Справа №: 641/3421/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/3064/20 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст.149 КК України
03 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілих та їхнього представника, належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 07 2020 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харкова, громадянку України, українку, з неповною середньою освітою, зареєстровану як фізична особа-підприємець, одружену, маючу неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судиму, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України з призначенням їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
В строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув'язнення з 16 01 2019 року по 22 01 2019 року з урахуванням положень ч.5 ст. 72 КК України.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Задоволено цивільні позови потерпілих та стягнуто з ОСОБА_7 : на користь ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 4000 гривень; ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 4000 гривень; ОСОБА_13 моральну шкоду у розмірі 4000 гривень; ОСОБА_14 моральну шкоду у розмірі 4000 гривень; Шев'я ОСОБА_15 моральну шкоду у розмірі 4000 гривень; ОСОБА_16 моральну шкоду у розмірі 4000 гривень.
Скасовано накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 01 2019 року арешт на майно, вилучене у ОСОБА_7 .
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 у січні 2019 року, точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, маючи умисел, направлений на торгівлю людьми, а також вербування осіб жіночої статі з використанням їх уразливого стану, з метою переміщення для подальшої сексуальної експлуатації на територію Республіки Кіпр, діючи з корисливих мотивів, вступила у попередню змову з невстановленою особою - жителем Республіки Кіпр та згідно розробленого плану, повинна була підшукати на території м. Харкова жінок, які через тяжкі особисті обставини можуть дати згоду на заняття проституцією, після чого, під час особистих зустрічей з ними, повинна була досягти домовленості про їх переміщення через державний кордон України до Республіки Кіпр для надання сексуальних послуг, або знайти особу, яка за грошову винагороду зможе підшукати та надати вищезазначених осіб жіночої статі для подальшої їх сексуальної експлуатації на території Республіки Кіпр.
Так, на початку січня 2019 року, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленою особою - жителем Республіки Кіпр, маючи умисел на вербування молодих жінок з метою сексуальної експлуатації, на території Харківської області, зайнялась пошуком осіб, які через скрутне матеріальне положення погодяться надавати сексуальні послуги на території Республіки Кіпр, в результаті чого 06 01 2019 на території міста Харкова підшукала ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
06 01 2019 близько 12 - 00 години ОСОБА_7 , діючи у групі з невстановленою особою -жителем Республіки Кіпр, з відома та згоди останнього, виконуючи свою роль, зустрілася з ОСОБА_16 в приміщенні кафе «Кулиничі», розташованого біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_7 довідалася, що внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, потерпіла ОСОБА_16 перебуває в уразливому стані. Після чого ОСОБА_7 , усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях, з використанням уразливого стану, запропонувала ОСОБА_16 роботу, пов'язану з наданням сексуальних послуг на території Республіки Кіпр, довівши до відома ОСОБА_16 порядок переміщення на територію Республіки Кіпр, умови оплати. Таким чином, ОСОБА_7 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_16 , який зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували її здатність усвідомлювати свої дії, досягла з нею домовленості про її переміщення через державний кордон України до Республіки Кіпр, тобто завербувала її з метою сексуальної експлуатації, за спільним з невстановленою особою - жителем Республіки Кіпр злочинним умислом.
Крім того, на початку січня 2019 року ОСОБА_7 , діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою - жителем Республіки Кіпр, через ОСОБА_17 , який дав добровільну згоду на конфіденційне співробітництво у рамках досудового розслідування та з яким ОСОБА_7 домовилась здійснити торгівлю людьми підшукала Шев'я ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 та ОСОБА_11 .
Так, 12 01 2019 року, 13 01 2019 року, 14 01 2019 року, 15 01 2019 року 16 01 2019 року ОСОБА_7 разом з ОСОБА_17 зустрічалася з ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , Шев'я ОСОБА_20 та з ОСОБА_13 в приміщенні кафе, яке розташоване у ТЦ «Космос» за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 144-Б, а з ОСОБА_12 на території міжнародного аеропорту «Харків» за адресою: м. Харків, вул. Ромашкіна, 1, та довідавшись про внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, потерпілі перебували в уразливому стані, пропонувала останнім роботу, пов'язану з наданням сексуальних послуг на території Республіки Кіпр та досягала з вищевказаними особами домовленості про їх переміщення через державний кордон України до Республіки Кіпр, тим самим завербувавши їх з метою сексуальної експлуатації за спільним з невстановленою особою злочинним умислом.
Надалі ОСОБА_7 15 01 2019 року близько 17 - 00 години зустрілась з ОСОБА_17 в приміщенні ТЦ «Космос», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 144-Б, де в ході проведення контролю за вчиненням злочину, передала ОСОБА_17 частину грошових коштів в сумі 200 гривень, з метою виконання раніше обумовленої торгівлі людьми, що саме по собі утворює склад закінченого злочину - торгівлі людьми у формі купівлі-продажу людини незалежно від наявності способів (обман, шантаж, використання уразливого стану тощо).
В подальшому 16 01 2019 близько 00 - 30 години, ОСОБА_7 , реалізуючи спільний злочинний умисел з невстановленою особою - жителем Республіки Кіпр, зустрілась з ОСОБА_11 , яка раніше була вже нею завербована з метою сексуальної експлуатації, на території міжнародного аеропорту «Харків», за адресою: м. Харків, вул. Ромашкіна, 1, з метою переміщення ОСОБА_11 до Республіки Кіпр, але о 01 - 05 годині злочинні дії ОСОБА_7 були припиненні у зв'язку з тим, що вона була затримана працівниками поліції.
Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 149 КК України, тобто вербування людини, вчинене з метою сексуальної експлуатації, з використанням уразливого стану особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню - ст. 75 КК України, оскільки таке покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, внаслідок м'якості.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує про безпідставність призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень статті 75 КК України, та звільнення її при цьому від відбування покарання, оскільки обвинувачена визнана винною у вчиненні особливо тяжкого злочину, який є умисним та посягає на основоположні конституційні права громадян, такі, як право на свободу, особисту недоторканість, захист честі та гідності, у зв'язку з чим становить підвищену небезпеку.
Крім того, вказує, що при застосуванні положень статті 75 КК України суд першої інстанції не навів переконливих мотивів та підстав, які б свідчили про можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор у кримінальному провадженні просив про задоволення апеляційної скарги.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_8 вважали, що підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
Потерпілі та їх представник про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з'явилися. Надали до апеляційного суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченої та її захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні та фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Суд першої інстанції навів належне мотивування своїх висновків щодо доведеності вини обвинуваченої у вчиненні злочину, за який її засуджено, з якими погоджується колегія суддів.
Крім того, перевіряючи вирок в частині правильності призначення обвинуваченій покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, колегія суддів виходить з положень ст.65 КК України, відповідно до яких - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приймаючи рішення про застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 при призначенні покарання положень ч. 1 ст. 75 КК України, суд першої інстанції усіх вищезазначених вимог дотримався, врахувавши, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, здійснює підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець, має зареєстроване місце проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставини, що пом'якшують їх покарання, а саме щире каяття та часткове відшкодування шкоди потерпілим, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Як встановлено колегією суддів та не спростовано прокурором, з січня 2019 року ОСОБА_7 більше до кримінальної відповідальності не притягувалася.
Не було надано стороною обвинувачення і офіційних даних про порушення ОСОБА_7 обов'язків, покладених на останню відповідно положень ст. 76 КК України.
Таким чином, суд першої інстанції, на підставі усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказах та детальному вивченні особистості обвинуваченої та її ставленні до вчиненого, враховуючи дані про відсутність претензій у потерпілих, призначив покарання, яке є необхідним та цілком достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв'язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п. 1 ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 07 2020 року по справі щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4