83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.04.10 р. Справа № 15/80
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас Плюс” с. Молодіжне (код ЄДРПОУ 31471849)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-полюс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31621739)
про стягнення боргу в сумі 352249,99 грн., пені у розмірі 42158,60 грн., інфляції в сумі 28860,90 грн., 3% річних у розмірі 6595,50 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Тамко Т.В. за довіреністю № 61 від 26.04.2010 р.
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас Плюс” с. Молодіжне до товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-полюс” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 352249,99 грн., пені у розмірі 42158,60 грн., інфляції в сумі 28860,90 грн., 3% річних у розмірі 6595,50 грн.
Ухвалою суду від 07.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/80, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
У порушення вимог ухвали суду від 07.04.2010 р. відповідач в судове засідання 27.04.2010 р. не з'явився, витребувані документи до суду не надіслав.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 14.04.2010 р. рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -
08.11.2007 р. сторони уклали договір поставки № 387, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався систематично виготовляти та передавати у власність покупцю продукцію (побутові холодильники, морозильники), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію на умовах договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що товар на адресу покупця поставляється за ціною згідно протоколу погодження ціни, що є невід'ємною частиною договору; в кількості та в асортименті згідно погоджених сторонами заявок на відвантаження товару.
Згідно п. 1.3 договору загальний об'єм товару по даному договору визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту по всім переданим у відповідності до умов договору окремим партіям товару.
Відповідно до п. 2.1 договору покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 21 календарного дня після її отримання на складі постачальника.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем у відповідності до Інструкцій П-6 та П-7.
Згідно п.п. 8.1-8.4 договору він вступив в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діяв до 31.12.2007 р. Строк дії даного договору вважається кожний раз продовженим до 31 грудня наступного року включно, але не довше, ніж до 31 грудня 2009 року. В фінансовому відношенні договір продовжує діяти до виконання сторонами всіх взаємних зобов'язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами.
До спірного договору сторони підписали додаткову угоду № 18 від 01.09.2009 р., якою ввели в дію протокол погодження ціни № 17 з 01.09.2009 р. В протоколі сторони передбачили найменування, модифікацію та ціну за одиницю товару. Спірний договір, додаткова угода до нього та протокол погодження ціни підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 387 від 08.11.2007 р. ним в період з вересня по жовтень 2009 р. було поставлено відповідачу холодильники та морозильники на загальну суму 529818,00 грн. за видатковими накладними: № 14035 від 04.09.2009 р. на суму 224403,00 грн., № 14078 від 11.09.2009 р. на суму 40035,00 грн., № 14095 від 15.09.2009 р. на суму 93090,00 грн., № 14108 від 17.09.2009 р. на суму 81561,00 грн., № 14165 від 02.10.2009 р. на суму 90729,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників позивача та відповідача в графах „Відвантажив” та „Одержав”; а також податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Завірені копії вказаних документів додані до позову.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № 387 від 08.11.2007 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у протоколі погодження ціни до договору. В письмових пояснення позивач вказує на те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував, навпаки в платіжних дорученнях, за якими були здійснені часткові оплати вартості отриманого товару, в призначенні платежу вказав оплату побутової техніки згідно договору № 387 від 08.11.2007 р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.
В позовній заяві позивач стверджував, що відповідач товар, отриманий згідно спірної видаткової накладної № 14035 від 04.09.2009 р., оплатив частково на загальну суму 177568,01 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, оригінали яких з відміткою банку про проведення платежу містяться в матеріалах справи. Таким чином, частково неоплаченим залишився товар, поставлений за спірною видатковою накладною № 14035 від 04.09.2009 р. на суму 46834,99 грн. (224403,00 грн. - 177568,01 грн. = 46834,99 грн.). Інші спірні видаткові накладні залишилися повністю неоплаченими, в результаті чого заборгованість відповідача на користь позивача склала 352249,99 грн.
В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.03.2010 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 352249,99 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.
Позивач направив відповідачу претензію № 1383 від 18.11.2009 р. з вимогою оплатити заборгованість за отриманий товар. Факт направлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 1331 від 20.11.2009 р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 24.11.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії, чеку та повідомлення містяться в матеріалах справи.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 387 від 08.11.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Сторони в договорі поставки № 387 від 08.11.2007 р. передбачили відстрочення оплати вартості товару на 21 календарний день з дня отримання його покупцем на складі постачальника, тобто від дати підписання накладної. Виходячи з того, що товар за останньою спірною видатковою накладною № 14165 був отриманий 02.10.2009 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 03.10.2009 р. по 23.10.2009 р. включно, а вже з 24.10.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. По іншим спірним видатковим накладним строк оплати товару наступив раніше. Таким чином строк оплати отриманого товару по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити товар в передбачений договором поставки № 387 від 08.11.2007 р. строк в сумі 352249,99 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі п. 5.3 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу пеню в сумі 42158,60 грн. (розрахунки додані до позову).
Відповідно до п. 5.3 договору у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на несплачену суму за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 5.2 договору взаємовідносини сторін, неврегульовані даним договором, регламентуються діючим законодавством України.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію в розмірі 28860,90 грн. та 3% річні в сумі 6595,50 грн. (розрахунки додані до позову).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіркою розрахунку суми пені та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 42158,60 грн., 3% річних в розмірі 6595,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що позивач нараховує інфляцію окремо по кожній спірній видатковій накладній. При цьому інфляцію на заборгованість за товар, отриманий за видатковою накладною № 14035 від 04.09.2009 р., позивач нараховує з урахуванням здійснення часткових оплат, але не в середньому на місяць, а окремо по кожному дню, що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. Таким чином розрахунок позивача в цій частині нарахування інфляції за видатковою накладною № 14035 від 04.09.2009 р. є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції за цією накладною складає: (224403,00 грн. х 102,01% - 224403,00 грн.) + (193585,00 грн. х 100,9% - 193585,00 грн.) + (153585,00 грн. х 101,8% - 153585,00 грн.) + (46834,99 грн. х 101,9% - 46834,99 грн.) = 4510,50 грн. + 1742,27 грн. + 2764,53 грн. + 889,86 грн. = 9907,16 грн. Розрахунок позивача інфляції по іншим спірним видатковим накладним відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Загальна сума інфляції складає: 9907,16 грн. + 2607,40 грн. + 5954,70 грн. + 5169,80 грн. + 5171,00 грн. = 28810,06 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 28860,90 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 28810,06 грн. В частині стягнення інфляції на суму 28860,90 грн. - 28810,06 грн. = 50,84 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 46; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-полюс” (юридична адреса: 83096, м. Донецьк, вул. Декабристів, 25; фактична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ 31621739; рахунок 26000369580001 у філії ДРУ ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас Плюс” (юридична адреса: 85710, Донецька область, Волноваський район, с. Молодіжне; код ЄДРПОУ 31471849; рахунок 26004301751611 у філії „ГУ ПІБ України в Донецькій області” м. Донецька, МФО 334635) суму 429814,15 грн. (а саме основний борг на суму 352249,99 грн., пеню в розмірі 42158,60 грн., інфляцію в сумі 28810,06 грн., 3% річні в розмірі 6595,50 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 4298,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,97 грн.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 50,84 грн.
У судовому засіданні 27.04.2010 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя