Справа №295/7688/20
8/295/7/20
02.11.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Кузнєцова Д.В.
при секретарі с/з Поліщук О.В.
за участі заявника (боржника) ОСОБА_1 ,
представника заявника (боржника) - адвоката Поліщук Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого 14.07.2020 у справі №295/7688/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу від 14.07.2020 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 01.07.2020 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, - за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 вказує, щопісля розірвання шлюбу він із колишньою дружиною дійшли добровільної згоди, що старша донька ОСОБА_3 , 2005 року народження, буде проживати з батьком. Сторони та їх діти проживають у двокімнатній квартирі, він з дочкою ОСОБА_5 в одній кімнаті, стягувач з дочкою ОСОБА_6 - в іншій. Заявник зазначає, що донька ОСОБА_5 перебуває повністю на його утриманні та крім того, він добровільно матеріально забезпечує також і дочку ОСОБА_6 . На даний час у провадженні суду перебуває справа про визнання стягувача такою, що втратила право користування квартирою, та виселення. За словами ОСОБА_1 , колишня дружина порушила домовленість про рівне утримання дітей та звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу. При цьому заявник звертає увагу на довідку про склад сім'ї, долучену ОСОБА_2 до заяви про видачу судового наказу, згідно з якою у квартирі зареєстровані стягувач та діти, однак вказану квартиру заявник отримав як службове житло та фактично проживає у помешканні разом з колишньою дружиною та дітьми. Таким чином, на думку заявника, ОСОБА_2 не надала достовірні докази щодо місця проживання дітей та складу сім'ї, дані обставини не були враховані судом при видачі судового наказу, а тому останній підлягає перегляду за нововиявленими обставинами та скасуванню.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав з підстав, викладених у ній. Додав, що колишня дружина умовно розділила дітей, старша дочка перебуває на його утриманні, однак від утримання молодшої дочки він не відмовляється.
Представник заявника суду пояснила, що сторони проживають в різних кімнатах, донька ОСОБА_5 проживає разом з батьком, перебуває на його утриманні. Молодша дитина проживає з матір'ю в іншій кімнаті. На час видачі судового наказу суду не було відомо про проживання дитини з батьком. Представник зазначає, що стягувач до заяви про видачу судового наказу подала довідку, за змістом якої вона проживає разом з дітьми, але в цій довідці не вказані всі особи, які проживають у квартирі, зокрема й боржник. На думку адвоката, ці обставини також виключали можливість стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 приблизно у період із червня по липень.
Стягувач ОСОБА_2 та/або її представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі, двічі на адресу суду надходили заяви від стягувача та її представника про відкладення розгляду справи.
Свідок ОСОБА_3 , яка є дочкою сторін, в судовому засіданні пояснила, що має із матір'ю деякі проблеми у спілкуванні та приблизно із 2017-2018 року вона проживає в окремій кімнаті з батьком, а сестра з матір'ю - в іншій кімнаті. Свідок підтвердила, що батько утримує її, в той час як мати матеріальної допомоги не надає, навіть після початку стягнення аліментів на її користь.
Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, допитавши свідка, вивчивши й дослідивши окремі матеріали справи приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.07.2020 року Богунським районним судом м. Житомира видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 01.07.2020 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
10 серпня 2020 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей. Як на підставу для задоволення вказаної заяви послався на довідку ТОВ «Управляюча компанія «ВЖРЕП-14» про склад сім'ї від 03.08.2020 року №517 та довідку про перевірку житлових умов ОСОБА_1 , якими, на його думку, спростовуються обставини, зазначені ОСОБА_2 при зверненні до суду з метою отримання судового наказу.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною восьмою статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Розрізняють нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини. Нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювались судом у процесі розгляду справи (пункт 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Судом встановлено, що заявник по суті отримав та подав до суду нові докази у справі, які встановлюють нові обставини, по суті змінюючи ті, що були встановлені судом у судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву.
Заявник після видання судового наказу 14 липня 2020 року, зокрема отримав довідку ТОВ «Управляюча компанія «ВЖРЕП-14» про склад сім'ї від 03.08.2020 року №291 про те, що діти зареєстровані та проживають за однією адресою із батьками.
Таким чином, заявник фактично подав нові докази, які не були і не могли бути розглянуті під час видання судового наказу, оскільки в них ідеться про обставини, зафіксовані після видання судового наказу.
З огляду на викладене, зазначені заявником обставини не є нововиявленими, а тому підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу немає.
Висновки щодо застосування відповідних норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №439/1155/18 та враховуються судом першої інстанції згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 170, 423, 429 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу - відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя Д.В. Кузнєцов