Провадження № 22-ц/803/8040/20 Справа № 202/4064/20 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 81
04 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2020 року по справі за заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Вказана заява мотивована тим, що заявниця з 01 березня 2014 року по 15 липня 2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від якого у них народився син ОСОБА_4 . Після народження дитини ОСОБА_1 почав періодично влаштовувати сварки, в ході яких висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, принижував та ображав, пошкоджував їх спільне майно, застосував до неї фізичне насильство. Всі ці дії з боку ОСОБА_1 здійснювались в присутності їх дитини. ОСОБА_2 неодноразово зверталася із заявами до правоохоронних органів, однак будь-яких результатів ці звернення не давали. Після розірвання шлюбу та зміни місця проживання ОСОБА_1 переслідує її з дитиною, погрожує, вчиняє сварки, застосовує до неї та до дитини фізичне насильство.
Враховуючи викладене, заявник просила видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , заборонивши йому перебувати за адресами їх проживання: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; заборонити йому наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до неї та до їх малолітнього сина.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2020 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , строком на шість місяців у вигляді тимчасового обмеження прав особи, а саме: - заборонено ОСОБА_1 наближатись на відстань менш ніж 100 (сто) метрів до ОСОБА_2 .. Про видачу обмежувального припису проінформувати Індустріальний ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області, Індустріальну районну у м. Дніпрі раду.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 існує міжособистісний конфлікт, в результаті якого заявник зазнає психологічного насильства, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до ОСОБА_1 необхідно застосувати обмежувальний припис у вигляді тимчасового обмеження прав особи, а саме заборони ОСОБА_1 наближатись на відстань менш ніж 100 (сто) метрів до ОСОБА_2 . При цьому, суд вказав, що не вбачає правових підстав для заборони ОСОБА_1 наближатися на відстань менш ніж 100 (сто) метрів до його малолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки останній проживає разом з батьком. Стосовно заборони ОСОБА_1 наближатися до місця проживання заявника за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , суд зазначає, що вказане обмеження не може бути застосоване судом, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає заявник, дитина сторін бачиться з матір'ю, а домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у спільній власності сторін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на те, що судом першої інстанції не було встановлено вчинення ним домашнього насильства відносно заявниці та сина, а також ризиків настання насильства в майбутньому. Крім того, апелянт зазначає, що між ним та заявницею існує спір щодо визначення місця проживання дитини та позов, який подала ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з 01 березня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вбачається, що протягом 2014-2019 років заявник ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та викликала поліцію з приводу насильницьких дій з боку ОСОБА_1 ..
Так, 14.10.2014 року, 30.03.2018 року, 20.07.2018 року, 21.07.2018 року, 24.07.2018 року, 06.02.2019 року, 12.02.2019 року, 01.03.2019 року, 04.03.2019 року, 06.03.2019 року, 04.05.2019 року, 10.05.2019 року, 25.05.2019 року, 29.05.2019 року, 15.07.2019 року, 16.10.2019 року, 23.11.2019 року, 27.11.2019 року, ОСОБА_2 викликала поліцію з приводу вжиття заходів до ОСОБА_1 , який вчиняв протиправні дії відносно неї та їх дитини, що зафіксовано у журналі єдиного обліку Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області більшість зафіксованих звернень ОСОБА_2 до поліції розглянуті відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та списані висновком до справ.
Також судом встановлено, що працівниками поліції неодноразово складалися протоколи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї відносно ОСОБА_2 за ч. 1,2 ст.. 173-2 КУпАП.
Так, постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2019 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з малозначністю адміністративного правопорушення та оголошено йому усне зауваження.
Постановами Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2018 року, 04 вересня 2018 року, 08 жовтня 2018 року справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП повернуто до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області для належного оформлення.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною 1 ст. 350-5 ЦПК України встановлено, що справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Відповідно до п. п. 3, 7, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі Україні про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Необхідною умовою для застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що підлягає доказуванню.
Встановивши, що між сторонами дійсно існує міжособистісний конфлікт, в результаті якого заявник зазнає психологічного насильства, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування обмежувального припису.
При цьому, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні заяви в частині заборони ОСОБА_1 наближатися на відстань менш ніж 100 (сто) метрів до його малолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки останній на даний час проживає разом з батьком, тоді як заявницею не доведено, що ОСОБА_1 застосовувалося будь - яке насильство до їх дитини.
Крім того, суд вірно відмовив щодо заборони ОСОБА_1 наближатися до місця проживання заявника за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , так як за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає заявник, дитина сторін бачиться з матір'ю, а домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у спільній власності сторін.
Доводи апелянта в скарзі про те, що судом першої інстанції не було встановлено вчинення ним домашнього насильства відносно заявниці, колегія суддів вважає безпідставними, так як вказане спростовується матеріалами справи.
Твердження апелянта про те, що між ним та заявницею існує спір щодо визначення місця проживання дитини та позов, який подала ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина, колегія суддів також вважає необґрунтованими, так як вони не стосуються даної справи.
Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви видачу обмежувального припису.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко