печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35709/20-к
26 жовтня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» - ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №42017000000001277, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
19.08.2020 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга представника власника майна ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» - адвоката ОСОБА_3 , яка передана слідчому судді ОСОБА_1 того ж дня, на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42017000000001277, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Свої вимоги мотивує тим, що 26.07.2017 року на підставі ухвал слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова було проведено обшуки за адресами місцезнаходження, відповідно до ухвали слідчого судді, ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС Україна»: м.Київ, вул.Ярославська, 56-а, м.Київ, вул.Нижньоюрківська, 9 та м.Київ, вул.Фрунзе (вул.Кирилівська) 105 відповідно. Однак, як стверджує заявник, за вказаною адресою розташовувались приміщення не ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС Україна», а ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС», які є різними юридичними особами, з огляду на що, майно підлягає поверненню з огляду на непричетність ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» до кримінального провадження.
Особа, що подала скаргу, в судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду скарги повідомлена належним чином. Через канцелярію суду подано заяву про розгляд скарги у відсутність заявника, вимоги скарги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги за відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001277 від 26.04.2017за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.191 КК України.
26.07.2017 року на підставі ухвал слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова №1-кс/751/1850/17 та 1-кс/751/1873/17 було проведено обшуки за адресами місцезнаходження ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС Україна»: м.Київ, вул.Ярославська, 56-а та м.Київ, вул.Фрунзе (вул.Кирилівська) 105 відповідно, в ході якого було вилучено речі та документи.
За викладених обставин вбачається, що скаргу подано в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудності для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів скарги, заявник стверджує, що речі та документи, які були вилучені під час проведення обшуку, належать ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС». На підтвердження своєї позиції, до скарги долучено договори оренди, акти прийому-передачі приміщень, додаткові угоди до Договору оренди, договори суборенди нежитлових приміщень,
В той же час, наявні в матеріалах судового провадження протоколи обшуку спростовують доводи заявника.
Так, відповідно до долученої до матеріалів скарги копії протоколу обшуку від 26.07.2017, проведеного на підставі ухвали слідчого судді №1-кс/751/1873/17, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 105, вбачається, що під час здійснення даної слідчої (розшукової) дії був присутній представник ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС УКРАЇНА» ОСОБА_4 . Заперечень та зауважень щодо неналежності вилученого майна підприємству, представником якого він є - протокол обшуку не містить.
Крім того, з долученої до матеріалів скарги копії протоколу обшуку від 26.07.2017-28.07.2017, проведеного на підставі ухвали слідчого судді №1-кс/751/1850/17, за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56-а, вбачається, що під час здійснення даної слідчої (розшукової) дії був присутній представник ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС УКРАЇНА» ОСОБА_5 . Заперечень та зауважень щодо неналежності вилученого майна підприємству, представником якого він є - протокол обшуку не містить.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26.06.2008 р. зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
У будь-якому випадку, в силу положень ст.ст. 22, 26 КПК України, вказані при зверненні зі скаргою обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій, адже ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18.06.2015 р. вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід зазначити, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Матеріали судового провадження, окрім твердження заявника у тексті скарги, не містять документального підтвердження проведення обшуку за адресою м.Київ, вул.Нижньоюрківська, 9 та, відповідно, вилучення вказаних заявником речей і документів.
Таким чином, враховуючи вище викладене та наявні в матеріалах провадження документи, на переконання слідчого судді, в своїй сукупності не доводять обґрунтованості та свідчать про безпідставність заявлених вимог щодо повернення майна, оскільки заявником не підтверджено, що майно, яке було вилучено в ході проведення обшуків 26.07.2017 за адресами: м.Київ, вул.Ярославська, 56-а та м.Київ, вул.Фрунзе (вул.Кирилівська) 105, належить саме ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС», а також не доведено факт проведення обшуку за адресою м.Київ, вул.Нижньоюрківська, 9.
З огляду на це, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги, оскільки викладені у ньому відомості є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» 21.07.2011 р.), що цілком узгоджується з приписами ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» - ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №42017000000001277, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена.
Слідчий суддя ОСОБА_1