Справа № 522/4181/20
Провадження № 2/522/274/20
05 листопада 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря Стогнієнко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Милованова Миколи Олександровича, управління патрульної поліції в Миколаївській області департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
12 березня 2020 року до суду надійшов зазначений позов. З урахуванням уточненних позовних вимог від 17 липня 2020 року позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову ЕАК № 2168691 від 27.02.2020 р. та справу про адміністративне правопорушення закрити (а.с. 54-58).
Мотивує вимоги тим, що 27.02.2020 р він здійснював рух на власному транспортному засобі - автомобілі марки Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_1 в напрямку міста Одеса без перевищення обмежень швидкісного режиму. Прямуючи поблизу населеного пункту Коблеве був зупинений співробітником управління патрульної поліції в Миколаївській області інспектором лейтенантом поліції Миловановим Миколою Олександровичем (4 батальйон 2 рота), яким повідомлено про порушення правил дорожнього руху. В результаті інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №2168691, якою накладено штраф у розмірі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Із вказаною постановою він не погоджується, вважає її не законною та не обґрунтованою у зв'язку з наступним. Відповідач стверджує, що позивач порушив дорожню розмітку 1.18 та дорожній знак 5.16 - рух по смугам, чим було порушено п. 8.4 Правил дорожнього руху. Однак належних та допустимих доказів порушення Відповідачем надано не було. Відповідно до даних постанови ЕАК №2168691 порушення правил дорожнього руху нібито були зафіксовані на «камеру дм 3994» не в автоматичному режимі. Оскільки відповідачем не було надано для ознайомлення свідоцтво про провірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та сертифікат затвердження типу вимірювальної техніки, а на засобі вимірювальної техніки, а також відомості про засіб вимірювальної техніки відсутній у державному реєстрі він вважає використання вищенаведеного засобу фіксації таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, та таким, що не може бути покладено в основу висновку про наявність адміністративного правопорушення оскільки є не допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України. Разом з тим, на запропонованому відповідачем для ознайомлення відеозаписі з приладу «дм 3994» не можливо встановити наявність адміністративного правопорушення оскільки на відеозаписі не можливо належним чином ідентифікувати транспортний засіб, особу, що здійснювала керування транспортним засобом, наявність або відсутність на дорожньому полотні відповідної розмітки та попереджувальних знаків, затверджених правилами дорожнього руху, що не дозволяє дійти висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому, не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова від 27 лютого 2020 року серії ЕАК №2168691, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Ухвалою від 24 березня 2020 року провадження по справі відкрито, встановлений спрощений порядок розгляду справи (а.с. 14).
15 червня 2020 року до суду надійшов відзив представника інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Милованова М.О. на позов (а.с. 22-28, 32-43). Стверджує, що Позивач порушив дорожню розмітку 1.18 та дорожній знак 5.16 - рух по смугам, чим було порушено п. 8.4. правил дорожнього руху, за порушення кого передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 20 липня 2020 року у задоволенні клопотання представника інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Милованова Миколи Олександровича про залишення позову без розгляду відмовлено. Адміністративний позов - залишено без руху (а.с. 69-70).
21 липня 2020 року позивачем усунені недоліки, а також надана квитанція про сплату судового збору (а.с.72-74).
05 листопада 2020 року до суду надійшла заява представник позивача про розгляд справи за ії відсутністю та позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 82-84).
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
27 лютого 2020 року Інспектором управління патрульної поліції Миколаївської області Департаменту патрульної поліції Миловановим М.О. винесено постанову серії ЕАК № 2168691 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень (а.с. 5).
Згідно вказаної постанови, 27 лютого 2020 року об 15 годин 07 хвилин ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом MAZDA CX 5, номерний знак НОМЕР_1 , який рухаючись в с. Коблево, по вул. Одеська в р-ні будинку № 2А не виконав вимог дорожньої розмітки 1.18 ПДР України та вимогу дорожнього знаку 5.16 руху по смугах ПДР України, чим порушив п. 8.4 ПДР - Порушення вимог дорожніх знаків. Порушення знято на камеру дм 3994 (а.с. 5).
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічні норми містяться в ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно пункту 1.9. ПДР особи, які порушують правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, видавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися ні керування цим засобом у дорозі. В нашому випадку, водій не стежив за дорожньою обстановкою, проігнорував вимоги дорожньої розмітки 1.1 Додатку 2 ПДР України.
Згідно з п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з п. 8.5 ПДР України дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.
Відповідно до п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з п. 34 ПДР України.
Згідно з п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до вимог ПДР України дорожня розмітка 1.18 показує дозволені на перехресті напрямки руху по смугах. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаками 5.16 (напрямки руху по смугах).
Згідно з п. 11.1 ПДР України, кількість смут на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками, аза їх відсутності - самими водіями з урахуванням проїзної частини відповідними напрямками руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів.
Відповідно до п. 8.2 ПДР України, дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу' перед постійними дорожніми знаками.
Згідно з вимогами Дорожного знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» ПДР України, показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Якщо знак дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, то він дозволяє й розворот з цієї' смуги. Дія знака, що встановлений перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки або установлені на ньому, не дають інших вказівок.
Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть. - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, вищезазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2168691 від 27.02.2020 року винесена уповноваженою на те посадовою особою, а також за формою і змістом відповідає вимогам ст.ст. 255, 256, 283 КУпАП.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, що викладені в оспорюваній постанові, навпаки представником відповідача надано фото та відеозапис обставин правопорушення.
Отже, судом з'ясована наявність факту невиконання позивачем вимог дорожньої розмітки 1.18 (дозволені на перехресті напрямки руху по смугах) додатку 2 ПДР України та вимогу дорожнього знаку 5.16 (напрямки руху по смугах) додатку 1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП та у зв'язку з чим на нього було накладено уповноваженою особою адміністративне стягнення, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2168691 від 27.02.2020 року винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, а відтак вимоги позову є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 14 Законом України «Про дорожній рух», ст.ст. 9, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП України, ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 122, 159, 229, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Милованова Миколи Олександровича, управління патрульної поліції в Миколаївській області департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 10 листопада 2020 року.
Суддя Р.Д. Абухін
05.11.2020