10 листопада 2020 року справа №200/5100/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,
секретар Сізонов Є.С.,
за участі представника позивача Гуревича М.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гуревича Максима Геннадійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі № 200/5100/20-а (головуючий І інстанції Грищенко Є.І., повний текст складено 07 серпня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
Адвокат Гуревич М.Г., що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати наказ начальника 65 військового мобільного госпіталю (по особовому складу) від 07 травня 2020 року № 7-РС в частині звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 , водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.05.2020 № 115 в частині вирішення вважати старшого сержанта ОСОБА_1 , водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Бахмутського об'єднаного міського військового комісаріату Донецької області та виключення його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;
- поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 65 військового мобільного госпіталю (військова частина НОМЕР_2 ) Військово-медичного клінічного центру Північного регіону або рівнозначній посаді з 08.05.2020 року;
- стягнути з Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код юридичної особи 07931813) на користь ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 09.05.2020 по день поновлення ОСОБА_1 на військовій службі;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення матеріального та грошового забезпечення в межах суми платежу за період з 09.05.2020 по 26.05.2020 в розмірі 9492,29 грн.
05 серпня 2020 до суду надійшла уточнена позовна заяв позивача, відповідно до якої позивач вирішив додати нову позовну вимогу - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.05.2020 року № 34 в частині оголошення дисциплінарного стягнення та звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 , водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог - повернуто заявнику.
Суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку фактично заявлено нову позовну вимогу, заявлення вказаної вимоги не є збільшенням розміру позовних вимог, по суті - заявленням нового позову із власним предметом та підставами позову, що за правилами ст. 47 КАС України не допускається. Крім того, позивачем не надано доказів направлення уточненої позовної заяви відповідачам.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про збільшення розміру позовних вимог задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що уточнення позовних вимог не виходить за межі спірних правовідносин, оскільки додана позовна вимога взаємопов'язана із первісними позовними вимогами. Також зазначає, що суд не взяв до уваги неоднозначне регулювання на рівні закону питання щодо направлення учасникам справи уточненої позовної заяви, не залишив її без руху, а відразу помилково повернув позивачу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з позовом до Військово-медичного центру Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
В подальшому позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Суд першої інстанції, повертаючи вищевказану заяву про збільшення розміру позовних вимог виходив в наступного.
Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.
Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують кожну обставину (пункті 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України). При цьому цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними. В свою чергу, від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору.
Виходячи зі змісту статті 47 КАС України, позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстав і предмета позову не допускається.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення часу вимушеного прогулу тощо).
У даному ж випадку фактично заявлено нову позовну вимогу, заявлення якої не є збільшенням розміру позовних вимог, а по суті є заявленням нового позову, оскільки пред'явлені нові матеріально-правові вимоги та наводить нові юридичні факти матеріально-правового характеру.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку про позбавлення суду можливості прийняти заяву про збільшення позовних вимог до судового розгляду в порядку ст. 47 КАС України, тому наявні підстави для повернення заяви позивачу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 ст.166 КАС України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Статтею 199 КАС України передбачено, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається.
З аналізу наведених положень процесуального законодавства вбачається, що у випадку розгляду справи в порядку спрощеного провадження позивач має право подати заяву про зміну предмету або підстави позову до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2020 до участі у справі залучено другого відповідача та розгляд справи був початий спочатку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 продовжено строк для подання відповіді на відзив по справі до 20 серпня 2020 року.
Статтею 262 КАС України врегульовано особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст.262 КАС України встановлено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.4 ст.262 КАС України перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Щодо зміни предмета та підстав позову в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач фактично подав уточнену позовну заяву, в якій, посилаючись на ті самі обставини та на ті сам норми матеріального права, не змінюючи підстав позову та не відмовляючись від попередніх вимог, уточнив, що крім визнання протиправними та скасування наказів від 07.05.2020 № 7-РС та від 08.05.2020 № 115, слід з тих самих підстав визнати протиправним та скасувати наказ від 07.05.2020 № 34, про який йому стало відомо тільки з відзиву на позовну заяву, який і став передумовою прийняття наказів про оскарження яких йшлося в первинній позовній заяві.
На думку апелянта, уточнена позовна вимоги разом із первісними позовними вимогами підлягають розгляду в одному провадження з первісним позовом, оскільки вони пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами.
Колегія суддів зазначає, що предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені ст. 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Зазначені вище порушення призводять до обмеження права до доступ до суду, порушують права позивача, передбачені ст. 44 КАС України.
Враховуючи викладені обставини та наведені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що при поданні уточненої позовної заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.08.2020 позивачем було дотримано вимоги ч.1 ст.47 КАС України.
Проте, як свідчать матеріали справи, до суду не було надано доказів направлення позовної заяви відповідачам, що суперечить ч. 7 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 7 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду заяву та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні.
Позивачем не заперечується той факт, що ним не було подано доказів направлення копії заяви іншим учасникам справи. В апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що ч. 1 ст. 47 КАС України врегульовано порядок подання заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, в той час як ним було подано уточнену позовну заяву, яка відповідала вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України. Вважає, що суд помилково повернув заяву позивачу, а не залишив її без руху, на що суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, після подання позовної заяви, скористався своїми процесуальними правами та направив до суду уточнену позовну заяву в якій збільшив розмір позовних вимог, що відповідає ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, в даному випадку застосуванню підлягає саме ч. 7 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язку подання до суду доказів направлення такої заяви іншим учасникам справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, в цій частині дійшов вірного висновку, що заява, у відповідності до ч. 7 ст. 47 КАС України не приймається до розгляду та повертається заявнику.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції - зміні з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Гуревича Максима Геннадійовича , що діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі № 200/5100/20-а змінити з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі № 200/5100/20-а залишити без змін.
Повний текст постанови складений 10 листопада 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному
обсязі в порядку передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць