Провадження № 22-ц/803/7866/20 Справа № 206/1783/20 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 49
10 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У квітні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позов мотивований тим, що з відповідачем ОСОБА_1 вона одружилася 24.02.2001, шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис №127. Від шлюбу сторони мають трьох доньок: повнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та двох неповнолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу неповнолітні доньки залишаться з матір'ю. Спору щодо поділу спільного майна подружжя немає. Причиною розпаду сім'ї є те, що їх спільне життя виявилося нестерпним, останні роки, починаючи з травня 2016 року, відповідач виявляє психічні розлади здоров'я, він став неврівноваженою людиною, впадає в неадекватний стан, його дії та поведінка не відповідають діям нормальної людини. Відповідач поводить себе неадекватно, ображає її, висловлюється в її адресу непристойними висловами. Відповідач влаштовував бійки, спричинював їй тілесні ушкодження та погрожує позбавленням життя. Заради доньок вони намагалися зберегти сім'ю, однак всі їх спроби виявилися марними, а примирення неможливе.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2016, винесено у справі №643/15184/16-ц задоволено клопотання КЗОЗ «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3» про госпіталізацію відповідача ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку та застосування у відношенні нього примусову госпіталізацію в умовах психіатричного стаціонару зазначеного закладу. Цим рішенням встановлено, що її чоловік ОСОБА_1 , виявляє ознаки тяжкого психіатричного розладу у вигляді гострого поліморфного розладу з симптомами шизофренії, в результаті чого представляє небезпеку для себе та оточуючих. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2020, винесеного у справі №206/1560/20 ОСОБА_1 госпіталізований до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку. Цим рішенням суду також встановлено, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, параноїчний синдром.
Крім зазначеного, відповідач ОСОБА_1 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду від 30.01.2019 року, ухваленою по справі №199/31/19, визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, але провадження було закрите у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Разом з цим, постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду від 06.08.2019, ухваленої у справі №199/4338/19 встановлено, що ОСОБА_1 здійснив дрібне викрадення майна, що належить ТОВ «Експансія», провадження було закрите у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду від 28.12.2019, винесеній у справі №199/10349/19 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Отже з травня 2016 року чоловік постійно перебуває в неадекватному стані, здійснює неправомірні дії щодо неї та неповнолітній доньок, за здоров'я і життя яких вона турбується, тому прийняла зважене рішення про припинення їх спільного подружнього життя, оскільки чоловік хворіє на тяжку психічну невиліковну хворобу та становить небезпеку не тільки для суспільства, а для неї та доньок. З серпня 2019 року ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання однією сім'єю було припинено, з цього часу вони проживають окремо один від одного, тому подальшого сенсу підтримувати шлюбні відносини немає. Вона немає наміру зберігати шлюб, який суперечить інтересам їх малолітніх доньок. Просить розірвати шлюб та відновити своє дошлюбне прізвище ОСОБА_6 .
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року позов задоволено та ухвалено шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 24 лютого 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис №127 - розірвати; змінити шлюбне прізвище позивача « ОСОБА_7 » на дошлюбне « ОСОБА_6 »; вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені, сім'я сторін розпалася остаточно, примирення бути не може, шлюб підлягає розірванню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до іншого складу суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 24 лютого 2001 року, шлюб зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис №127 (а.с.8).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12, 14).
Також судом встановлено, що між сторонами по даній справі сімейні стосунки припинились з серпня 2019 року. Зберігати сім'ю позивач не бажає та наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив того, що враховуючи, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені, сім'я сторін розпалася остаточно, примирення бути не може, шлюб підлягає розірванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечать інтересам як позивача, так і відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України).
Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, покладення в ухваленому рішенні обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, не можна визнати законним та обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 55, 56 СК України.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції відмовив у наданні строку для примирення, на правильність рішення не впливають, оскільки з часу подачі позову до моменту розгляду справи в суді апеляційної інстанції минуло більше пів року, але сторони не виявили наміру відновити шлюбні відносини.
Отже, суд першої інстанції правомірно врахував всі обставини справи та дійшов висновку про неможливість збереження сім'ї.
Вирішуючи спір, суд з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться до з'ясування взаємовідносин між сторонами, що не впливають на правильність встановлених судом фактичних обставин справи та його висновків.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко