Провадження № 22-ц/803/6194/20 Справа № 215/3330/17 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
10 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання-Кислиця І.В.
сторони справи :
позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
відповідач (позивач за зустрічним позовом)-Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача за основним позовом ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року, ухваленого суддею Науменко Я.О. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 13 квітня 2020 року,-
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору про надання споживчого кредиту № 11478237000 укладеного17.02.2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що 17.02.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11478237000 за яким позивачу було кредит у розмірі 415 057, 58 грн. зі сплатою 20,9% річних за користування кредитними коштами.
Вважає, що йому не було надано достовірної інформації про умови кредитування відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Національного Банку України №168 від 10.05.2007 року, а інформаційний лист ним було підписано разом із текстом договору про надання кредиту, що унеможливлювало детально ознайомитись із умовами кредитування та вибором форми надання і сплати кредиту. Враховуючи, що кредит надавався позивачу для погашення заборгованості за договором споживчого кредиту №11377741000 від 29.07.2008 року, то кошти повинні бути зараховані на поточний рахунок, з якого вони потім повинні бути списані на погашення заборгованості за кредитним договором №11377741000 від 29.07.2008 року, але готівки позивач не отримував. Крім того, спірний договір №11478237000 від 07.02.2016 року містить умови, за яких Банку надано право змінити розмір процентної ставки у сторону збільшення в разі порушення позичальником кредитної дисципліни, а саме: користування кредитними коштами понад встановлений термін, проте положень щодо зменшення процентної ставки договір не містить. Таким чином, за умови відсутності дзеркальної норми, яка б захищала права споживача, умови договору є несправедливими по відношенню до останнього. Оскільки проценти входять до ціни договору, то його ціна є несправедливою. Виходячи з того, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, просить визнати договір про надання споживчого кредиту №11478237000 від 07.02.2016 року недійсним..
У січні 2018 року відповідач ПАТ «УкрСиббанк», звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.149-200).
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 17.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , укладено Договір про надання споживчого кредиту №11478237000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 415 057 грн. 58 коп. шляхом зарахування на поточний рахунок останнього в обмін на його зобов'язання щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом ануїтетних платежів 17-го числа кожного місяця, але в будь-якому разі повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17.11.2047 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. Мета кредиту: споживчі потреби, погашення заборгованості за Договором споживчого кредиту (при застосуванні аннуїтетної схеми погашення) №11377741000 від 29.07.2008 року, укладеного між Банком та Позичальником .
З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 в іпотеку передано квартиру загальною площею 63,8 кв.м. що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Одночасно 17.02.2016 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, укладені договори поруки з ОСОБА_2 - договір поруки №264305 (основний борг) та №264305 (проценти та інші платежі) від 17.02.2016; з ОСОБА_3 - договір поруки №264304 (основний борг) та №264304 (проценти та інші платежі) від 17.02.2016 року та з ОСОБА_4 договір поруки №264303 (основний борг) та №264303 (проценти та інші платежі) від 17.02.2016 року. Відповідно до укладених договорів поруки поручителі зобов'язувались відповідати за виконання позичальником його зобов'язань щодо повернення кредиту у межах суми, що становить 415 057 грн. 58 коп. та щодо сплати процентів, пені в межах суми, що становить 207 528 грн. 79 коп.
Попри взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_1 не виконуються умови Кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 17.10.2017 року складає 437 682 грн. 58 коп., з яких: 413 665 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 103 грн. 50 коп. за строк із 18.09.2017 року по 17.10.2017; 23 868 грн. 22 коп. - прострочена заборгованість за процентами за строк із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року; 0 грн. 70 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк із 18.09.2017 року по 17.10.2017 року; 148 грн. 04 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк із 18.09.2017 року по 17.10.2017 року, які ПАТ «УкрСиббанк» просив стягнути солідарно з позичальника і його поручителів зазначену заборгованість та відшкодувати витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11478237000 від 17.02.2016 року недійсним - відмовлено.
Задоволено зустрічні позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11478237000 від 17.02.2016 року.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованість за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11478237000 від 17.02.2016 року у розмірі 437 682 гривні 58 коп., в тому числі: 413 665 гривень 62 коп. - заборгованості за кредитом, з яких: 103 (сто три) гривні 50 коп. - прострочена заборгованість за кредитом за період із 18.09.2017 року по 17.10.2017 року; 23 868 гривень 22 коп. - прострочена заборгованість за відсотками за період із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року; 70 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року; 148 гривень 04 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за період із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , заборгованість за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11478237000 від 17.02.2016 року у розмірі 437 682 гривні 58 коп., в тому числі: 413 665 гривень 62 коп. - заборгованості за кредитом, з яких: 103 гривні 50 коп. - прострочена заборгованість за кредитом за період із 18.09.2017 року по 17.10.2017 року; 23 868 гривень 22 коп. - прострочена заборгованість за відсотками за період із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року; 70 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року; 148 гривень 04 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за період із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11478237000 від 17.02.2016 року у розмірі 437 682 гривні 58 коп., в тому числі: 413 665 гривень 62 коп. - заборгованості за кредитом, з яких: 103 гривні 50 коп. - прострочена заборгованість за кредитом за період із 18.09.2017 року по 17.10.2017 року; 23 868 ( гривень 22 коп. - прострочена заборгованість за відсотками за період із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року; 70 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року; 148 гривень 04 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за період із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору по 1641 гривні 31 коп. із кожного.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ «УкрСиббанку».
Зокрема, скаржник зазначає, що перед укладенням договору йому не було надано повної достовірної інформації про умови кредитування відповідно до вимог ст.11 Закону «Про захист прав споживачів» та Постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року, а інформаційний лист було підписано разом із текстом договору про надання кредиту, що унеможливило детальне ознайомлення із умовами кредитування та вибір форми надання та сплати кредиту. Готівки за зазначеним кредитним договором ОСОБА_1 не отримував.
Так, відповідно до договору № 11478237000 передбачено право банку змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання таких обставин: порушення позичальником кредитної дисципліни, а саме, у разі користування кредитними коштами понад встановлений термін. Натомість договір не містить жодних положень щодо зменшення процентної ставки .Таким чином, за умови відсутності дзеркальної норми, яка б захищала права споживача умови договору є несправедливим по відношенню до споживача. Оскільки проценти входять до ціни договору, то ціна договору є несправедливою, що свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача,
Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано первинної бухгалтерської документації, відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), а надана виписка по рахунку складена 17.10.2017 року, тобто зі спливом одного року та восьми місяців після здійснення операцій, якщо такі операції взагалі здійснювались, тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Укрсиббанк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених сторонами позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2016 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №11478237000 відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 415 057, 58 гривень, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача в національній валюті, а ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 7 238, 97грн., 17 числа кожного місяця, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17.11.2047 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 2.1.- 2.6 кредитного договору).
Відповідно до п. 27. Кредитного договору за користування кредитним коштами Позичальник зобов'язується сплачувати проценти, що нараховуються за процентною ставкою у розмірі 20,90 (двадцять цілих дев'яносто сотих) процентів річних, якщо не буде встановлена інша процентна ставка згідно з умовами Договору.
За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка у підвищеному розмірі, що визначений Правилами споживчого кредитування. Порядок нарахування та сплати процентів на прострочену суму основного боргу встановлений Правилами споживчого кредитування.
В п. 2.9 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно з умовами Договору. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку.
17.02.2016 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) №11377741000 від 29.07.2008р. (щодо спрощення частини боргу) відповідно до якої було здійснено анулювання (прощення) частини заборгованості Позичальника за Договором №11377741000 від 29.07.2008р.(а.с.69-70 том.1)
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 Банком прийнято в іпотеку квартиру загальною площею 63,8 кв.м. що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, між Позивачем та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №264305 від 17.02.2016 року.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, між Позивачем та відповідачем - ОСОБА_3 , було укладено Договір поруки №264304 від 17.02.2016 року .
