Провадження № 11-кп/803/3292/20 Справа № 932/4839/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 жовтня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040640000776 23 березня 2020 року щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Синельникове
Дніпропетровської області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року залишено без задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та продовжено ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 грудня 2020 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого або іншим чином перешкоджати розглядові справи по суті, та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Звертає увагу на те, що обвинувачений проживав разом з дружиною, що підтверджує факт соціальних зв'язків. Вказує на те, що письмових доказів про те, що ОСОБА_8 може впливати на потерпілого, свідків чи вже впливає на останніх, у сторони обвинувачення не має. Крім того, потерпілий в підготовчому засіданні не заперечував проти зміни запобіжного заходу відносно
ОСОБА_8 на домашній арешт. Зазначає, що суд не взяв до уваги наявність у ОСОБА_8 захворювань та необхідність мати вільний та своєчасний доступ до медичної допомоги, незважаючи на те, що медичні документи були надані.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 і захисник
ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому
ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження №932/4839/20, 13 жовтня 2020 року в судовому засіданні Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська в порядку ст.331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, що виразилось у незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та доводи захисника і обвинуваченого щодо зміни останньому запобіжного заходу на більш м'який.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, вчиненого групою осіб з застосуванням насильства щодо потерпілого, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Крім того, свідки та потерпілий по справі не допитані, а отже, перебуваючи на свободі ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні з метою зміни показів на його користь, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Також, ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, раніше судимий за вчинення корисливих тяжких та особливо тяжких злочинів, а отже, існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, апеляційним судом враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, та практику Європейського суду з прав людини п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та обвинуваченим і його захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Доводи захисника про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника, що обвинувачений проживає разом з дружиною, що підтверджує факт соціальних зв'язків, слід зазначити, що дані обставини не можуть бути підставою для зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу, так як з урахуванням обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, його суспільної небезпеки, репутації обвинуваченого, вищезазначені доводи не свідчать про наявність у
ОСОБА_8 перешкод або інших стримуючих факторів належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Доводи захисника, що суд не взяв до уваги наявність у ОСОБА_8 захворювань та необхідність мати вільний та своєчасний доступ до медичної допомоги, незважаючи на те, що медичні документи були надані, апеляційний вважає необґрунтованими, оскільки матеріали контрольного провадження не містять та захисником під час апеляційного перегляду не надано доказів, які б вказували на неможливість перебування ОСОБА_8 у місцях ув'язнення чи неможливість забезпечення лікування його в умовах СІЗО.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження судом при продовженні ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_8 більш м?якого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає з огляду на вищевикладені мотиви.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду, не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже, в задоволенні вимог апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4