Справа № 128/1375/18
Іменем України
06 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання заповіту, посвідченого секретарем Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області нікчемним та визнання права спадкування за законом на житловий будинок, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання заповіту, посвідченого секретарем Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області нікчемним та визнання права спадкування за законом на житловий будинок, мотивуючи свої вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області; її батьком є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона ж ОСОБА_6 , дівоче прізвище ОСОБА_6 .
У 1928 році мати позивача, ОСОБА_6 , вийшла заміж за ОСОБА_10 , 1903 року народження та взяла прізвище чоловіка ОСОБА_6 .
Влітку 1941 року ОСОБА_10 загинув на фронті Великої Вітчизняної Війни. В листопаді 1945 року мати позивача, ОСОБА_6 уклала шлюб з її батьком, ОСОБА_5 та взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_6 ».
З дня свого народження позивач ОСОБА_1 проживала зі
своїми батьками та ОСОБА_13 в будинку АДРЕСА_1 , який належав її дідові по лінії матері, ОСОБА_14 .
У 1949 році позивач разом зі своїми батьками переїхала на постійне місце проживання в АДРЕСА_2 , де проживає до цього часу.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області помер батько позивача, ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області померла мати, ОСОБА_6 , яка мала право на успадкування будинку АДРЕСА_1 , який належав її батькові - ОСОБА_14 , в якому без відповідних на те документів проживала ОСОБА_13 - дружина ОСОБА_15 , який є рідним братом її діда - ОСОБА_14 .
Після смерті ОСОБА_14 відкрилася спадщина, спадкоємцем першої черги якої за законом, як рідна донька, відповідно до положень ст. 1261 ЦК України являлась матір позивача - ОСОБА_6 .
Відповідно до погосподарської книги, будинок за адресою АДРЕСА_1 належав дідові позивача по лінії матері - ОСОБА_14 .
Без відповідних на те документів у вищевказаному будинку проживала ОСОБА_13 - дружина ОСОБА_15 , який є рідним братом діда позивача - ОСОБА_14 .
ОСОБА_13 прав власності на вказаний будинок не набувала, спадкоємцем за заповітом чи за законом на вказане майно не була та будь - які відомості з нього приводу відсутні у відповідача.
Згідно довідки Гавришівської сільської ради від 07.03.2003 року №74, під час війни погосподарські книги згоріли та ОСОБА_13 була записана у погосподарську книгу в 1944 році без документів.
Згідно довідки Гавришівської сільської ради від 09.10.2013 року №513, будинок за адресою АДРЕСА_1 побудовано у 1919 році.
Згідно листа Державного архіву Вінницької області від 19.03.2014 року, в книзі актових записів про шлюб громадян по с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області за 1928- 1929 р.р., відомостей про одруження ОСОБА_15 з ОСОБА_13 немає.
Таким чином, з вищевикладеного виходить, що ОСОБА_13 та ОСОБА_13 є одна і та сама особа, що раніше мала прізвище ОСОБА_13 та проживала до дня своєї смерті за адресою АДРЕСА_1 , не отримавши права власності на вказане нерухоме майно, не мала права спадкування та не визнавала право власності за терміном користування майном.
17.09.1982 року секретарем Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області було посвічено заповіт від ОСОБА_13 на користь ОСОБА_3 на все майно, що їй належить.
Згідно Витягу зі спадкового реєстру реєстраційний запис про спадкове майно було внесено 16.03.2006 року.
У Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації прав власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Лише з довідки Гавришівської сільської ради від 15.01.2014 року №21 позивачу стало відомо, що на підставі вищевказаного заповіту ОСОБА_3 став власником цілого житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином, позивач вважає, що згідно ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт складено особою, яка не мала на те права, оскільки на час складання заповіту ОСОБА_13 не мала права власності, в тому числі розпорядження нерухомим майном за адресою АДРЕСА_1 , а була лише його користувачем.
Водночас, інші спадкоємці не звертались з заявами про визнання права на спадщину за законом.
Рішенням Вінницького районного суду від 16.12.2013 року по справі №128/4601/13-ц було встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №11, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 20.04.2013 року, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції у Вінницькій області. Згідно вказаного свідоцтва про народження батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_5 , а матір'ю - ОСОБА_6 .
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, наданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції у Вінницькій області на запит суду вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Гавришівка, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_6 , про що зроблено актовий запис №22.
Як вбачається з копії погосподарських книг ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була матір'ю ОСОБА_1 .
Довідкою, виданою виконавчим комітетом Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 04.09.2013 року №429 підтверджується, що згідно записів у погосподарських книгах та згідно записів домових книг сільської ради с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася та постійно проживала на території Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 одна і та ж сама особа.
З листа Державного архіву Вінницької області від 06.09.2013 року №06-1930/7 вбачається, що книг актових записів про шлюб громадян по с. Гавришівка Вінницького району за 1929 рік в архіві на зберіганні немає, тому неможливо видати довідку про одруження ОСОБА_6 .
Згідно пояснень ОСОБА_21 , належно посвідчених секретарем сільської ради, яка є сусідкою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 є її матір'ю та проживала з дочкою до дня смерті.
Після смерті ОСОБА_14 відкрилася спадщина, спадкоємцем першої черги якої за законом, як рідна донька, відповідно до положень ст. 1261 ЦК України являлась матір позивача- ОСОБА_6 .
Лише з листа Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 24.02.2017 року №М-116/4 позивачу стало відомо, що спадкові справи на майно за адресою АДРЕСА_1 іншими спадкоємцями не заводились, а тому позивач вважає, що має право на спадщину.
За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить визнати нікчемним заповіт від імені ОСОБА_13 від 17 вересня 1982 року, посвідчений секретарем Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області; визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кадочніков А.О. позовні вимоги підтримали, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, просили позов задоволити.
Представник відповідача Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з'явився, попередньо надіславши суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Гуменюк В.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, зазначивши, що в матеріалах позовної заяви велика увага позивача приділяється тому, що у ОСОБА_13 не було правовстановлюючих документів на будинок по АДРЕСА_1 , але позивач також не згадала на підставі яких правовстановлюючих документів даним будинком володів ОСОБА_14 . Також є незрозумілим, коли саме помер ОСОБА_14 , так як в позовній заяві про це нічого не вказано та не надано жодного свідоцтва про смерть осіб, які згадуються в даній позовній заяві. Крім того не надано жодного свідоцтва про народження даних осіб. Якщо позивач в своїй позовній заяві згадує ще часи СРСР, то чому посилається на норми Цивільного кодексу України, який був прийнятий в 2001 році. За таких обставин, на думку відповідача та його представника, виникає неправильне посилання на статті Цивільного Кодексу 2001 року. Виникає сумів в тому, що позивач взагалі має право на
спадкування, адже: не має свідоцтв про смерть діда, баби, батька, матері, дядька та дружини дядька; позивачка проживала з 1949 року за іншою адресою, тому вона не могла вступити в оперативне управління спадщиною. Крім того, позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості, на які позивач просить визнати право власності; не надано технічного паспорта на будинковолодіння, на яке позивач просить визнати право власності. Позивачем не надано документів, які вона просить визнати недійсними. З матеріалів позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_21 дала пояснення, які були посвідчені секретарем сільської ради, але не вказано, чому сама сільська рада не надала таку довідку, також чому тільки одна особа дала дані свідчення, а не було складено акт мінімум з підписами трьох сусідів. Також позивачка не зверталась до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання. В позовній заяві позивач підтвердила, що нею не подано аналогічного позову до цього ж відповідача з цих самих підстав, але це є неправдою та зловживанням своїми процесуальними правами, оскільки з відомостей сайту «Судова влада» позивач з аналогічних підстав зверталась в суд до відповідача 8 разів, це дев'ятий. В позовній заяві позивач зазначила, що дізналась про існування даного заповіту в 2014 році, тобто через 4 роки вона подала даний позов, який був призначений судом до розгляду. Відповідно до ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За наведених обставин відповідач та його представник вважають, що дану справу слід закрити, так як пропущено строк позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, з'ясувавши позицію відповідачів та представника відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Визначення ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів це забезпечення справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16.12.2013 року, ухваленому в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 з викликом заінтересованої особи - Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 129 - 130).
Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 11, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 20.04.2013 року, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції у Вінницькій області. Згідно вказаного свідоцтва про народження батьком заявниці є ОСОБА_5 , а матір'ю - ОСОБА_6 .
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, наданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції у Вінницькій області на запит суду вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Гавришівка, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_6 , про що зроблено актовий запис №22.
Як вбачається з копії погосподарських книг ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була матір'ю заявниці ОСОБА_1 .
Довідкою, виданою виконавчим комітетом Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 04.09.2013 року за №429 підтверджується, що згідно записам у погосподарських книгах та згідно записам домових книг сільської ради с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася та постійно проживала на території Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 одна і та ж сама особа.
З листа Державного архіву Вінницької області від 06.09.2013 року за №06-1930/7 вбачається, що книг актових записів про шлюб громадян по с. Гавришівка Вінницького району за 1929 рік в архіві на зберіганні немає, тому неможливо видати довідку про одруження ОСОБА_6 .
