Провадження № 2/510/1283/20
Справа № 510/1705/20
03.11.2020 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі
Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.
При секретарі Пройка С.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 0,33 га.
За життя померлий ОСОБА_2 не залишив заповідального розпорядження, а тому спадкоємство здійснюється за законом.
Позивач проживав з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, від неї не відмовлявся, доглядав за будинком, а тому вважається таким, що прийняв спадкове майно відповідно до вимог ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 року) шляхом фактичного володіння та управління.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 .
Через деякий час позивач звернувся до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, 05 серпня 2020 року, своєю постановою, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався, причини неявки суду невідомі, до суду надійшла заява від представника позивача адвоката Урум А.Д., відповідно до якої він просить розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримує та просить його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався причини неявки суду невідомі, надав суду заяву, відповідно до якої він просить розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 0,33 га.
За життя померлий ОСОБА_2 не залишив заповідального розпорядження, а тому спадкоємство здійснюється за законом.
Оскільки спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, зазначені правовідносини регулюються вимогами чинного на той час ЦК Української РСР.
Згідно ст. 524 ЦК Української РСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті, що передбачено ст. 527 ЦК Української РСР.
Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Позивач проживав з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, від неї не відмовлявся, доглядав за будинком, а тому вважається таким, що прийняв спадкове майно відповідно до вимог ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 року) шляхом фактичного володіння та управління.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).
Через деякий час позивач звернувся до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, 05 серпня 2020 року, своєю постановою, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
У підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав суду копії документів, які підтверджують: право власності та видавалися на ім'я померлого ОСОБА_2 та інші докази, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а відсутність правовстановлюючих документів не може бути підставою для невизнання права власності за спадкоємцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частина 5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частина 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та не викликають у суду жодних сумнівів.Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому мають бути задоволені.
Позивачем у позові та під час розгляду справи не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладення цих витрат на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 58, 76, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 0,33 га.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова