Справа № 473/3120/20
іменем України
"10" листопада 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказував, що 28 серпня 2020 року інспектор ВБДР УПП в Миколаївській області Бершацький О.С. виніс відносно нього постанову серії ДПО18 №574062, якою встановлено, що 12 серпня 2020 року о 17 год. 50 хв. на ділянці км 84 + 450 - км 119 +790 автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» ОСОБА_1 , будучи відповідальною посадовою особою за утримання вищевказаної ділянки дороги, не виконав вимоги п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 норм і стандартів ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», не забезпечив безпеку дорожнього руху, що виразилося у наявності вибоїн, напливів, викришування дорожнього покриття, чим порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху України.
Згідно постанови, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020 грн.
Проте ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувану постанову, вказуючи на те, що:
-адміністративна справа була розглянута, а оскаржувана постанова складена не на місці вчинення адміністративного правопорушення (як передбачено законом), а за місцем знаходження відповідача;
-інспектор під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та розгляду адміністративної справи не встановив, чи є позивач суб'єктом адміністративного правопорушення з врахуванням того, що на підставі укладеного між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та ПП «Будівельна фірма «Миколаївавтодор» договору підряду саме останнє на час скоєння правопорушення було відповідальним за належне утримання вказаної ділянки дороги, не встановив наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача та наслідками у вигляді незадовільного стану дороги, не встановив наявність в діях позивача вини;
-інспектор не зібрав необхідних для розгляду адміністративної справи доказів, внаслідок чого за наслідками розгляду адміністративної справи прийшов до помилкового висновку про наявність події та в діях позивача - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КупАП.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Гунько В.С. не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв, клопотань на адресу суду від них не надходило.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову. При цьому, у відзиві вказував, що 12 серпня 2020 року працівниками ВБДР УПП в Миколаївській області було проведено обстеження ділянки км 84 + 450 - км 119 + 790 автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв». За наслідками обстеження встановлено, що на дорожньому полотні вказаної ділянки дороги наявні недоліки у вигляді вибоїн, продавлення, колійності, просідання, викришування дорожнього полотна, відсутня дорожня розмітка, що стало наслідком численних дорожньо-транспортних пригод. Вказані недоліки в утриманні дороги є прямими порушеннями норм та стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та безпосередньо створюють загрозу його безпеці. Таким чином, ОСОБА_1 , як начальник Служби автомобільних доріг у Миколаївській області та відповідальна за утримання вказаної ділянки дороги особа, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП. Інспектором під час здійснення адміністративного провадження зібрано усі необхідні докази на підтвердження події та в діях позивача - складу вказаного адміністративного правопорушення, проведено розгляд адміністративної справи у повній відповідності з вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховано обставини правопорушення, особу порушника, інші обставини, винесено законну та обґрунтовану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Посилання позивача на те, що він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, є безпідставним, оскільки саме начальник Служби автомобільних доріг (а не підрядник на договірних засадах зі Службою) в силу вимог закону є відповідальною особою за утримання ділянки дороги, яка за ним закріплена.
Суд з урахуванням вимог ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача та представників сторін, оскільки матеріали містять достатньо інформації для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ДПО18 №574062 від 28 серпня 2020 року, 12 серпня 2020 року о 17 год. 50 хв. на ділянці км 84 + 450 - км 119 +790 автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» ОСОБА_1 , будучи відповідальною посадовою особою за утримання вищевказаної ділянки дороги, не виконав вимоги п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 норм і стандартів ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», не забезпечив безпеку дорожнього руху, що виразилося у наявності вибоїн, напливів, викришування дорожнього покриття, чим порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху України.
Згідно постанови, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020 грн.
Окремого фіксування обставин події в протоколі про адміністративне правопорушення інспектор поліції не здійснював, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 254, ч.ч. 2-5 ст. 258 КУпАП, п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.
Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
1)В частині правильності визначення відповідачем під час здійснення адміністративного провадження суб'єкта адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП:
Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 24 вказаного Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.
Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання визначені Законом України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року.
Згідно ч. 2 ст. 7 вказаного Закону автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.
Відповідно до статті 10 вказаного Закону державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.
Орган управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; цільове використання бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування; забезпечення проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг згідно з вимогами цього Закону, інших актів законодавства України, національних стандартів України, а також вжиття необхідних заходів за результатами проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг (ст. 13 Закону).
Відповідно до п. 1 «Положення про Державне агентство автомобільних доріг України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №439 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 6.2 «Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області», затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29 липня 2019 року №250 Служба автомобільних доріг у Миколаївській області (далі - Служба), заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України.
Метою діяльності Служби є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області шляхом їх будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання (дорожні роботи) в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Основним предметом діяльності Служби є виконання функцій замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг та іншого державного майна, та одержувача бюджетних коштів.
Основними напрямками діяльності Служби є: організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, та їх складових; технічний нагляд за станом автомобільних доріг та їх складових на території Миколаївської області; здійснення контролю за умовами виконання контрактів та угод дорожніх робіт на автомобільних дорогах, та їх складових; забезпечення контролю якості робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, та їх складових.
Служба зобов'язана організовувати будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Миколаївській області відповідно до державних норм і стандартів.
Сторонами не заперечується той факт, що автомобільна дорога загального користування на ділянці км 84 + 450 - км 119 +790 автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.
В той же час, ч. 1 ст. 140 КУпАП передбачено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушень, передбачених даною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених названою правовою нормою, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктами правопорушень можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Таким чином, суб'єктами відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП є ті посадові особи, службові обов'язки яких по забезпеченню безпеки дорожнього руху при утриманні автодоріг встановлені законодавством.
При цьому, згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 «Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області» Службу автомобільних доріг у Миколаївській області очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Державного агентства автомобільних доріг України.
