Справа № 147/808/20
Провадження № 1-кп/147/86/20
іменем України
10 листопада 2020 року смт. Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Тростянець кримінальне провадження за №12020020300000100 від 02.05.2020 р., про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гути Тульчинського району, Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч. 1 ст. 125, ч.1 ст.299 КК України,
02.05.2020 близько 13.00 години ОСОБА_4 , знаходячись на території спільної межі між його земельною ділянкою та земельною ділянкою його сусідки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , з хуліганських мотивів, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставив себе іншим громадянам, суспільству, умисно вчинив знущання із застосуванням жорстоких методів, які виразились у завданні болю, страждань шляхом нанесення ударів та заподіяння ушкоджень, за допомогою господарських вил по тілу домашньої собаки, яка належить до хребетних, належної ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_4 покинув місце події та пішов до свого житлового будинку.
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого за ч. 1 ст. 299 КК України - жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене з хуліганських мотивів.
Крім того, 29.05.2020 року близько 19.00 год. ОСОБА_4 , перебував у кімнаті - кухні житлового будинку належному ОСОБА_5 , 1957 р.н. в АДРЕСА_1 , де також знаходилась ОСОБА_7 , 1972 р.н., жителька АДРЕСА_2 . В цей час між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_4 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, зненацька кулаком правої руки наніс один удар в область обличчя ОСОБА_7 , внаслідок чого ОСОБА_7 одразу впала на підлогу. Після чого, ОСОБА_7 вибігла на подвір'я домогосподарства та почала кликати на допомогу. В свою чергу, ОСОБА_4 вслід за ОСОБА_7 вибіг на подвір'я та застосовуючи фізичну силу обох рук, почав стискати, шарпати та тягти за обидві руки ОСОБА_7 назад до будинку, і як наслідок, спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді множинних синців в ділянках голови, верхніх кінцівок і спини, які відповідно висновку судово-медичної експертизи №102 від 04.06.2020 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після бійки ОСОБА_4 покинув місце події та пішов до свого місця проживання.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, передбаченому за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, 29.05.2020 року близько 19.00 год. ОСОБА_4 , перебував у кімнаті - кухні житлового будинку належному ОСОБА_5 , 1957 р.н. в АДРЕСА_1 . В цей час між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_4 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, зненацька кулаком правої руки наніс два удари в область лівого ока ОСОБА_5 , внаслідок чого ОСОБА_5 одразу зігнувся. Скориставшись цим, ОСОБА_4 кулаком правої руки завдав один удар в область тильної частини шиї ОСОБА_5 , і як наслідок, спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синців та ссадин в ділянках обличчя та шиї, які відповідно висновку судово-медичної експертизи №101 від 04.06.2020 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після бійки ОСОБА_4 покинув місце події та пішов до свого місця проживання.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, передбаченому за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст. 125 та ч. 1 ст. 299 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння злочинів. Крім того, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв'язку з визнанням вини.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних проступків.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Аналогічну думку висловив і потерпілий ОСОБА_5 .
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, проте надала через канцелярію суду заяву, в яких просила справу розглядати без її участі.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).
А також у рішеннях в справах « Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому роз'яснено.
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 299 КК України, доведена у повному обсязі та суд кваліфікує його дії за:
- ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров'я;
- ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров'я;
- ч. 1 ст. 299 КК України, як жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене з хуліганських мотивів.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних проступків, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Так, згідно ст. 12 КК України діяння, передбачені ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 299 КК України є кримінальними проступками.
Судом також, встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Згідно довідки характеристики, виданої виконавчим комітетом Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області негативно характеризується за місцем проживання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд приймає до уваги особу обвинуваченого, тяжкість скоєних ним кримінальних проступків, його щире каяття, яке виразилось в тому, що винний повністю усвідомив неправильність своїх дій та щиро шкодує про вчинене.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує його відношення до вчиненого, визнання своєї провини в повному обсязі, дані про особу обвинуваченого, тяжкість кримінальних проступків, відсутність претензій у потерпілих, вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства. З урахуванням вказаного суд дійшов висновку про необхідність обрати йому покарання в межах санкції статей, інкримінованих йому, а саме: за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді штрафу, за ч. 1 ст. 299 КК України - у виді обмеження волі.
Положеннями ст. 70 КК України визначений порядок призначення покарання за сукупністю злочинів.
Виходячи з приписів кримінального закону, зокрема ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, вважає за можливим визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Запобіжні заходи не обирались.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 299 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.);
- за ч.1 ст. 299 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного остаточного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік із покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: металеві вила та наполовину зламаний дерев'яний держак до них в зборі, що передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 )
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1