Згідно пояснень ОСОБА_21 , належно посвідчених секретарем сільської ради, яка є сусідкою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 є її матір'ю та проживала з дочкою до дня смерті.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначає позивач у своїй позовні заяві, з дня свого народження вона разом зі своїми батьками та ОСОБА_13 в будинку АДРЕСА_1 , який належав її дідові по лінії матері, ОСОБА_14 . У 1949 році позивач разом зі своїми батьками переїхала на постійне місце проживання в АДРЕСА_2 , де проживає до цього часу.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області помер батько позивача, ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області померла мати, ОСОБА_6 , яка мала право на успадкування будинку АДРЕСА_1 , який належав її батькові - ОСОБА_14 , в якому без відповідних на те документів проживала ОСОБА_13 - дружина ОСОБА_15 , який є рідним братом її діда - ОСОБА_14 .
Після смерті ОСОБА_14 відкрилася спадщина, спадкоємцем першої черги якої за законом, як рідна донька, відповідно до положень ст. 1261 ЦК України являлась матір позивача - ОСОБА_6 .
Відповідно до погосподарської книги, будинок за адресою АДРЕСА_1 належав дідові позивача по лінії матері - ОСОБА_14 .
Без відповідних на те документів у вищевказаному будинку проживала ОСОБА_13 - дружина ОСОБА_15 , який є рідним братом діда позивача - ОСОБА_14 .
ОСОБА_13 прав власності на вказаний будинок не набувала, спадкоємцем за заповітом чи за законом на вказане майно не була.
Згідно довідки Гавришівської сільської ради від 07.01.2003 року №74-а, на підставі свідчень свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , по АДРЕСА_1 , проживали ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Згідно довідки держархіва №6 від 12.02.2002 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилася дочка ОСОБА_6 . Під час війни погосподарські книги згоріли, сільська рада записувала людей в нову книгу жителів села подомно, без документів. Тому ОСОБА_13 (дівоче прізвище ОСОБА_13 ) записана в 1944 році, перебувала в шлюбі з ОСОБА_28 та пенсію отримувала як ОСОБА_13 (а.с. 11).
Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 на теперішній час являються померлими (а.с. 72).
Згідно довідки Гавришівської сільської ради від 09.10.2013 року №513, будинок за адресою АДРЕСА_1 побудовано у 1919 році (а.с. 12).
Згідно листа Державного архіву Вінницької області від 19.03.2014 року, в книзі актових записів про шлюб громадян по с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області за 1928- 1929 р.р., відомостей про одруження ОСОБА_15 з ОСОБА_13 немає (а.с. 13).
17.09.1982 року секретарем Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області було посвічено заповіт, яким ОСОБА_13 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: жилий будинок, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом мала право, заповіла ОСОБА_3 (а.с. 9).
Згідно Витягу зі спадкового реєстру реєстраційний запис про спадкове майно було внесено 16.03.2006 року (а.с. 10).
Як вбачається з повідомлення ГТУЮ у Вінницькій області (а.с. 17), спадкові справи після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою не заводилися.
Згідно листа Державного архіву Вінницької області від 19.03.2014 року, в книзі актових записів про шлюб громадян по с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області за 1928- 1929 р.р., відомостей про одруження ОСОБА_15 з ОСОБА_13 немає (а.с.13).
Як вбачається з довідки Гавришівської сільської ради від 15.01.2014 року №21 ОСОБА_3 є власником цілого житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 14). Даний факт також підтверджується технічним паспортом на будинок (а.с. 40 - 42).
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що про існування заповіту, який позивач ОСОБА_1 просить визнати нікчемним, їй стало відомо ще у 2014 році, зокрема, як зазначає сама позивач у своїй позовній заяві, з довідки Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 21 від 15.01.2014 року (а.с. 14). До суду ж з даним позовом позивач звернулася тільки 23.05.2018 року, тобто через 4 роки.
Будь-яких клопотань про поновлення строку позовної давності ОСОБА_1 не заявляла, підстав поважності пропуску цього строку судом не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, то згідно з ч.4 ст.267 ЦК України це є підставою для відмови у позові.
Щодо позовної вимоги про визнання права власності, суд зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання правочину нікчемним.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 258, 317, 328, 1217, 1222, 1233, 1247, 1251, 1253, 1257 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 259, 264, 265, 268, 273 - 274 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання заповіту, посвідченого секретарем Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області нікчемним та визнання права спадкування за законом на житловий будинок - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя О.І. Бондаренко