ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову
02 листопада 2020 року м. Київ № 640/20315/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙОТА" про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙОТА"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними та скасування постанов від 11.08.2020р. № 205575, № 205576, № 205577, № 205578, № 205579 про накладення адміністративно-господарських штрафів
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020р. відкрито провадження у зазначеній справі.
26.10.2020р. позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
1) зупинити стягнення на підставі постанов Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарських штрафів від 11.08.2020р. № 205575, № 205576, № 205577, № 205578, № 205579 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
2) заборонити Дарницькому районному відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладати арешт на майно TOB «АЙОТА», в тому числі на кошти на рахунках TOB «АЙОТА» у банках та інших фінансових установах по виконавчим провадженням № 63334980, № 63335101, № 63335748, № 63339296, № 63335255, які відкриті на підставі постанов, що оскаржуються - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/20315/20, а вже накладений арешт - скасувати.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відносно TOB «АЙОТА» начальником Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено ряд постанов №№ 205575 від 11.08.2020, 205576 від 11.08.2020, 205577 від 11.08.2020, 205578 від 11.08.2020, 205579 від 11.08.2020 про накладення адміністративно-господарських штрафів. За результатами звернення TOB «АЙОТА» до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою про визнання незаконними та скасування вищевказаних постанов, 03.09.2020 року вказаним судом було винесено ухвалу, якою відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20315/20. На даний час рішення по цій справі судом не прийнято.
Проте, 23.10.2020р. позивачу стало відомо, що TOB «АЙОТА» внесено до списку боржників, оскільки не зважаючи на оскарження вищевказаних постанов у судовому порядку, відповідач їх направив на виконання до Дарницького районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким відкрито виконавчі провадження з примусового виконання.
Крім того, 09.10.2020 року TOB «АЙОТА» отримало від банку AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» витяг із рахунку, відповідно до якого ще 30.09.2020р. на підставі постанов про арешт коштів, по виконавчим провадженням № 63122850 (відкритому на виконання постанови №205407 від 21.07.2020, яка оскаржується в суді, справа № 640/18986/20) та № 63122539 (відкритому на виконання постанови №205233 від 07.07.2020, яка оскаржується в суді, справа № 640/16752/20) накладено арешт на загальну суму 4278 грн., яка знаходиться на розрахунковому рахунку TOB «АЙОТА» в банку AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» (МФО) 322001 код за ЄДРПОУ 21133352. Вказане свідчить про те, державний виконавець діє відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та вже розпочав вживати заходи примусового виконання рішень, з метою подальшого стягнення коштів TOB «АЙОТА».
Отже, накладення арешту на кошти, майно позивача та подальше стягнення коштів на підставі оскаржуваних постанов, на думку позивача, нівелює сенс судового оскарження. Крім того, внесення TOB «АЙОТА» до списку боржників вже негативно впливає на ділову репутацію Товариства, а також обмежує в правах вільно розпоряджатися майном, яке належить йому на праві власності.
Розглянувши подану заяву суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.
Суд не вбачає очевидної протиправності рішень відповідача - постанов від 11.08.2020р. № 205575, № 205576, № 205577, № 205578, № 205579 про застосування адміністративно-господарських штрафів. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
Натомість, у цьому випадку, Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., саме і наділена повноваженням на прийняття таких рішень.
Питання обґрунтованості чи необґрунтованості постанов Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.08.2020р. № 205575, № 205576, № 205577, № 205578, № 205579 про накладення адміністративно-господарських штрафів в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.
Поряд з цим, наразі позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також неможливістю виконати рішення суду чи поновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що в рамках адміністративної справи № 640/20315/20 не оскаржуються постанови державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві про відкриття виконавчих проваджень та про накладення арешту на майно. Разом з тим, позивач не позбавлений можливості оскаржити вказані постанови в судовому порядку.
Також, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Наведене свідчить про відсутність існування підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів клопотання, адекватність його вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін та обсяг позовних вимог, суд вважає, що заява позивача про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 77, 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙОТА" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Патратій