100