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, між Позивачем та відповідачем - ОСОБА_4 було укладено Договір поруки №264303 від 17.02.2016 року (а.с. 173-184 том 1).
Відповідно до умов кожного із зазначених договорів (основний борг) поручителі поручилися перед Кредитором (ПАТ «УкрСиббанк») за виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед Кредитором, що виникли з Основного договору, а саме щодо сплати суми основного боргу, за Основним договором (Договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11478237000 від 17.02.2016) в сумі 415057,58 грн..
Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення виконання зобов'язань Боржника за Основним договором.
Поручитель відповідає перед Кредитором за Основним договором частково, а саме за порушення Основного зобов'язання Боржником в межах суми, що становить 415057,58 грн. Відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основного зобов'язання є солідарною.
У п. 2.2 зазначено, що у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором або за рішенням суду внаслідок визнання Основного договору недійсним. Кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, а останній зобов'язується негайно виконати Основне зобов'язання за Боржника. Не отримання поручителем вимоги кредитора не звільняє поручителя від обов'язку виконати основне зобов'язання за боржника.
Відповідно до п. 2.3. Договору поруки у випадку невиконання поручителем вимоги кредитора, пред'явленої згідно п.2.2. договору, поручитель сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення Поручителем виконання своїх зобов'язань за Договором, за кожен день прострочення.
19.10.2017 ПАТ «УкрСиббанк» через порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, направив останньому та його поручителям - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вимоги про погашення заборгованості, що підтверджується списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень та копією фіскального чеку «Укрпошти» і Списком №31776 Ф.103 (а.с.185, 186, 187, 188,189,190 том 1).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів, визнання кредитного договру недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів про те, що умови договору є несправедливими. Зважаючи, що спірний договір був укладений за участю і згодою позичальника та відповідно не порушує жодного принципу договірних зобов'язань, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з невиконанням боржником умов кредитного договору утворилась заборгованість у сумі 437 682 грн. 58 коп., яка підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в судовому рішенні, вважає їх правильними і належним чином обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтями 6 та 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тобто, перелік підстав визнання правочину недійсним є вичерпним та розширенню не підлягає.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Відповідно до ст. 18 цього Закону, яка регулює визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, між Банком та позивачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір у письмовій формі, відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України. Кредитний договір № 11478237000 від 17.02.2016 року був особисто підписаний ОСОБА_1 , зокрема наявна відмітка з підписом ОСОБА_1 .
Пунктом 5.1. договору про надання споживчого кредиту позичальник, тобто ОСОБА_1 підтверджує, що на дату укладання цього кредитного договору він ознайомлений з усіма Тарифами по розрахунково - касовому обслуговуванню та Тарифами Банку, що викладені у Додатку 2 до Договору; перед укладенням цього кредитного Договору він отримав від Банку інформаційний лист згідно з вимогами законодавства України; що він ознайомлений і погоджується з умовами усіх Додатків до Договору; що він ознайомлений і погоджується з Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк», які є невід'ємною частиною Договору.Зазначений договір з додатками підписаний сторонами.
Таким чином, даним договором встановлено суму та порядок повернення кредиту, у додатку №1 до якого (Графіку) зазначено детально суми повернення кредитних коштів та їх порядок сплати.
Крім того, в матеріалах справи наявний Інформаційний лист, підписаний позичальником ОСОБА_1 , де викладено основні умови кредитування, орієнтовна сукупна вартість при кредитуванні та зазначено, що останній ознайомився з умовами кредитування та Тарифами Банку (а.с.53-55 том 1).
Також Додаток №2 «Тарифи Банку» до Договору про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11478237000 від 17.02.2016 року, що є його невід'ємною частиною підписані Позичальником ОСОБА_1 (а.с.56 том 1).
У Договорі-Анкеті про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) №11000078238300 від 27.03.2014 року, підписаного ОСОБА_1 , зазначено, що підписуючи Договір-Анкету, Клієнт погоджується з викладеною у Правилах пропозицією Банку надавати Клієнту комплекс послуг із розрахунково-касового обслуговування на умовах, встановлених у Договорі-анкеті та Правилах. При цьому, зокрема Правила (договірні умови) відкриття та комплексного розрахунково-касового обслуговування банківських рахунків фізичних осіб в АТ «УкрСиббанк», затверджені згідно з внутрішніми процедурами Банку, опубліковані в газеті «Голос України» або іншому друкованому виданні з усіма змінами і доповненнями (а.с.62-64 том 1).
Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором перед ОСОБА_1 , надавши кредит в сумі 415 057,58 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , який був відкритий на підставі Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи № НОМЕР_2 від 27.03.2014р.
28.12.2015 року ОСОБА_1 подав до АТ «УкрСиббанк» заяву на рефінансування кредитної заборгованості збереженням з частковим анулюванням заборгованості за валютним договором та заяву про купівлю іноземної валюти або банківських металів №1 від 17.02.20016 року , на суму 15220,30 дол.США, що відповідно до курсу складає 415057,58 грн., що погоджено АТ «УкрСиббанк» (а.с.65, 66, 67 том 1).
Банківською випискою за картковим рахунком клієнта за період із 17.02.2016 року по 01.03.2016 року підтверджено безготівкове зарахування суми кредиту 415057,58 грн., перерахування цієї суми для купівлі/продажу іноземної валюти та поповнення готівкою 17.02.2016 на суму 30 грн. та 29.02.2016 року на суму 29,83 грн. (а.с.68 том 1).
ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 17.02.2016 року підписали Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту (при застосуванні аннуїтетної схеми погашення) №11377741000 від 29.07.2008 року (а.с.69-70 том 1).
Відповідно до меморіального ордеру №0603011992 від 17 лютого 2016 року на ОСОБА_1 та виписку за кредитним договором ОСОБА_5 отримав 415057, 58 грн. (а.с.137, 140 том 2).
За висновками експерта №3382/3383-18 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.03.2019 розмір процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11478237000 від 17.02.2016 року на момент його укладення відповідає розміру процентної ставки, зазначеної у договорі. Дійсна сукупна вартість кредиту у вигляді реальної процентної ставки складає 23,015% та абсолютного значення подорожчання кредиту в розмірі 2 432 991,54 грн. Таким чином, дані Графіку платежів по Кредитному договору №11478237000 від 17.02.2016 року в частині щомісячної сплати кредиту та процентів за користування кредитом в розмірі 20,90% відповідають даним дослідження (а.с.150-167 том 2).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладенні договору позичальнику було надано всю необхідну інформацію, сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, зокрема щодо відсоткової ставки за кредитним договором, а також порядку сплати кредиту, про що свідчить його власноручний підпис на договорі.Більше того, підписавши вищезазначений оспорюваний кредитний договір, отримавши кредит та використавши їх за цільовим призначенням, позивач за первісним позовом, тим самим ніяким чином не заперечував проти умов договору, що свідчить про погодження сторонами усіх умов договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що перед укладенням договору ОСОБА_1 не було надано повної достовірної інформації спростовуються матеріалами справи та п. 5.1. кредитного договору .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не отримував готівки за зазначеним кредитним договором, також не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки Банк свої зобов'язання по договору виконав надавши позичальнику кредит шляхом зарахування грошових коштів на рахунок позичальника, а останній, в свою чергу, використав їх за цільовим призначенням.
Таким чином, положення у договорі про відсоткову ставку, що була погоджена сторонами та була відома позичальнику,не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Звертаючись з позовними вимогами ПАТ «Укрсиббанк» в своїй заяві посилався на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань щодо здійснення платежів для погашення суми заборгованості по наданому кредиту у встановлені Договором строки та розмірі, та сплаті нарахованих процентів за користування кредитними коштами, станом на 17.10.2017 року утворилась заборгованість, яка становить 437 682 грн. 58 коп., з яких: 413 665 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 103 грн. 50 коп. за строк із 18.09.2017 року по 17.10.2017 року; 23 868 грн. 22 коп. - прострочена заборгованість за процентами за строк із 17.08.2017 року по 17.10.2017 року; 0 грн. 70 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк із 18.09.2017 року по 17.10.2017 року; 148 грн. 04 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк із 18.09.2017 року по 17.10.2017 року, які ПАТ «УкрСиббанк» просив стягнути солідарно з позичальника і його поручителів зазначену заборгованість та відшкодувати витрати зі сплати судового збору.
19.10.2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило на адресу боржника ОСОБА_1 , поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 вимогу про погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11478237000 від 17.02.2016 року, в яких повідомлялось про існування простроченої заборгованості станом на 17.10.2017 року, про необхідність її погашення у належний строк та попередженням,що у протилежному випадку Банк вимагатиме погашення всієї заборгованості, на 32 день з дня отримання вимоги, а при її неотриманні - з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги, в тому числі в судовому порядку (а.с.185-188 том1).
Так, в зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, Позивачем на адресу відповідачів були направлені вимоги про усунення порушень умов Кредитного договору, проте Відповідачами зобов'язання, щодо погашення заборгованості по наданому кредиту, та по процентам за користування ним - не виконані.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу .
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Положеннями статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки .
Звертаючись до суду із позовом до боржників, Банк посилався на наявність у останніх заборгованості за кредитним договором та на підтвердження цього надав розрахунок, в якому відображено суму отриманих коштів, дати та суми погашення тіла кредиту, прострочених та нарахованих відсотків. При цьому правильність розрахунків позивача перевірена колегією суддів та колегія суддів вважає його вірним, в той час як відповідачами заборгованість за кредитним договором не спростована.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що надані ПАТ «Укрсиббанк» докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , відповідно до наданого розрахунку та виписки за кредитним договором, отримав кредитні кошти, надані йому АТ «УкрСиббанк» за договором №11478237000 від 17.02.2016 року, у зв'язку з чим він та його поручителі мають зобов'язання перед позивачем за зустрічним позовом з їх повернення, виходячи з того, що їх не повернуто станом на час звернення позивача за зустрічним позовом до суду.
На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги позивачем за зустрічним позовом не надано первинної бухгалтерської документації, відносно видачі кредиту та його часткового погашення, а надана виписка по рахунку не є доказом отримання коштів, колегія суддів до уваги не бере з огляду на наступне.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, далі - Положення 254).
Розділом 4 Положення № 254 визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити. Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (абзац другий пункту 4.10. Положення 254).
Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення 254).
Враховуючи вищевикладене та те, що позивач у встановленому порядку не відмовлявся від виконання умов кредитного договору та не інформував банк про неможливість виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, при цьому, виконував зобов'язання за Договором, зокрема здійснював платежі за Договором із претензіями до банку не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами договору.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у разі задоволення позову на відповідача.
Також, колегія суддів відхиляє доводи позивачів в частині незаконності судового рішення про стягнення з них на користь позивача за зустрічним позовом судового збору, оскільки, позивачі, будучи звільненими від сплати судового збору при подачі первісного позову про захист прав споживачів, однак, як відповідачі за зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, не можуть бути звільненні від сплати судового збору. Суд першої інстанції, частково, задовольнивши вимоги Банку, відповідно до розміру задоволених позовних вимог, стягнув з відповідачів на користь позивача понесені останнім судові витрати за подачу позову до суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача за основним позовом ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: