Справа № 638/15030/20
Провадження № 2-з/638/402/20
04 листопада 2020 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Шишкін О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову , -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд заборонити відчуження нерухомого майна, на яке звернено стягнення та зареєстровано право власності за АТ «Альфа-банк» ( код ЄДРПОУ 23494714), що було придбано за час шлюбу спільно з ОСОБА_2 в межах Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , зокрема: заборонити відчуження Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.
Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.
Зі змісту заяви вбачається, що позивачем не подано позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Також суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, а також є необхідними і для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів та безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Заявник просить заборонити відчуження нерухомого майна, на яке звернено стягнення та зареєстровано право власності за АТ «Альфа-банк» ( код ЄДРПОУ 23494714), що було придбано за час шлюбу спільно з ОСОБА_2 в межах Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , зокрема: заборонити відчуження Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .
Разом із цим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 накладено заборону відчуження на підставі договору іпотеки; постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління Харківської області накладено арешт на нерухоме майно та оголошення заборони на його відчуження.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявником не надано суду належних підтверджуючих відомостей на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду. При цьому, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також приймаючи до уваги існування обтяжень нерухомого майна іпотекою, арештом на нерухоме майно та оголошення заборони на його відчуження, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 260, 261 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: О.В. Шишкін