10 листопада 2020 року м. Кропивницький справа № 340/1046/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши заяву представника Первозванівської сільської ради про скасування ухвали від 20.10.2020 року в адміністративній справі:
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградській області (27652, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Первозванівка, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ - 04365098)
провизнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградській про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградській області задоволено частково. Зобовязано відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі заяви від 09.04.2019 року.
15.10.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 20.10.2020 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду у справі №340/1046/20, вирішення якої визначено здійснювати у порядку письмового провадження та зобов'язано Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградській області у термін до 24.10.2020 року подати суду докази виконання рішення суду у справі №340/1046/20 від 15.06.2020 року або докази поважності причин його невиконання.
28.10.2020 року витребувані докази відповідачем - Первозванівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградській області суду не надано, вимоги ухвали суду не виконані, що в свою чергу свідчить про неповагу до суду.
Ухвалою суду від 28.10.2020 року до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградській області застосовані заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу у розмірі 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 6306,00 грн. в дохід Державного бюджету України та встановлено новий строк подання суду належних доказів чи пояснень визначених судом в ухвалі від 20.10.2020 року до 10 год. 00 хв. 30 жовтня 2020 року.
Проте, станом на 30.10.2020 року вимоги ухвал суду виконанні не були, тому заява розглянута за наявними матеріалами.
09.11.2020 року представником відповідача до суду подана заява про скасування ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року.
В обґрунтування заяви представник зазначає, що суд постановив ухвалу від 20 жовтня 2020 року і цією ухвалою зобов'язав Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області у термін до 24.10.2020 року подати суду докази виконання рішення суду у справі №340/1046/20 від 15.06.2020 року, або докази поважності причин його невиконання. Зазначена ухвала надійшла до Первозванівської сільської ради поштовим відправленням №2500671260708 лише 28.10.2020 року (інформація міститься на офіційному електронному ресурсі ПАТ "Укрпошта" з відстеження відправлень: https://trаск.ukrposta.uа/trаскіng Ua.html).
Таким чином, Первозванівська сільська рада фізично не могла виконати приписи ухвали суду від 20.10.2020 року у строк до 24.10.2020 року.
Суд, розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали про стягнення штрафу, виходячи з наступного.
Заходи процесуального примусу, їх види і порядок застосування визначаються главою 9 КАС України.
Згідно ч.1 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства може полягати і в злісному ухиленні від обов'язку по наданню витребуваних судом доказів, що суттєвими для розгляду справи по суті.
Разом з тим, частиною 6 ст. 149 КАС України перебачено, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
У відповідності до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Надаючи оцінку твердженням заявника щодо поважності причин невиконання судового рішення суд вважає їх безпідставними, тому не беруться судом до уваги.
З матеріалів справи судом вбачається, що суд ухвалою від 20.10.2020 року прийняв до розгляду заяву представника позивача подану в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду у справі №340/1046/20, встановив, що вирішення заяви здійснюватиметься у порядку письмового провадження та зобов'язано Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградській області у термін до 24.10.2020 року подати суду докази (а.с.85).
Водночас, судом встановлено, що копія ухвали від 20.10.2020 року була направлена судом на офіційну електронну адресу відповідача в той же день, тобто 20.10.2020 року (а.с.86).
Згідно ч.5 ст.383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
З викладеної норми вбачається, що законодавцем встановлено особливості розгляду даної категорії заяв у вигляді коротких строків розгляду, тому передбачив і відповідні особливості повідомлення сторін.
Так, приписами абзацу 2 п.5 ч.6 ст.251 КАС України встановлено, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставляння.
Аналогічна норма закріплена в ч.2 ст.127 КАС України щодо часу вручення повісток.
Статтею 124 КАС України визначено, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Пунктом 1 ч.3 статті передбачено, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.
При цьому, суд зауважує, що ухвала суду від 20.10.2020 року є також повідомленням про прийняття до розгляду заяви та визначення порядку її розгляду відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначені процесуальні строки розгляду даної заяви та передбачений порядок надсилання, вручення судових рішень та повідомлень суд вважає, посилання відповідача на обставину про отримання ухвали від 20.10.2020 року поштовим відправленням №2500671260708 лише 28.10.2020 року і тому фізично не мав можливості її виконати безпідставними та надуманими.
Більше того, з повернутого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвалу від 20.10.2020 року вручено особисто уповноважені особі відповідача під підпис та зазначенням цією особою дати отримання - 27.10.2020 року. Тому, суд наголошує, що відповідач після отримання ухвали не скористався своїми процесуальними правами та не подав заяви про продовження строку надання доказів або неможливості надати таких з зазначенням поважності причин тощо.
