Провадження № 22-ц/803/6158/20 Справа № 200/7269/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
27 жовтня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Синенка Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 ,
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, -
Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») у травні 2014 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів виниклу заборгованість за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що за умовами кредитного договору, укладеного 03 вересня 2008 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 40 287,00 доларів США на умовах, визначених договором, кінцевим терміном повернення до 03 вересня 2015 року. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_2 , за умовами якого останній зобов'язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 14 жовтня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2008 року в сумі 13 159,82 доларів США, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі
12 079,85 доларів США; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 1079,97 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь
ПАТ «ПУМБ» пеню за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором від 03 вересня 2008 року в сумі 4 292,66 грн; штраф за порушення обов'язків, передбачених пунктами 4.3.2.-4.3.6. кредитного договору,
в сумі 5 217,17 грн; штраф за порушення обов'язків щодо поновлення дії договору страхування в сумі 21 004 грн, а всього 30 513,83 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що банком надано неналежний розрахунок заборгованості.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 14 жовтня 2014 року та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року та справу направлено на новий розгляд.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційним судом було розглянуто справу без належного повідомлення позивача ПАТ «ПУМБ» та виходячи з порушення процесуальних гарантій забезпечення належного розгляду справи відносно банку суд прийшов до висновку про новий розгляд справи судом апеляційної інстанції з додерженням процесуальних норм відносно повідомлення сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, представник ПАТ «ПУМБ» Анохіна О.О. брала участь у судових засіданням під час розгляду справи апеляційним судом, таким чином позивач є належним чином повідомленний про розгляд даної справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 вересня 2008 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6812172, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 40 287,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами 13,49% річних та кінцевим терміном повернення до 03 вересня 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №6830803, за умовами якого останній зобов'язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
У порушення умов договору ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим згідно розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 05 травня 2014 року виникла заборгованість у сумі 13 894, 17 доларів США та 21 004 грн., а саме: - заборгованість за кредитом - 12 079, 85 доларів США; заборгованість за відсотками - 1 079, 97 доларів США; пеня - 331,48 доларів США; штраф за пп.4.3.2-4.3.6 кредитного договору - 402, 87 доларів США; штраф за порушення обов'язків щодо поновлення дії договору страхування 21 004, грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що виникла заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з позичальника та поручителя у повному обсязі, як з солідарних боржників перед банком, оскільки позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.
Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України.).
Частина 2 ст. 76 ЦПК України передбачає, що одним із доказів є висновки експертів.
Під час апелляційного розгляду даної справи була призначена і проведена судова економічна експертиза для з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
За результатом проведення судової економічної експертизи складено Висновок Експерта № 4394/4395-16 від 12 липня 2018 року.
Згідно вказаного висновку, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не відповідає розрахунковим документам щодо розміру дійсної заборгованості за кредитним договором, а меморіальні ордери не є оригіналами розрахункових документів та не містять обов'язкові реквізити /т.2 а.с.40-70/.
Доказів про те, що Висновок Експерта № 4394/4395-16 від 12 липня 2018 року є необґрунтованим, або суперечить матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, сторони суду не надали.
Отже, позивач не скористався наданими йому правами, не спростував доводи апеляційної скарги, та не обґрунтував свої позовні вимоги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правові підстави звернення до суду позивача з даним позовом та обґрунтованість і відповідність нарахованої заборгованості умовам договору, її розмір, складові частини та період за який вона нарахована.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позову, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідачів та оригіналів розрахункових документів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволені позовних вимог.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 910, 19 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2014 року - скасувати.
В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 910, 19 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров