Провадження № 11-кп/803/2451/20 Справа № 178/279/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040460000049 від 23 січня 2020 року, за апеляційною скаргою прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_5 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року ухваленого щодо
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Овата Цілинного району Калмицької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 , -
Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватою та призначено покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком 1 рік; ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання, з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. У відповідності до ст. 76 КК України зобов”язано ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи.
Окрім того, судом вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, за таких обставин.
Так, ОСОБА_6 22 грудня 2019 року, приблизно, о 18:00 годині (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим) перебувала в домоволодінні, що належить ОСОБА_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де розпивала спиртні напої з власником та іншими особами. 22 грудня 2019 року близько 18:15 години (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_9 розмовляв по телефону та промовляв номер банківської карти, котра йому належить та пін-код до неї, в результаті чого у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, на таємне викрадення вищевказаної картки. У подальшому, 22 грудня 2019 року близько 18.30 години (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6 , перебуваючи в гостях в будинку ОСОБА_9 , який проживає в АДРЕСА_3 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, вважаючи, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, взяла з полиці шафи, що знаходиться в будинку потерпілого, банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що є офіційним документом відповідно до ст.1 ЗУ «Про інформацію» від 02.10.1992р., підпунктів 1.4,1.14,1.27,1.31, ст.1, п.15.2, ст. 15 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000 року, ч.4 ст.51 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року та належить потерпілому ОСОБА_9 , з метою зняття грошових коштів, що перебували на рахунку вказаної карти.
Окрім цього, 22 грудня 2019 року, приблизно, о 18:00 годині (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим) ОСОБА_6 перебувала в домоволодінні, що належить ОСОБА_9 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де розпивала спиртні напої з власником та іншими особами. 22 грудня 2019 року близько 18:15 години (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_9 , розмовляв по телефону та промовляв номер банківської карти, котра йому належить та пін-код до неї, в результаті чого у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, на таємне викрадення вищевказаної картки. У подальшому, 22 грудня 2019 року близько 18.30 години (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6 , перебуваючи в домоволодінні, що належить ОСОБА_9 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_9 не контролював ситуацію, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, пішла до сусідньої кімнати, де знаходилась банківська картка, що належить ОСОБА_9 , та забрала дану картку собі. Далі 22 грудня 2019 року о 22:54 годині та 23 грудня 2019 року о 07:51 годині, скориставшись банківською карткою, котра належить ОСОБА_10 та паролем до неї, заволоділа грошовими коштами у загальній сумі 29800 гривень, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 29800 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_6 , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В обґрунтування своїх вимог прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вважає, що вирок підлягає скасування з ухваленням нового, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Так, прокурор вказує, що суд, в порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України, безпідставно призначив ОСОБА_6 , покарання за ч. 1 ст. 357 КК України, у виді обмеження волі, яке до неї не може бути застосовано, оскільки вона має на утримання 3 неповнолітніх дітей віком до 14 років.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурорів, які апеляційну каргу підтримали частково, обвинувачену, яка не заперечувала проти часткового задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, в апеляцій скарзі не оскаржуються, тому перегляду в апеляційному порядку не підлягають.
Перевіряючи доводи скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченій, суд вважає, що вони заслуговують на увагу виходячи з такого.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Цих вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
З матеріалів провадження видно, що обвинувачена ОСОБА_6 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_12 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Між тим, всупереч наведеним обставинам та вимогам закону України про кримінальну відповідальність, суд безпідставно призначив обвинуваченій ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі, яке до неї не може бути застосовано.
Пунктом п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, через незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, внаслідок чого при призначенні обвинуваченій покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, суд не застосував положення ч. 3 ст. 61 КК України, та призначив покарання у виді обмеження волі, яке до неї не може бути застосовано, колегія суддів убачає підстави скасувати оскаржуване судове рішення в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок в цій частині.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , колегія суддів, враховує вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, й ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, є соціально адаптованою, має на утриманні неповнолітніх дітей.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_6 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та відповідатиме її особі й сприятиме виправленню.
Разом з цим, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 2 ст. 404 КПК України, враховуючи те, що Законом України № 2617-VIIІ від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 01 липня 2020 року, внесено зміни до ч. 1 ст. 185 КК України, зокрема щодо пом"якшення покарання, й у відповідності до ч. 1 ст. 5 КК України, вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання за це кримінальне правопорушення у виді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному санкцією статті, що не погіршить її становище, та буде відповідати її особі, сприятиме виправленню та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Отже, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченій, та приходить до висновку про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_6 з ухваленням нового вироку в цій частині, у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання- скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень;
- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 ( сімнадцять тисяч) гривень.
Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4