Справа №2-А-600/2010р.
20 квітня 2010 року Судацький міський Суд АР Крим у складі: головуючого - судді Лісовської В.В.,
при секретарі - Титової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Судаку справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Судаку про зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку підвищення розміру призначеної пенсії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Судаку й у заяві просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Судаку нарахувати та сплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2007 - 2008 роки в розмірі - 3180 грн. 60 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «дитина війни» та згідно з положенням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але відповідач вказані виплати не здійснює, чим порушені її права на отримання щомісячної соціальної допомоги.
У судове засідання позивачка не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. У наданих до суду запереченнях на заявлений позов відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки нормативними законодавчими актами України не визначено поняття терміну «мінімальної пенсії за віком» і станом на теперішній час фактично відсутній механізм й практичне застосування ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Просить суд в задоволенні позову відмовити. Крім цього на думку відповідача, з боку позивача, строк для звернення до суду з адміністративним позовом пропущений без поважних причин.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, однак задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 -1У від 18.11.2004 р. в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-1У дитина війни - особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом на її ім'я (а.с.5) ,тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менш 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни. Позивачка має право на пільги, встановлені законодавством України, у тому числі на передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу, що підтверджується посвідченням (а.с.6).
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489 -У у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону №489 -У зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489 -У від 19 грудня 2007 року, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення тобто з 09 липня 2007 року. Конституційний Суд України дійшов до висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статям 1,3, частині 2 статті б, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1, 2 та 3 статті 95 Конституції України.
Тобто Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних Законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючою.
На підставі викладеного суд вважає, що бездіяльність відповідача, щодо не нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути визнана такою, що вчинена на підставах, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Дослідивши зібрані у справі докази суд йде до висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, однак позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Строк звернення до суду з вимогами про нарахування та виплати недоплаченої соціальної допомоги за 2007 - 2008 роки позивачем пропущений, оскільки позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду 03 березня 2010 року тобто поза межами річного строку, встановленого ст.99 КАС України. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частини нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2007 - 2008 роки, позивач не надала. Відповідач наполягає на застосуванні положень ст.100 КАС України, в частині відмови в задоволенні позову.
Таким чином в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити, за пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом, без поважних причин.
Керуючись ст.ст. З, 18, 158-163, 71, 99, 100, 104 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Судаку про зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку підвищення розміру призначеної пенсії - відмовити, за пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом, без поважних причин.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду АР Крим, через Судацький міський суд АР Крим, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Строк виготовлення мотивувальної частини рішення 25 квітня 2010 року.