10 листопада 2020 року справа №200/3999/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 р. у справі № 200/3999/20-а (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якому просила: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату (недоїмки) від 17.03.2020 року №Ф-29167-17 в сумі 9300,88 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року відмовлено в задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач, як пенсіонер, звільнена від сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464). Також апелянт посилається на положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI та відсутність обов'язку зі сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 по 12.02.2020.Чинним законодавством не передбачено можливість стягувати суми боргу (недоїмки) за період, коли платник був звільнений в силу вимог закону від її сплати. Апелянт посилається на те, що він очікував та передбачав для себе наслідки застосування пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI у вигляді визнання боргу безнадійного.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, перебуває на податковому обліку в Покровській ДПІ Головного управління ДПС у Донецькій області на спрощеній системі оподаткування, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач з 03.02.1999 по 03.04.2016 року перебувала на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії за вислугу років працівникам освіти, з 04.04.2016 та довічно, як отримувач пенсії за віком.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії В00 №183839, позивач з 08.12.1997 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно свідоцтва платника єдиного внеску Серії А №272700 від 07.06.2012, позивач є платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012.
17.03.2020 Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29167-17, відповідно до якої станом на 29.02.2020 року відносно ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 9300,88 грн. Згідно розрахунку до вимоги, спірна вимога сформована за період з 21.07.2014 по 19.04.2016.
Наявність у позивача станом на 29.02.2020 заборгованості з єдиного внеску у розмірі 9300,88 грн. підтверджується інтегрованою карткою платника.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що на час формування відповідачем спірної вимоги - 18.02.2020, відсутні будь-які підстави щодо звільнення позивачки від сплати єдиного внеску.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону № 2464-VI, Законом № 1669 та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, зокрема, частиною 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
За частиню ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку
За частиною 5 ст. 25 Закону № 2464, вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Наявність у позивача недоїмки підтверджено обліковою карткою платника податку та не спростовується позивачем.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669 вважати пунктом 9-4.
Суд зазначає, що вищезазначеними приписами Закону не скасовано обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) сплачувати його, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.
Таким чином, за положенням пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.
Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14 січня 2020 року (далі -Закон № 440-ІХ), який набрав чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на час прийняття оскаржуваної вимоги втратили чинність.
З огляду на викладене, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим, на час формування спірної вимоги про сплату боргу (04.03.2020), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.
Таким чином, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконували покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених частиною 2 статті 6 цього Закону.
Суд зазначає, що недоїмка, яка виникла у позивача у спірний період за положенням п. 9-4 розділу VIII № 2464-VI, визнається безнадійною та підлягає списанню саме в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звернувся до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Таким чином, позивач не дотримався вимог діючого законодавства, а тому були відсутні законні підстави для погашення (зменшення) нарахованої заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за спірний період.
Щодо посилання апелянта на його звільнена від сплати єдиного соціального внеску, як пенсіонер, відповідно до положень ч.4 ст. 4 Закону № 2464-VI, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону N 2464-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2017), особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За положення вищезазначеної норми в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, що діяла з 01.01.2017, особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Системний аналіз наведених норм Закону N 2464-VI, свідчить, що від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов'язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Суд зазначає, що вказаними нормами встановлено пільги для всіх суб'єктів, які зокрема отримують пенсію за віком, тобто, встановлено обмеження виду пенсії який повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.
Частиною 4 статті 4 Закону N 2464-VI у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності з 01.01.2018, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція № 449), особи, зазначені в підпунктах 3, 6 пункту 1 цього розділу, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Системний аналіз наведених норм Закону N 2464-VI, що діє з 01.01.2018, та Інструкції № 449, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов'язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Суд зазначає, що вказаними нормами встановлено пільги для всіх суб'єктів, які набули право на призначення пенсії за віком, обмежень щодо виду пенсії та за яким законом повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску, нормою не визначено.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 р. у справі №814/779/17.
Як зазначалось, позивач з 03.02.1999 по 03.04.2016 року перебувала на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії за вислугу років працівникам освіти, з 04.04.2016 та довічно, як отримувач пенсії за віком.
Враховуючи набуття позивачем права на призначення пенсії за віком з квітня 2016 року, позивач саме з цього часу звільнена від сплати єдиного соціального внеску та могла бути платником внеску за умови її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріали справи свідчать, що спірна вимога сформована щодо сум недоїмки яка виникла в період здійснення господарської діяльності та до набуття позивачем статусу пенсіонера за віком.
Стосовно посилання апелянта на включення до вимоги боргу який утворилася у квітні 2016 року, тобто, у місяці коли позивач набув статусу пенсіонера за віком, суд зазначає, що дата 19.04.2016 є граничною датою для сплати єдиного внеску за попередній місяць та відповідно датою нарахування сум єдиного внеску, тобто, суми нараховані до набуття статусу пенсіонера за віком.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що спірна вимога є правомірною та не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 р. у справі № 200/3999/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 р. у справі № 200/3999/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 10 листопада 2020 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць