про залишення позовної заяви без руху
10 листопада 2020 року справа № 580/4328/20
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/4328/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
треті особи: державний реєстратор відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Чмуль Олена Михайлівна, ОСББ «Енгельса 156/4»
про визнання протиправним та скасування висновку та наказу, прийнято ухвалу.
05.10.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: державний реєстратор відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Чмуль Олена Михайлівна, ОСББ «Енгельса 156/4», просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21.09.2020 № 2509/7;
- скасувати реєстраційні дії, а саме: № 10261050009010633 «державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та № 10261070010010633 «внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» було змінено редакцію статуту, керівника, перелік підписантів та інформацію про здійснення зв'язку з ОСББ «Енгельса 156/4».
У зв'язку з тим, що позовну заяву було подано без дотримання вимог ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
В ухвалі від 12.10.2020 зазначено, що недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: нової редакції позовної заяви із зазначенням обґрунтування, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; доказів сплати судового збору у сумі 840,80 грн або засвідчених у встановленому порядку документів, що дають право на пільги щодо сплати судового збору; обґрунтованого клопотання про залучення третіх осіб із зазначенням на які права та/або інтереси третіх осіб може вплинути рішення у даній справі; доказів, на які позивач посилається у обґрунтування позовних вимог.
28.10.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшли документи у порядку усунення недоліків - позовна заява у новій редакції, відповідно до якої позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати висновок колегії міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 31.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21.09.2020 № 2509/7;
- судові витрати стягнути з відповідача.
До нової редакції позовної заяви надано дублікат квитанції про сплату судового збору у сумі 840,80 грн.
Суд зазначає, що у новій редакції позовної заяви сформовано нову позовну вимогу немайнового характеру: «визнати протиправним та скасувати висновок колегії міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 31.07.2020», проте до матеріалів позовної заяви не надано доказів сплати судового збору за дану вимогу, позаяк відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд зазначає, що висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, на думку суду, не може бути скасований у судовому порядку, оскільки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у контексті Кодексу адміністративного судочинства України, щодо акта ненормативного характеру - створює правові наслідки, а являє особою відображення суб'єктивної думки членів комісії при розгляді скарги та є підставою для прийняття відповідного наказу Міністерством юстиції України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16 (ЄДРСР 81858269).
В ухвалі від 12.10.2020, зокрема зазначалось, що недоліки можуть бути усунуті шляхом надання нової редакції позовної заяви із зазначенням обґрунтування, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У новій редакції позовної заяви зазначено, що позивач вважає, що під час розгляду скарги відповідачем було порушено його право на всесторонній і об'єктивний розгляд скарги. Відмовою у задоволенні скарги порушено право позивача на працю, так як раніше позивач був засновником та керівником юридичної особи, отримував заробітну плату.
Суд зазначає, що згідно з пунктами 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Позивачем у новій редакції позовної заяви не зазначено обґрунтування, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі комісією та виконаним наказом.
Суд зазначає, що підставою для скасування прийнятого рішення можуть бути не будь-які, в т.ч. формальні порушення процедури, а лише суттєві, ті, які мають значення для прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, а їх недотримання могло вплинути на прийняття ним обґрунтованого рішення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 826/8976/17 (ЄДРСР 78668261).
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач фактично не погоджується з реєстраційними діями № 10261050009010633 та № 10261070010010633, що вчинені державним реєстратором відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Чмуль Оленою Михайлівною.
У постанові Верховного суду від 06.11.2019 у справі № 826/16500/17 (ЄДРСР 86435731) зазначено, що участь державного реєстратора як відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його характеру на публічно-правовий. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства. Лише скасування з формальних підстав запису про державну реєстрацію відомостей про юридичну особу, проведеного за заявою іншої особи, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності юридичних фактів, на підставі яких були вчинені оскаржувані реєстраційні дії, обов'язково постануть перед судом, який буде вирішувати спір. Отже цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Подібна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі № 904/2796/17 (провадження № 12-26гс18), де було зазначено, що до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, що є суб'єктами некомерційної господарської діяльності, зокрема до господарської юрисдикції було віднесено спір між кооперативом та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку з питань правового статусу, правомірності створення і державної реєстрації останнього. У справі № 916/782/17 (провадження № 12-116гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір між двома об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку щодо статусу та скасування державної реєстрації як юридичної особи є підвідомчим господарським судам з огляду на суб'єктний склад учасників цього спору, предмет та підстави позову. Ураховуючи характер спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.
Суд зазначає, що позивачем на виконання вимог частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвали від 12.10.2020 (позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів)) не надано доказів визнання протиправними реєстраційних дій № 10261050009010633 та № 10261070010010633, визнання недійсним та/або скасування протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, зокрема у судовому порядку.
Позивачем не надано обґрунтованого клопотання про залучення третіх осіб із зазначенням на які права та/або інтереси третіх осіб може вплинути рішення у даній справі.
Позивачем не зазначено критеріїв невідповідності дій виконавця чинному законодавству, не окреслено про захист якого права чи інтересу йдеться з огляду на завдання адміністративного судочинства (частина 1 статті 2 КАС України).
Частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд дійшов висновку про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 121, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за позовом за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: державний реєстратор відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Чмуль Олена Михайлівна, ОСББ «Енгельса 156/4» про визнання протиправним та скасування висновку та наказу - залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:
- нової редакції позовної заяви із зазначенням: обґрунтування порушеного відповідачем права позивача з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належних відповідачів/відповідача;
- доказів сплати судового збору у сумі 840,80 грн;
- обґрунтованого клопотання про залучення третіх осіб із зазначенням на які права та/або інтереси третіх осіб може вплинути рішення у даній справі;
- доказів, на які позивач посилається у обґрунтування позовних вимог.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя Л.В. Трофімова