83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.04.10 р. Справа № 15/327пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Сез-Геспазо” м. Київ (код ЄДРПОУ 24916577)
про визнання договору поставки № 15/1690 від 29.09.2008 р. недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Сез-Геспазо” м. Київ про визнання договору поставки № 15/1690 від 29.09.2008 р. недійсним.
Ухвалою суду від 27.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/327пд, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою від 12.01.2010 р. заява ВАТ “Енергомашспецсталь” про забезпечення позову про визнання договору недійсним шляхом заборони відповідачу здійснювати передачу своїх прав за договором № 15/1690 від 29.09.2008 р. залишена без задоволення.
Ухвалою від 20.01.2010 р. провадження у справі зупинено у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення Донецьким апеляційним господарським судом в апеляційному провадженні скарги на ухвалу господарського суду від 12.01.2010 року та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.
Ухвалою від 27.01.2010 р. Донецького апеляційного господарського суду відмовлено у прийняті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 12.01.2010 р.
Ухвалою від 19.03.2010 р. Вищого господарського суду України відмовлено у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду від 12.01.2010 року.
31.03.2010 року матеріали справи № 15/327пд повернуті до суду першої інстанції.
Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 02.04.2010 року строк вирішення спору продовжений до 11.05.2010 року.
Ухвалою від 06.04.2010 р. провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
У порушення вимог ухвал суду від 27.11.2009 р., 22.12.2009 р., 06.04.2010 р. відповідач в судові засідання 22.12.2009 р., 28.04.2010 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що від імені ВАТ „Енергомашспецсталь” (позивача) спірний договір № 15/1690 поставки від 29.09.2008 р. був підписаний заступником генерального директора В.Н. Гнездицьким. Заступник генерального директора виконує обов'язки генерального директора підприємства тільки на підставі відповідного наказу та за умови відсутності генерального директора. Наказу про відсутність генерального директора підприємства станом на 29.09.2008 р., тобто на день підписання спірного договору, не існує. Таким чином, спірний договір підписаний не уповноваженою на це особою. На підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.
Проаналізувавши чинне законодавство, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку:
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала спірний договір від імені позивача.
Ухвалами від 27.11.2009 р., 22.12.2009 р., 06.04.2010 р. суд зобов'язував позивача надати належні письмові докази в обґрунтування обставин того, що підпис на спірному договорі від ВАТ “Енергомашспецсталь” виконаний заступником генерального директора В.М. Гнездицьким; довідку за підписом керівника та начальнику відділу кадрів про наявність або відсутність наказу про фактичну відсутність генерального директора станом на 29.09.2008 р. та покладення виконання його обов'язків на заступника генерального директора Гнездицького В.М.; докази обізнання відповідача про підписання договору заступником генерального директора Гнездицьким В.М.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані докази не надав.
Достатніми доказами при ініціюванні питання про оригінальність підпису можуть бути особиста заява особи, підпис якої є спірним, або інших осіб на підставі експертного висновку, що є письмовим викладенням експертом відомостей про обставини, які мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи.
В матеріалах справи відсутня особиста заява Єфімова М.В. щодо не оригінальності його підпису на спірному договорі № 15/1690 поставки від 29.09.2008 р., а також експертний висновок стосовного того, що підпис на договорі від імені генерального директора - Єфімова М.В. виконаний його заступником Гнездицьким В.М.
З преамбули договору вбачається, що з боку позивача ВАТ „Енергомашспецсталь” (покупця) виступав генеральний директор Єфімов М.В., який діяв на підставі статуту. В розділі 15 спірного договору „Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін” в колонці „покупець” зазначено найменування позивача, його юридична адреса, банківські реквізити, код ЄДРПОУ, під вказаними даними міститься підпис від імені Єфімова М.В., скріплений печаткою підприємства, у зв'язку з чим він приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.
Підпис представника позивача на спірному договорі скріплений печаткою позивача як юридичної особи. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об'єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об'єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об'єднань зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.
Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач до суду не надав.
В позовній заяві позивач вказує на те, що в теперішній час він як покупець є боржником по спірному договору у зв'язку з неповною оплатою поставленої продукції.
Доказів вчинення дій, направлених на повернення покупцем отриманого товару продавцю, повідомлення продавця про необхідність повернення помилково перерахованих часткових оплат за отриманий товар, позивач до суду не надав.
За вказаних обставин доводи позивача стосовно того, що спірний договір поставки був підписаний заступником генерального директора Гнездицьким В.М., замість самого генерального директора Єфімова М.В. не підтверджені матеріалами справи. Підпис представника позивача скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину позивачем.
Крім того, згідно ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Із п. 9.2, 9.3 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 вбачається:
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач не надав до суду будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що підпис директора позивача на спірному договорі виконаний не самим генеральним директором Єфімовим М.В., а його заступником Гнездицьким В.М., про обізнаність відповідача по вказаному факту виконання підпису іншим представником позивача, в подальшому правочин був схвалений позивачем його фактичним виконанням. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.
Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 41; 43; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 28.04.2010 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя