10 листопада 2020 р. Справа № 480/1984/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.,
суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2020, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 01.07.2020 по справі № 480/1984/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання наявності права, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить визнати наявність права, яке полягає в настанні перерахунку пенсії по втраті годувальника з 01.01.2020 року; визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в порушенні визнаного права та відмови ОСОБА_1 в перерахунку призначеної пенсії по втраті годувальника в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відповідно до яких також змінюється розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці, з розміру якого визначається у відсотках розмір щомісячного грошового утримання - пенсія по втраті годувальника та вчинити правомірні законні дії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , в зв'язку з настанням права з 01.01.2020 року та зміни розміру складових суддівської винагороди працюючим суддям з 01.01.2020, щомісячно виплачувати пенсію, прийнявши до виконання довідку апеляційного суду про суддівську винагороду працюючим суддям № 23 від 17.01.2020 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що посилання суду першої інстанції на те, що Законом України "Про судоустрій і статус судів" № 1402-VIII не передбачено проведення перерахунку пенсії по втраті годувальника, які підставу для відмови в задоволенні його позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії у разі зміни грошового утримання працюючого судді, є безпідставним. Судом першої інстанції не враховано, що з 08.08.2018 позивачу встановлена пенсія Сумським окружним адміністративним судом, а ГУПФУ в Сумській області довічно призначена по втраті годувальника з дотримання порядку та умов Законів № 1058 та № 1402-VIII з розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, яке не є сталою в часі конкретною сумою, а згідно рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 підлягає перерахунку у разі зміни грошового утримання /суддівської винагороди працюючого судді у відставці.
Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року по справі № 480/3812/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було призначено ОСОБА_1 з 06 серпня 2018 року пенсію по втраті годувальника, виходячи з розміру 50% пенсії із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання померлого судді у відставці згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 33-36).
В подальшому, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 20.01.2020, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії в зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.01.2020, на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018, Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", згідно довідки про суддівську винагороду працюючого судді Сумського апеляційного суду від 17.01.2020 року № 23 (а.с. 4).
Листом від 18.02.2020 року № 222-1/В-02/8-1800/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зокрема, повідомило позивача, що призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника, відповідно, їх перерахунок Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VІІІ не передбачено. А отже для перерахунку пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника на підставі доданої до звернення довідки Сумського апеляційного суду від 17.01.2020 № 23, підстави відсутні (а.с. 5).
Не погодившись з даним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, позивач звернувся до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що пенсійне забезпечення суддів проводиться згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Законом України "Про судоустрій та статус суддів" перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї померлого судді, який одержував щомісячне довічне грошове утримання, не передбачено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї -100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до статті 38 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
З огляду на матеріали справи, позивачу на виконання судового рішення призначено пенсію по втраті годувальника, виходячи з розміру 50% пенсії із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання померлого судді у відставці згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 33-36).
Питання призначення довічного грошового утримання судді врегульовано Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Відповідно до пункту 8 частини п'ятої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 року, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Згідно ч. 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Отже, довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм чинного національного законодавства.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" при цьому, вказаним актом чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016, рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року у справі № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013).
У рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 11 липня 2019 року у справі № 667/1568/16, від 09 жовтня 2020 року у справі № 592/4761/17.
З урахуванням наведеного вище, враховуючи правові позиції суду касаційної інстанції, які в силу приписів ст. 242 КАС України обов'язкові при застосуванні норм права до спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Щодо тверджень позивача в апеляційній скарзі про необхідність застосування до спірних відносин в частині здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника, яку отримує позивач у справі, положень ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016, з огляду на те, що пенсія позивача по втраті годувальника визначена виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, яке отримував його дружина - суддя у відставці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і на утриманні якої на момент смерті знаходився позивач, то такі аргументи позивача є помилковими.
Колегія суддів ураховує, що всі правовідносини з приводу визначення розміру, здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці припинились з моменту смерті ОСОБА_2 , з огляду на те, що їх підставою була наявність в неї конституційно визначеного статусу професійного судді, який передбачав у разі її виходу у відставку здійснення належного матеріального забезпечення шляхом отримання довічного грошового утримання судді за рахунок Державного бюджету України та подальшого перерахунку у разі його збільшення. Водночас позивач у цій адміністративній справі не має статусу судді і, як наслідок, не має права на перерахунок такого виду матеріального забезпечення як довічне грошове утримання судді у відставці.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі № 480/1984/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Н.С. Бартош З.Г. Подобайло