Провадження № 11-сс/803/1435/20 Справа № 213/3362/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 жовтня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040740000634, відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Інгулець
Інгулецького району Дніпропетровської області,
який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
фактично проживає за адресою:
АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
Ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року задоволено клопотання слідчого СВ Інгулецького ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській області та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 листопада 2020 року включно.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчинити інше кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що слідчий суддя не взяв до уваги, що ризики перераховані в клопотанні слідчого абстрактно, не додано конкретних доказів, що підозрюваний має на меті перешкоджати слідству будь-яким чином і ухилятися від органів досудового розслідування та суду. Зазначає, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Звертає увагу на те, що ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв'язки з колишньою дружиною, має на утриманні сина та вживає заходів для забезпечення їх проживання у достатніх життєвих умовах. Крім того, зазначає, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю і отримує соціальну допомогу, а тому, має постійний дохід. Вказує на те, що підозрюваний ніяким чином не міг спричинити потерпілому травми при умові, що його фізичний стан не дозволяв утримувати потерпілого та наносити йому травми у зв'язку з наявними постравматичними дефектами правої руки.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 , пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого.
Як слідує з наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки при розгляді клопотання слідчого слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчинити інше кримінальне правопорушення.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що 10 вересня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, що виразилося у викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого за попередньою змовою групою осіб.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 10 вересня 2020 року, з якого слідує, що 10 вересня 2020 року о 01:32 год. йому зателефонувала мати ОСОБА_11 та повідомила, що на його брата ОСОБА_12 напали та розбили голову і просила викликати поліцію; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 10 вересня 2020 року, яка повідомила, що пізно вночі їй зателефонував син ОСОБА_13 та повідомив, що його вдарили по голові, затягли в якусь квартиру і попросив викликати поліцію; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 вересня 2020 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_12 ознак сп'яніння не виявлено.
Що стосується доводів захисника про недостатню вагомість ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та відсутність підстав для застосування до підозрюваного виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину проти здоров'я людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Крім того, ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, міцні соціальні зв'язки відсутні, за місцем реєстрації характеризується негативно, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину із застосовуванням насильства, що в свою чергу вказує на наявність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо відсутності будь-яких даних про наявність ризиків не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Щодо посилання захисника на те, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю і отримує соціальну допомогу, має стійкі соціальні зв'язки з колишньою дружиною та має на утриманні сина, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Щодо посилання захисника на те,що підозрюваний ніяким чином не міг спричинити потерпілому травми при умові, що його фізичний стан не дозволяв утримувати потерпілого та наносити йому травми у зв'язку з наявними постравматичними дефектами правої руки, апеляційний суд зазначає, що питання кваліфікації дій, доведеності або недоведеності висунутого обвинувачення надається судом при ухваленні судового рішення по суті справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України, і тримання ОСОБА_8 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується запобіжний захід, передбачений вказаною нормою закону.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_8 відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже, в задоволенні вимог апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4