Провадження № 11-кп/803/2895/20 Справа № 201/868/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2020 року щодо:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судима:
- 09.04.2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпра за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; звільнена 02.10.2015 року ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.09.2015 року умовно-достроково на невідбутий строк - 6 місяців 28 днів;
- 01.02.2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років обмеження волі;
- 14.06.2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України до 2 років позбавлення волі, 03.08.2018 року звільнилась по відбуттю покарання;
- 18.02.2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимий:
- 18.12.2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки;
- 22.12.2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 11.01.2019 року по відбуттю строку покарання,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні № 12019040650003225,
за участю:
прокурора ОСОБА_12 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_8 та ОСОБА_6 визнано винуватими у вчиненні наступного.
Так, ОСОБА_8 , маючи умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинений повторно, вступила у попередню змову зі знайомим їй ОСОБА_6 , заздалегідь розподіливши ролі у вчиненні даного кримінального правопорушення, відповідно до якої вона, як співучасник злочину повинна була зайти у супермаркет “Варус”, що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Героїв, 11, де знайти жінку похилого віку та визначити її майно об'єктом злочину, після чого передати інформацію про об'єкт злочину безпосередньому виконавцю вказаного злочину ОСОБА_6 , який чекав поза межами супермаркету.
25.12.2019 року о 16 год. 07 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_8 , виконуючи свою роль у вчиненні кримінального правопорушення, зайшла у вищевказаний супермаркет “Варус”, де побачила потерпілу ОСОБА_13 , сумку з речами якої, визначала об'єктом свого злочинного посягання.
Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 умисно слідкувала за діями потерпілої ОСОБА_13 та направилась за останньою до касової зони, ставши за потерпілою, візуально прослідкувала який пароль ОСОБА_13 вводила при проведенні транзакції по оплаті товару банківською картою і запам'ятавши необхідну інформацію у вигляді паролю та зовнішності потерпілої, вийшла з приміщення супермаркету та направилась до другого учасника злочину - ОСОБА_6 , якому передала відомості про особу потерпілої та іншу відому їй інформацію.
Після цього, співучасник злочину ОСОБА_6 , отримавши інформацію про об'єкт злочинного посягання від ОСОБА_8 , дочекавшись, коли потерпіла ОСОБА_13 вийшла з приміщення супермаркету “Варус”, згідно відведеної йому ролі у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, прослідкував за нею до буд. 19 по просп. Героїв у м. Дніпро.
ОСОБА_6 приблизно о 16 годині 30 хвилин, виконуючи відведену йому роль у вчиненні кримінального правопорушенні, перебуваючи неподалік буд. 19 по просп. Героїв у м. Дніпро, реалізуючи злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, згідно відведеної йому ролі, підбіг до потерпілої зі спини та відкрито, шляхом ривку, вирвав з руки ОСОБА_13 належну їй сумку (яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє), в якій знаходились документи на ім'я потерпілої ОСОБА_13 , а саме: посвідчення ветерана прокуратури України № 71, медичні довідки, бонусні знижкові картки “Fiska” та “Varus”, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , посвідчення адвоката № 0481, картку банку “Приватбанк” - золота карта “Універсальна” НОМЕР_2 та картка банку “Райффазен” НОМЕР_3 , а також грошові кошти на загальну суму 1500 гривень та 300 доларів США.
Після цього, ОСОБА_6 з місця злочину зник та прибувши до банкомату, що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Героїв, б.30 д, завідомо знаючи пароль від банківської карти співучасники зняли грошові кошти з карти банку “Приватбанк” - НОМЕР_2 на загальну суму 700 гривень, після чого обвинувачений ОСОБА_14 здійснив покупку у супермаркеті “АТБ” на суму 90 гривень та розрахувався за покупку вказаною карткою.
Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрали чуже майно, спричинивши потерпілій ОСОБА_13 , майнову шкоду загальним розміром 2 290 гривень та 300 доларів США (що в еквіваленті на курс НБ України станом на 25.12.2019 року становить 6981 гривень).
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2020 року ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_8 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2020 року більш суворим, призначеним цим вироком, визначено до відбуття 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено відраховувати з дня набрання вироком законної сили.
Зараховано у строк відбування покарання час перебування ОСОБА_8 під вартою з 28.12.2019 року по день набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 залишено без змін до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено відраховувати з дня набрання вироком законної сили.
Зараховано у строк відбування покарання час перебування ОСОБА_6 під вартою з 28.12.2019 року по день набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на її користь матеріальну шкоду розмірі 8481 гривень.
Вирішено долю речових доказів.
Обвинувачений ОСОБА_6 не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить пом'якшити покарання до 4 років позбавлення волі та звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК України.
Вказує, що вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнає повністю.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 також не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить вирок в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання змінити через його невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Призначити більш м'яке покарання у виді 4 років позбавлення волі та із застосуванням вимог ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Посилається на те, що суд, встановивши наявність пом'якшуючої покарання обставини у виді щирого каяття, фактично не взяв її до уваги, оскільки призначив ОСОБА_6 такий же строк покарання як і обвинуваченій ОСОБА_15 .
Вказує, що судом не взято до уваги наявність таких пом'якшуючих покарання обставин, як вчинення ОСОБА_6 злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин та активне сприяння суду у розкритті злочину, чим допущено невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Посилається на те, що судом не було прийнято до уваги покази обвинуваченої ОСОБА_8 про те, що вона зустрічалася з ОСОБА_6 25.12.2019 року, але не домовлялись про вчинення грабежу. ОСОБА_6 самостійно прийняв рішення про заволодіння майном потерпілої ОСОБА_13 . Стверджує, що вже після вчинення грабежу ОСОБА_6 дізналася, що він вчинив дане кримінальне правопорушення.
Звертає увагу, що ОСОБА_8 не переховувалася від органів поліції, самостійно видала речі потерпілої ОСОБА_13 , не заперечувала, що підглядала за діями потерпілої в касовій зоні магазину, однак навіщо ця інформація була потрібна ОСОБА_6 , не знала. Вказує, що дії ОСОБА_8 можливо охарактеризувати як підбурювання до вчинення злочину, однак у обвинувальному акті дані обставини не описані стороною обвинувачення, а тому не можуть бути предметом розгляду, оскільки виходять за межі обвинувачення.
Зазначає, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, частково себе визнала винною, тому наявні пом'якшуючі покарання обставини.
Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Потерпіла ОСОБА_13 про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду від останньої не надходило. Враховуючи думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності потерпілої, відповідно до вимог вказаної норми процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та їх захисники - адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_9 підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, прокурор заперечувала проти їх задоволення, вважала вирок суду законним та обґрунтованим.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судове рішення, відповідно до ст. 370 КПК України, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону та Конвенції.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильності кваліфікації дій, доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, апеляційним судом не перевіряються, оскільки не були оскаржені учасниками судового розгляду.
Висновкі суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 186 КК України, ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Посилання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй діяння фактичним обставинам справи є безпідставними.
Матеріалами справи встановлено, що судове слідство по ній проведено з дотриманням процесуальних норм, а висновки суду про винність ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
В обґрунтування свого висновку про винність ОСОБА_8 суд послався на наступні докази по справі, в їх сукупності.
Так, допитана в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_13 пояснила, що в той вечір вона знаходилась в магазині “Варус”, що розташований на ж/м Перемога, де серед покупців звернула увагу не раніше їй незнайому ОСОБА_8 . Коли підійшла до каси і почала оплачувати товар через банківську карту, то ОСОБА_8 виявилась поруч і спостерігала за тим як вона розраховувалась. Звернула увагу, що після вводу коду обвинувачена вийшла з магазину. Всі ці обставини насторожили, тому коли вийшла з магазину, то вирішила йти по проспекту, так як він освітлюється і є більш безпечним місцем. Свій гаманець в якому були грошові кошти в сумі 300 доларів США, якась сума в гривнях та документи, потерпіла поклала в сумку з продуктами, яку несла в лівій руці, а в правій руці вона тримала телефон. В якийсь момент, оминаючи калюжі, потерпіла наблизилась до тротуару і до неї підбіг раніше їй не знайомий обвинувачений ОСОБА_6 , який легенько смикнув за сумку, що потерпіла тримала в руці. Він цього вона трохи присіла і разом з нею присів обвинувачений, а потім вихопив сумку і побіг. Почала кричати і наздоганяти його, але він втік.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпіла ОСОБА_13 з будь-яких причин обмовила обвинувачену ОСОБА_8 у зазначеному кримінальному правопорушенні, а також не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання і закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів.
Всі вищевикладені показання потерпілої узгоджуються з іншими належними і допустимими доказами по справі, детально проаналізованими і вказаними у вироку, які містяться в матеріалах провадження, зокрема:
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 25.12.2019 року (т. 2 а.с. 4), з якого вбачається, що ОСОБА_13 просить прийняти заходи до невідомої особи, яка 25.12.2019 року приблизно о 16 год. 30 хв. за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 19 відкрито без застосування фізичної сили шляхом ривку заволоділа сумкою в якій знаходились 1500 грн., 300 доларів США, посвідчення адвоката, пенсійне посвідчення та картки “ПриватБанку”, посвідчення ветерана прокуратури;
-протоколом огляду від 26.12.2019 року (т. 2 а.с. 14), об'єктом якого є речі добровільно видані в каб. АДРЕСА_3 ОСОБА_8 ;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання (т. 2 а.с. 19-21) в ході якого потерпіла ОСОБА_13 вказала на ОСОБА_8 , яка 25.12.2019 року приблизно до 16 год. 20 хв., перебуваючи у супермаркеті “Варус” на проспекті Героїв, буд.11 в м. Дніпро слідкувала за її діями;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання (т. 2 а.с. 23-25) в ході якого потерпіла ОСОБА_13 серед пред'явлених осіб впізнала ОСОБА_6 , який 25.12.2019 року приблизно до 16 год. 30 хв., перебуваючи неподалік буд. 19 по пр. Героїв в м.Дніпро, відкрито, викрав її сумку з особистими речами;
-протокол слідчого експерименту від 10.01.2020 року (т. 2 а.с. 47-49), в ході якого ОСОБА_8 розповіла та вказала механізм скоєння злочину 25.12.2019 року, пояснивши, що вони до злочину готувались з ОСОБА_6 заздалегідь та вказала де саме вона почала слідкувати за потерпілою, як вийшла з магазину та передала інформацію про жінку обвинуваченому ОСОБА_6 ;
-протокол слідчого експерименту від 10.01.2020 року (т. 2 а.с. 52-54) в ході якого ОСОБА_6 вказав місце та механізм скоєння злочину, а саме про те, що 25.12.2019 року приблизно до 16 год. 30 хв., перебуваючи неподалік буд. 19 по пр. Героїв в м. Дніпро, відкрито, викрав сумку з грошовими коштами та особистими речами невідомої жінки за якою слідкувала ОСОБА_8 у магазині “Варус”, додавши, що до злочину вони з ОСОБА_8 готувались заздалегідь;
-протоколом огляду відеозапису та відеозаписом оглянутим в суді першої інстанції на якому міститься зображення з магазину “Варус”, де видно дії потерпілої та обвинуваченої в приміщенні магазину, а саме, обвинувачена, під час розрахунку потерпілою за придбанні продукти, знаходилась в безпосередній близькості і спостерігала за діями потерпілої, яка вводила ПІН код своєї карти.
Підстав для того, щоб вважати дані докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, колегія суддів не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із вимогами ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про відсутність попередньої змови між обвинуваченими, колегія суддів вважає безпідставними.
Судом першої інстанції такі твердження сторони захисту перевірялись та обґрунтовано були відхилені, оскільки поведінка обвинуваченої ОСОБА_8 до вчинення злочину, яка підглянула ПІН-код банківської карти потерпілої та її поведінка після вчинення злочину, яка виразилась у зняті готівки з викраденої карти та у зберіганні у себе речей, які належать потерпілій, свідчить про те, що вона приймала активну участь у підготовці до злочину і у його завершенні, а зустріч обвинувачених до вчинення злочину і після його вчинення свідчить про узгодженість їх дій і, відповідно, наявність попередньої змови.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_8 є підбурювачем, колегія суддів вважає неспроможними, такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Зміст попередньої домовленості, узгодженість дій ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , характер насильства застосованого до потерпілої, свідчать про умисел на вчинення грабежу, що саме в результаті сумісних дій даний злочин було доведено до кінця, а злочинний намір реалізовано.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника про можливість призначення більш м'якого покарання та звільнення ОСОБА_6 від його відбуття з підсчтав, передбачених ст. 75 КК, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно з вимогами статей 65 і 69 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції статті.
Виходячи із вимог ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та процесуального законів щодо призначення покарання.
Як убачається з вироку, при обранні ОСОБА_6 виду та міри покарання, суд враховував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, востаннє за аналогічний злочин, звільнився з місць позбавлення волі менш ніж за рік до вчинення нового злочину, на даний час обвинувачується у вчиненні іншого аналогічного злочину, вчиненого з ОСОБА_8 21 грудня 2019 року та на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває.
Судом враховано наявність обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 - щире каяття. Обставин, що його обтяжують, судом не встановлено.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції частини та статі, за якою кваліфіковано його дії, саме у виді позбавлення волі, з реальним його відбуттям.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при призначенні покарання суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа “Ізмайлов проти Росії” від 16.10.2008 року).
З врахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості покарання.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника про можливість призначення ОСОБА_6 покарання з іспитовим строком, є необґрунтованими. Дані, на які посилається останній оцінені судом в сукупності з іншими обставинами по справі.
Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'якого покарання, як і підстав для застосування до нього вимог ст. 75 КК України - колегія суддів не знаходить.
Порушень процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування судового рішення, по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2020 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими, що тримаються під вартою, в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4