Провадження № 11-кп/803/3305/20 Справа № 216/1480/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 жовтня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040230000335 від 14 лютого 2018 року, щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Клопотання прокурора задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до 07 грудня 2020 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і не може бути завершене до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились. Суд дійшов висновку, що вище перераховані обставини дають достатні підстави вважати, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаній кримінальній справі.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити йому запобіжний захід на більш м'який у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за місцем проживання його родича, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він не вчиняв інкримінований йому злочин. Зазначає, що його допит проводився із застосуванням фізичного впливу та психологічного тиску. Вважає, що свідки, допитані у судових засіданнях, дають неправдиві свідчення.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження №216/1480/18, 07 жовтня 2020 року в судовому засіданні Центрально-Міським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що виразились в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та доводи захисника і обвинуваченого щодо зміни останньому запобіжного заходу на більш м'який.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти здоров'я людини, вчиненого групою осіб, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду.
Також, ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, утриманців не має, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, а отже, існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, апеляційним судом враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, та практику Європейського суду з прав людини п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та обвинуваченим і його захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Що стосується доводів обвинуваченого про те, що він не вчиняв інкримінований йому злочин та свідки, допитані у судових засіданнях, дають неправдиві свідчення, апеляційний суд зазначає, що питання кваліфікації дій, доведеності або недоведеності висунутого обвинувачення надається судом при ухваленні судового рішення по суті справи.
Щодо посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що його допит проводився із застосуванням фізичного впливу та психологічного тиску, слід зазначити, що надані суду матеріали контрольного провадження не містять та стороною захисту під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження зазначених обставин.
Крім того, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 під час проведення досудового розслідування недозволених методів ведення слідства, він та його захисник не були позбавлені можливості звернутись до прокурора, слідчого судді чи суду з відповідною заявою в порядку, передбаченому КПК України.
Всі викладені обвинуваченим апеляційні доводи були об'єктом дослідження судом при продовженні йому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_8 більш м?якого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає з огляду на вищевикладені мотиви.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду, не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже, в задоволенні вимог апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4