Провадження № 22-ц/803/8300/20 Справа № 207/345/20 Суддя у 1-й інстанції - Подобєд О. К. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
10 листопада 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Деркач Н.М.,
суддів: Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі Синенко Є.А.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” на заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачем вказано, що 03.02.2011 року АТ КБ "ПриватБанк" та відповідачкою уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10 900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", і "Тарифами Банку" складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконала в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі встановленому договором. Відповідачка не виконувала своїх обов'язків за кредитним договором, через що, станом на 30.11.2019 року, має заборгованість перед позивачем в сумі 1075763,97 грн., яка складається з наступного: 10761,94 грн. - заборгованість за кредитом, 1057952,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7050,00 грн - заборгованість за пенею. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, просив стягнути 132473,68 грн., яка складається з наступного: 10761,94 грн.- заборгованість за кредитом; 121711,74 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом з 03.02.2011 року по 31.01.2017 року.
Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2020 року позов банку задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03.02.2011 року у розмірі 10761 гривня 94 копійок, яка складає заборгованість за тілом кредита.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати: 2102 гривні 00 копійок судового збору.
Не погодившись з указаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При цьому банк зазначив, що суд першої інстанції не дав оцінки довідці про умови кредитування, якою передбачено процентну ставку по кредитному договору, розмір і порядок нарахування неустойки, та яку підписав відповідач.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення у даній справі повністю відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Судом встановлено, що 03.02.2011 року сторони уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що вона була ознайомлена з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", і "Тарифами Банку". Крім того відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", і "Тарифами Банку" складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що відповідачем не виконано умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яку він просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та відсутності підстав для стягнення іншої заборгованості, оскільки у заяві позичальника від 03 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він повністю грунтується на вимогах матеріального закону, відповідає висновкам, викладеним у Постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), та підтверджений матеріалами справи.
Так, згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору відповідачки ОСОБА_1 , наданим АТ КБ Приват Банк, заборгованість по тілу кредиту станом на 30.11.2019 року складає 10 761,94 грн., яку стягнув суд першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції у цій частині сторонами не оспорюється, тому колегією суддів не перевіряється.
При цьому, банк в апеляційній скарзі посилається на безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості по процентам, оскільки зазначені зобовязання передбачені довідкою про умови кредитування, яку підписав відповідач(а.с.10).
Колегія суддів, дослідивши вказану довідку, приходить до висновку, що вона не може бути підставою для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості по процентам, оскільки Кредитний договір, укладений між сторонами, не має присвоєного номеру, хоча у довідці зазначено, що вона відноситься до договору № SAMDN55000039970171, при цьому, згадана довідка містить підпис особи без ініціалізації не зазначено прізвище, імя та по-батькові підписанта, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 лютого 2011 року шляхом підписання анкети-заяви.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні з ОСОБА_1 кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а сторонами не було дотримано форми кредитного договору у частині визначення розміру процентів та неустойки.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко
М.О. Макаров