Справа № 495/8433/19
Номер провадження 2/495/832/2020
02 листопада 2020 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.08.2020 року по цивільній справі № 495/8433/19
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення матеріальної та моральної шкоди
13.09.2019 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачка) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення матеріальної та моральної шкоди(а.с.1-5).
Так, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь:
- матеріальну шкоду заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля марки Nissan д/н НОМЕР_1 в розмірі 19 822 грн.;
- моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.;
- суму судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 768 грн. 40 коп.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.08.2020 року по справі № 495/8433/19 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкодизадоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ): матеріальну шкоду в розмірі 19 822 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) гривні; моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень; витрати пов'язані з оплатою судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок (а.с.68-72).
18.09.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з заявою про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.08.2020 року по справі № 495/8433/19.
Так, заявник просить суд заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.08.2020 року по справі № 495/8433/19 скасувати, справу призначити до розгляду в загальному порядку.
Така заява мотивована тим, що згідно обставинам судового рішення які суд вважає встановленими вбачається, що позивачу на праві особистої приватної власності належить автомобіль марки Nissan, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії, 29.07.2019 року приблизно о 12 годині, на території лікарні, відповідач пошкодив належний позивачу на праві приватної власності автомобіль марки Nissan Juke. Вина відповідача у завданні матеріальної шкоди позивачу, яка виразилася у пошкодженні автомобіля підтверджується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2019 року по справі № 495/7198/19, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. На підтвердження розміру матеріальної шкоди у розмірі 19 822 гри., позивач посилається на рахунок-фактуру ТОВ «Елефант», яким визначений розмір грошових коштів, необхідний для відновлення пошкодженого автомобіля. Натомість використовуючи те, що в судовому засіданні відповідач не приймав участь та йому не було відомо про дату судових засідань, позивачем було заявлено завищену суму матеріального збитку. Так належним підтвердженням розміру матеріальної шкоди чинним законодавством визначено експертний висновок. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 20U3 року JST« 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Натомість відповідач був позбавлений заявити клопотання про проведення експертизи з визначення розміру збитків, перевірити відповідність доказів щодо перерахунку даної суми виконавцю ремонтних робіт, у разі необхідності зробити відповідний запит. Крім того за твердженням позивачки, внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися у навмисному пошкодженні належного її автомобіля, вона зазнала моральної шкоди, яка виразились у душевних переживаннях, неможливістю користування транспортним засобом, необхідністю ремонту, а також вжиття заходів до захисту порушеного права порушили її звичний життєвий уклад, що призвело до нервових хвилювань. Розмір грошового відшкодування за завдану моральну шкоду суд стягнув у розмірі 5000 грн. Натомість розмір визначений судом у розмірі 5000 грн., є не обгунтований та завищений, тож згідно із принципом змагальності сторін необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого, завдавача шкоди.
Крім цього, заявник зазначає, що в матеріалах справи наявні відомості про те, що усі документи з зазначених адрес були повернуті до суду без вручення відповідачу, що відповідно до практики Верховного суду є неналежним сповіщенням учасника справи. Вважає, що посилання на докази та на бажання їх отримати у зв'язку з їх відсутністю, які не були досліджені судом під час ухвалення заочного рішення вказують на те, що при повторному розгляді справи рішення суду може бути іншим.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, але її представник - адвокат Биковський В.Д. подав заяву, згідно із якою зазначає, що із заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не згоден в повному обсязі, просить заочне рішення від 11.08.2020 року залишити без змін та розглянути подану заяву про перегляд заочного рішення у відсутність позивачки та її представника.
Суд, вивчивши матеріали справи в межах заяви про перегляд заочного рішення вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення до даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженнями в судовому засіданні.
Згідно із ч.1 ст.284 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Статтею 288 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно листа Верховного Суду України від 01.05.2007 року «Про узагальнення практики ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах», суди повинні дотримуватись таких умов проведення заочного розгляду справ: неявка відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи. Лише за наявності всіх п'яти умов суд може провести заочний розгляд справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статей 128-130 Цивільного процесуального кодексу України, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.
Так, відповідач - ОСОБА_1 , відзив або заперечення на позов ОСОБА_2 до суду не надав та в судові засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча була належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.
Відповідно до чч.1-5 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Згідно із ч. 1 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Так, ухвала суду та повістки про призначення слухання справи, а також копія позовної заяви ОСОБА_2 з додатками до неї були надіслані на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за якою він зареєстрований та на адресу, яка наявна в матеріалах справи ( АДРЕСА_2 ). Між тим, усі документи з зазначених адрес були повернуті до суду без вручення адресату (а.с.34, 45, 47, 86, 89, 101).
Повідомлення та виклики суду вважаються врученими належним чином учаснику справи, якщо повертаються із відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (КГС/ВС, № 904/9904/17 від 25 червня 2018 року).
Таким чином, відповідач (заявник) - ОСОБА_1 , не скористався своїми процесуальними правами щодо прийняття участі в самому судовому засіданні, у зв'язку з чим судом, у відповідності до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України і було проведено заочний розгляд справи та прийнято відповідне заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи документів.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з поданої до суду заяви про перегляд заочного рішення та доданих до неї документів, суд не вбачає наявність жодних доказів, які мали б істотне значення для правильного вирішення справи, або ухвалення судом іншого рішення ніж того, яке було увалено раніше.
У відповідності до ч.3 ст.287 Цивільного процесуального кодексу України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.08.2020 року по цивільній справі № 495/8433/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ч.4 ст.288 Цивільного процесуального кодексу України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись статтями 258-261, 287-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.08.2020 року по цивільній справі № 495/8433/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення даної ухвали.
Суддя В.В. Мишко