21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
20 квітня 2010 р. Справа 14/57-10
Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи
за позовом: Військового прокурора Вінницького гарнізону, вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21007 в інтересах держави - органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 та Військової частини А0549, вул. Червоноармійська, код ЄДРПОУ 08540799 вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21000
до: Кредитної спілки "ІСТОК", вул. 50-річчя Перемоги, 1, м. Вінниця, 21007
про визнання договору недійсним
За участю представників сторін:
прокурор : Москаленко О.А., помічник військового прокурора Вінницького гарнізону
позивача : Стадник С.І., представник за дорученням
відповідача : Петренко В.Ф., представник за дорученням
інша особа : Дубровський С.С.
Військовим прокурором Вінницького гарнізону в інтересах держави - органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України та Військової частини А0549 подано позов про визнання недійсним договору про співпрацю № 16-191 від 05.07.2006 р., укладеного між Кредитною Спілкою "ІСТОК" та Військовою частиною А0549.
Ухвалою суду від 30.03.2010 р. було порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 20.04.2010 р.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просили останній задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та уповноважений представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, мотивуючий свою відмову тим, що договір, що є предметом розгляду даної справи, укладений у відповідності до вимог положень ГК та ЦК України, що регламентують порядок укладання договорів та набуття ними чинності. До того ж, відповідач зазначає про факт відсутності жодних звернень від військовослужбовців та службовців Військової частини А0549 з вимогами щодо припинення чи внесення змін до вказаного договору, в наслідок невиконання чи неналежного виконання Кредитною Спілкою взятих на себе зобов"язань.
Також, відповідач в обгрунтуваннях власних заперечень посилається на те, що оспорюване зобов"язання було вчинено з метою, що не суперечить інтересам держави і суспільства та направлено на полегшення для військовослужбовців процедури отримання та погашення кредиту.
Прокурором, представниками позивача та відповідача подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.
Заслухавши прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наявним доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.
В ході проведення прокурорської перевірки з питань соціального захисту військовослужбовців (працівників), що перебувають на грошовому забезпеченні при Військовій частині А0549, було виявлено порушення законодавства України про оплату праці.
Так, зокрема військовим прокурором Вінницького гарнізону було встановлено, що 05.07.2006 р. між Військовою частиною А0549 (Сторона 1) та Кредитною спілкою "ІСТОК" (Сторона 2) було укладено договір про співпрацю № 16-191 (далі Договір) відповідно до умов якого в/ч А0549 взяла на себе зобов"язання щодо забезпечення своєчасного перерахування частини грошового забезпечення військовослужбовців і/чи частини заробітної плати службовців військової частини, за їх письмовою заявою на підставі кредитних чи депозитних договорів, укладених відповідачем з кожним окремим військовослужбовцем/службовцем, на розрахунковий рахунок Кредитної спілки "ІСТОК".
Пунктом 1.2 Договору визначено, що метою укладення даного договору є кредитування та вирішення соціально побутових питань військовослужбовців та службовців, що займають посади в штаті в/ч А0549 і є членами Кредитної спілки "ІСТОК".
Відповідно до положень п.п. 2.2, 2.3 Договору в/ч А0549 на підставі письмової заяви члена кредитної спілки на ім"я керівника військової частини щомісячно утримує частину грошового забезпечення або заробітної плати і один раз на місяць перераховує утриманні кошти на розрахунковий рахунок Кредитної спілки, при цьому передає останній оригінал реєстру осіб з яких було здійснено утримання. Розмір щомісячних сум утримання з грошового забезпечення або з заробітної плати членів кредитної спілки визначається за договором складеним між ними останніми та кредитною спілкою.
Обгрунтовуючи власні позовні вимоги позивач, окрім іншого, зазначає, що вказаний договір не відповідає загальним засадам цивільного законодавства в наслідок недотримання сторонами в момент вчинення правочину вимог визначених в ч.ч. 1-3 та 5-6 ст. 203 ЦК України, де зокрема закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа ж, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілки може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки.
Згідно ч. 7 ст. 179 ГК визначено, що господарські договори укладаються за правилами. встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ним Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст господарського договору, у відповідності до ст. 180 ГК України, становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Аналогічне визначення наведено і в ст. 628 ЦК України.
Також, ст. 180 ГК України, положення якої на разі перекликаються з положеннями ст. 638 ЦК України, визначає, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Окрім того, п.п. 4.1, 5.1 Договору сторони домовились приймати всі засоби щодо вирішення розбіжностей між ними двосторонніми переговорами. Також сторони погодили, що строк дії даного договору встановлюється з дня підписання Договору до дня його припинення, яке здійснюється: за домовленістю сторін, у разі неможливості його виконання (форс-мажорні обставини), ліквідацією сторін або у разі розірвання договору за рішенням суду.
В ході ж розгляду справи, суду не надано доказів звернень самих військовослужбовців чи службовців військової частини А 0549 ні до командування військової частини, ні до Кредитної спілки щодо порушення їх прав в ході виконання умов договору про співпрацю № 16-191 від 05.07.2006 р. з вимогою щодо припинення здійснюваних відрахувань із заробітної плати.