Начальник організовує та контролює роботу служби, а також несе персональну відповідальність за виконання покладених на службу завдань.
Таким чином, саме начальник Служби автомобільних доріг у Миколаївській області є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП - у разі виявлення правопорушень, що полягають у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, закріплених за Службою автомобільних доріг у Миколаївській області, невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є начальником Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (а.с. 53-54).
Та обставина, що 22 червня 2020 року між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та ПП «Будівельна Фірма «Миколаївавтодор» було укладено договір підряду №39-Б, за яким ПП «Будівельна Фірма «Миколаївавтодор», як підрядник, зобов'язалася за завданням Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, як замовника, здійснювати експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, в тому числі й ділянок км 42 + 476 - км 110 + 140, км 113 + 678 - км 193 +050 автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», не може бути прийнята судом до уваги, оскільки:
- укладення вказаного договору не є підставою для заміни суб'єкта адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КупАП, оскільки факт укладання вказаного господарського договору жодним чином не знімає зі Служби обов'язків по належному утриманню вказаної дороги та не звільняє керівника Служби від відповідальності за невиконання цих обов'язків. В той же час, підрядник несе відповідальність тільки перед замовником та лише господарсько-правову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних умов шляхом застосування до нього господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та укладеним договором, а замовник зобов'язаний здійснювати в межах своєї компетенції контроль за виконанням вимог нормативних документів по безпеці дорожнього руху та технічний нагляд за відповідністю якості виконаних робіт діючим нормативним документам (п.п. 4.1.3-б, 4.1.3-г договору).
Водночас, під час розгляду справ про застосування цивільно-правових наслідків у вигляді відшкодування завданої учасникам дорожнього руху шкоди внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг (предметом розгляду яких було питання, хто є відповідальним за заподіяння шкоди, завданої внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг) Верховний Суд прийшов до наступних висновків:
-у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №192/2529/16-ц Верховний Суд зазначив, що Служба автомобільних доріг є підприємством, на яке державою покладено обов'язок утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги. Саме Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області несе відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг в Дніпропетровській області. Заявник під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів належними та допустимими доказами, що він є неналежним відповідачем у справі, з урахуванням, зокрема, змісту його зобов'язань та відповідальності, визначених договором підряду. Указаним спростовуються доводи заявника про те, що судами попередніх інстанцій не перевірено вину Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області у виникненні дорожньо-транспортної пригоди;
-у постанові від 04 вересня 2019 року у справі №335/8271/16-ц Верховний Суд зазначив, що згідно з вимогами частини другої статті 1172 Цивільного кодексу України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що Департамент житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, як особа, на яку покладено обов'язок утримувати дорогу в належному стані та замовник робіт, відповідає за шкоду, заподіяну ОСОБА_1 внаслідок неналежного здійснення контролю за організацією та якістю виконання поточного ремонту дороги, підрядником КП «ЕЛУАШ» (подібний висновок - постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №904/5489/19).
Аналогічні висновки також викладено в ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду про повернення справи до Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі №127/18036/15-ц.
2)В частині правильності визначення відповідачем місця здійснення адміністративного провадження у справі:
Суд не приймає до уваги доводи позову про те, що провадження в адміністративній справі здійснювалося за місцем знаходження відповідача, що, згідно тверджень сторони позивача, є порушенням вимог ст. 276 КУпАП у зв'язку з наступним.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 розділу IІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Тобто, зі змісту вказаних положень слідує, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 140 КУпАП можуть розглядатися як на місці вчинення адміністративного правопорушення, так і за місцем його вчинення.
При цьому, згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 грудня 2018 року у справі №216/5609/16-а: «рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5рп/15 роз'яснено положення частини першої статті 276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Отже, словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Тому уповноважений працівник Управління патрульної поліції має повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені КУпАП, які вчиняються на території обслуговування відповідного відділу патрульної поліції.
Таким чином, передбачене ч. 1 ст. 276 КУпАП положення про те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення має інше смислове та логічне значення, ніж те, що вкладає в нього сторона позивача та не обмежує право уповноваженої особи на розгляд адміністративної справи на місці зупинки транспортного засобу (вчинення порушення) за умови здійснення належної підготовки до розгляду та дотримання під час розгляду справи норм КУпАП».
3)В частині наявності та достатності доказів події, та в діях позивача - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КупАП:
Що стосується тверджень сторони позивача про те, що інспектор не зібрав необхідних для розгляду адміністративної справи доказів, внаслідок чого під час розгляду адміністративної справи та в оскаржуваній постанові прийшов до помилкового висновку про наявність події, та в діях позивача - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КупАП, то в цій частині суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП).
Факт наявності події та в діях позивача - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП на час здійснення інспектором адміністративного провадження у справі підтверджувався належними та допустимими доказами, зокрема: актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 12 серпня 2020 року (а.с. 117-118), згідно якого обстежена ділянка км 84 + 450 - км 119 + 790 автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» містила численні вибоїни, продавлення, колійність, просідання, викришування дорожнього полотна, що перевищували допустимі норми, була відсутня дорожня розмітка; копією наказу Державного агентства автомобільних доріг України від 06 грудня 2019 року №490-К, яким ОСОБА_1 з 09 грудня 2019 року призначено виконувачем обов'язків начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (а.с. 116); іншими доказами, які досліджені та прийняті до уваги в якості доказів інспектором під час здійснення адміністративного провадження, долучені до матеріалів адміністративного провадження та відображені у постанові про накладення адміністративного стягнення. Обставини порушення, зафіксовані у вказаних доказах, жодним чином не спростовані стороною позивача.
За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
В силу вимог ст. 139 КАС України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 139, 241-246, 271, 286 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя: О. В. Вуїв