Справа №263/6190/19
Провадження №2/263/206/2020
04листопада 2020 року м.Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко О.А.,
за участю секретаря судового засідання Шкурат О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
Позивачка звернулась до суду з вказаною позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди та вартості робіт по усуненню пошкоджень приміщення в розмірі 20000,00 гривень, яка буде встановлена після проведення експертиз, а також моральної шкоди в розмірі 6000,00 гривень, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 21 жовтня 2018 року квартиру позивачки було затоплено водою з верхнього поверху, про що 22 жовтня 2018 року було складено Акт комісії Житлово-експлуатаційного підприємства ТОВ «МДЛ Маріуполь». Причиною затоплення вказано недбалість користувачів квартири АДРЕСА_2 . Власником квартири АДРЕСА_3 , є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Внаслідок залиття квартири позивачці було завдано майнову шкоду, квартира потребує термінового поточного ремонту, приблизна вартість якого складає 20000,00 гривень.В добровільному порядку відповідачі відмовляються відшкодувати шкоду, що і змусило позивачку звернутися до суду за захистом порушеного права. Також позивачка зазначила, що вона понесла моральну шкоду, яку оцінила в розмірі 6000,00 грн. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідачів судові витрати. На підставі наведеного, позивачка просила позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 26 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 31 травня 2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження.
31.01.2020 року на адресу суду від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, у яких вони просили відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відповідачі вважають, що Акт від 22.10.2018 року, на який посилається відповідач в обґрунтування позовних вимог, є неналежно оформленим, оскільки не відповідає вимогам Додатку №4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, а тому не може слугувати доказом у даній цивільній справі. Крім того, фактично причини залиття квартири комісією, яка склала зазначений акт, не встановлювались, тому не можливо встановити, чи дійсно внаслідок дій або бездіяльності відповідача відбулось завдання шкоди. На підставі викладеного, відповідачі просили відмовити у задоволенні вимог позову у повному обсязі.
04.02.2020 року на адресу суду надійшов висновок №1/с від 25.01.2020 року судової будівельно-технічної експертизи, за яким вартість ремонтно-будівельних робіт та вартість будівельних матеріалів, необхідних для усунення пошкоджень, що утворились внаслідок затоплення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , становить 21400, 54 гривень з ПДВ.
Позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, на позовних вимогах наполягала з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачі просили суд прийняти їх письмові пояснення та відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у зазначених поясненнях.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_5 , частка: 1/2, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно 4474025 від 17.08.2004 року Маріупольського бюро технічної інветнарізації.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_6 . Даний факт визнається учасниками справи, а тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Правовідносини між сторонами є деліктними, оскільки виникли у зв'язку із спричиненням шкоди, а тому регулюються Главою 82 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6 (з наступними змінами) наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог ст. 1166 ЦК України суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме - якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.
Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги - факт завдання шкоди (збитків) відповідачем та обґрунтувати її розмір. Саме до цього зводяться правові висновки щодо застосування норм права, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 03 грудня 2014 року N 6-183цс14.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вина відповідачів щодо залиття її квартири встановлена на підставі Акту від 22 жовтня 2018 року, складеного комісією, у присутності позивачки ОСОБА_1 , за яким встановлено, що залиття квартири за адресою: АДРЕСА_7 відбулося з квартири АДРЕСА_2 , яка розташована над квартирою АДРЕСА_8 .
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Вищевказаний акти від 22.10.2018 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах: останній складений без присутності осіб явка, яких є обов'язковою - власників/мешканців квартир АДРЕСА_2 . Дані акти не підписані відповідачами, не складено акту, що власники/мешканці квартир АДРЕСА_2 , відмовились їх підписувати. Також, в актах відсутні інші необхідні для такого документа реквізити: в ньому не зазначено дату залиття квартири.
Крім того, зазначена у актах причина залиття та винні особи не можуть вважатися достовірними, оскільки жодна з присутніх при складанні акта осіб не наділена повноваженнями робити висновки щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Тому даний акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачами майнової шкоди.
З огляду на те, що у ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами вину відповідачів у заподіянні шкоди позивачу затопленням її квартири, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, розмір такої шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Оскільки відшкодування моральної шкоди є похідним від заподіяння матеріальної шкоди, а заподіяння такої судом не встановлено, то вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Питання судових витрати вирішити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Жотвневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Зазначити дані позивача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_9 ;
Зазначити дані відповідачів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_9 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_9 .
Повний текст рішення складено 10 листопада 2020 року.
Суддя О.А.Шевченко