До того ж, доказів звернення і самої Військової частини А0549 до Кредитної спілки "ІСТОК" з вимогою щодо змін умов укладеного договору через порушення останніми прав та інтересів військовослужбовців/службовців військової частини та невідповідність даного договору нормам чинного законодавства суду не надано. Факт відсутності вказаних звернень відповідачем до позивача також підтверджено уповноваженими представниками сторін в судовому засіданні.
Водночас, судом також враховано положення ст. 6 ГК України, де одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Як відомо, одним із принципів господарської діяльності є дозвільний, який знайшов своє відображення в ч. 1 ст. 43 ГК України, яка на разі була внесена до Кодексу з урахуванням вимог ст. 43 Конституції України, якою встановлено, що "кожен має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом". о того ж, право на здійснення підприємницької діяльності також є одним із елементів дієздатності громадян, що визначено ст. 50 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з огляду на викладені положення, судом не приймаються до уваги твердження позивача щодо того, що умови укладеного між Військовою частиною А0549 та Кредитною спілкою "ІСТОК" договору про співпрацю № 16-191 від 05.07.2006 р., суперечать положенням ст. 203 ЦК України, де визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Окрім того, позивач в обгрунтуванні позовних вимог зазначає про суперечливість договору про співпрацю, що є предметом розгляду даної справи, з чинним законодавством України, яке визначає порядок та максимальні розміри відрахувань з грошового забезпечення військовослужбовців, заробітної плати працівників.
Разом з тим, суд вважає хибною думку прокурора щодо того, що кошти утримані із грошового забезпечення військовослужбовців та службовців військової частини на виконання умов договору про співпрацю № 16-191 від 05.07.2006 р., є примусовими відрахуваннями.
З вищевикладених обставин, вбачається, що укладений між сторонами договір про співпрацю є результатом вільного волевиявлення сторін, а з огляду на положеннями ст. 25 Закону України "Про оплату праці" забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством Закону.
Окрім того, при вивчені наданих сторонами доказів, зокрема наказу Міністра оборони України № 363 від 21.06.2007 р. Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, встановлено, що схема проводок бухгалтерського обліку останніх містить такі статті можливих відрахувань, як утримання із заробітної плати працівників як податків, так і інших відрахувань, а також перерахування з реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків за належністю утриманих з грошового забезпечення військовослужбовців і заробітної плати працівників військової частини, окрім іншого, за товари продані у кредит та перерахування в установи банків на вклади.
Також, судом були дослідженні посилання позивача на факт перевищення відповідачем встановлених обмежень відрахувань із заробітної плати, з огляду на положення ст. 26 Закону України "Про оплату праці", де визначено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством, і при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п'ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.
Внаслідок вивчення наданих сторонами доказів, суд дійшов думки, що виплати здійсненні із заробітних плат військовслужбовців, на виконання умов договору про співпрацю укладеного з кредитною спілкою, взагалі не є відрахуваннями в розумінні статті 26 Закону України "Про оплату праці", фактично це є розпорядження військовслужбовцями власними коштами, в розумінні ст. 25 вказаного Закону.
Окрім того, судом не береться до уваги посилання прокурора та позивача в обгрнутуваннях позовних вимог на положення Кодексу законів про працю України оскільки в даному випадку предметом розгляду не є трудові правовідносини сторін, що виникають на підставі трудового договору або контракту між військовослужбовцем (службовцем) та Військовою частиною А-0549, на які розповсюджувалось би обмеження щодо максимального розміру відрахувань із заробітної плати. На разі ж, має місце цивільно-правові відносини, що виникли на підставі кредитного договору між Кредитною спілкою та військовослужбовцем (службовцем), що окрім статутних документів Кредитної спілки, регламентуються умовами кредитного договору та норми цивільного законодавства України.
Зокрема, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» визначено право Кредитної спілки самостійно встановлювати: розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою; ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою: види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів.
Вказане в свою чергу, засвідчує незалежність відрахувань, що є предметом розгляду в даному судовому засіданні, від встановленого ст. 26 Закону України "Про оплату праці" розміру можливих відрахувань із заробітної плати, як власне і до самого розміру заробітної плати військовослужбовця.
Таким чином, з огляду на викладені обставини, судом не вбачається обставин в підтвердження фактів порушення умовами договору про співпрацю № 16-191 від 05.07.2006 р., укладеного між Військовою частиною А0549 та Кредитною спілкою "ІСТОК", положень чинного законодавства України, що визначає порядок та максимальні розміри відрахувань з грошового забезпечення військовослужбовців, заробітної плати працівників, оскільки на разі наявний факт реалізації сторонами власної правосуб"єктності в ході підписання та укладення такого роду договорів та виконання взятих на себе зобов"язань.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позову, з заявлених у ньому підстав, слід відмовити.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 квітня 2010 р.
віддрук. 5 прим.:
1 - до справи
2 - Військовий прокурор Вінницького гарнізону, вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21007
3 - 4 - позивачам:
Міністерство оборони України, просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168
Військова частина А0549, вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21000
5 - відповідачу - вул. 50-річчя Перемоги, 1, м. Вінниця, 21007