Між тим, судом також була направлена копія ухвали від 20.10.2020 року в паперовому вигляді до відома.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що суд вийшовши за рамки екзистенційної сутності етимології слова "ПРАВОСУДДЯ" і тому дійшов суб'єктивного висновку, слід зазначити наступне.
Статтею 124 Конституції України та ст.5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частиною 3 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Чіткий перелік демократичних принципів, на яких базується правосуддя в Україні, вміщений у ст.129 Конституції України і ст.5-17 Закону України "Про судоустрій України"
Таким чином, правосуддям є особливий вид державної діяльності, що здійснюється судом на підставі Конституції України та законів, зміст яких становить розгляд і вирішення судових справ з метою забезпечення гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави, а результатом якого є постановляння правосудного судового рішення, яке має загальнообов'язковий характер.
Відповідно до ч.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, під час вирішення спорів адміністративний суд обов'язково застосовує принципи судочинства, які визначені у положеннях КАС України, а саме: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
З огляду на викладене, суд зазначає, що під час вирішення спору по суті судом не застосовуються філосовсько-правоі основи, такі як екзистенційнійсть з етимологією, оскільки не є принципами судочинства, а тому посилання представника відповідача є недоречними. Належним є застосуванням таких основ під час наукової діяльності, зокрема щодо розгляду об'єкту і проблематики дослідження правосуддя в юридичній науці.
Крім того, щодо посилання представника відповідача на те, що виконавчий комітет Первозванівської сільської ради вчинив всі можливі законні дії, покликані на реалізацію приписів рішення окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 340/1046/20. Однак жодна з посадових осіб органу місцевого самоврядування не має змоги впливати як на волевиявлення конкретного депутата так і на колективну волю ради депутатів Первозванівської сільської ради, не бере до уваги, оскільки застосовані заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу за не виконання ухвали суду від 20.10.2020 року, а не рішення суду від 15.06.2020 року.
Тому, суд у свою чергу суд вважає за доцільне роз'яснити представнику відповідача наступне.
У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі по тексту - Закон), одним із основних принципів місцевого самоврядування є принцип законності, що включає безумовне виконання судових рішень, які набрали законної сили.
В статті 42 Закону встановлені повноваження сільського, селищного, міського голови до яких, зокрема належить забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади. Зазначене повноваження безумовно включає забезпечення організації виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Крім того, згідно цієї статті, сільський, селищний, міський голова організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого органу; підписує рішення ради та її виконавчого органу; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, громадянами; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори; видає розпорядження у межах своїх повноважень та здійснює інші повноваження.
Згідно частини 5 ст. 42 цього Закону, сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
В ст. 12 Закону встановлено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села, селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Конституційний Суд України в рішенні від 06.07.1999 року № 7-рп/99 наголосив, що міський голова - це головна посадова особа територіальної громади міста (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини).
У пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, Конституційний Суд України вказав, що положення ст. 12, частин 3 - 6 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в контексті статті 141 Конституції України треба розуміти так, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою відповідної територіальної громади з представницьким мандатом.
Згідно ст. ст. 1, 10 Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Отже, з наведених норм слідує, що сільський голова с. Первозванівка є головною посадовою особою територіальної громади, яку, в свою чергу представляє Первозванівська сільська рада, як орган місцевого самоврядування.
Тому, з урахуванням вищенаведених норм та їх офіційного роз'яснення Конституційним Судом України, зважаючи на функції та повноваження сільського, селищного, міського голови, закріплені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», керівником Первозванівської сільської ради є саме сільський голова, який є відповідальним за виконання судового рішення.
Крім того, суд зазначає, що з вищенаведених норм вбачається, що у сільського голови достатньо засобів та важелів для організації виконання судового рішення, якими в даному випадку сільський голова не скористався, та враховуючи специфіку роботи ради, обмежився одноразовим винесенням питання на розгляд сесії та особистим голосуванням по цьому питанню. Хоча згідно ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міський голова має повноваження, зокрема скликати сесії ради, вносити пропозиції та формувати порядок денний сесій ради і головувати на пленарних засіданнях ради, а також інші повноваження.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011року № 17-рп/2011 було визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частин другої, третьої, шостої, восьмої статті 267 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 - прим.), які передбачають право суду накладати штрафи на посадових осіб, у тому числі керівників колегіального органу, за невиконання суб'єктом владних повноважень постанови суду або неподання звіту про виконання судового рішення.
Також у даному рішенні наголошено (п. 6.3 абз. 3), що положення статті 267 КАС України визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.
На підставі аналізу зазначених норм права та дійсно встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.3, 77, 80, 94, 144, 149, 242, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника Первозванівської сільської ради - залишити без задоволення.
Інформацію щодо стану розгляду даної справи сторони можуть отримати в мережі Інтернет за мережевим шляхом: http://adm.kr.court.gov.ua/sud1170/.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук