03 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/1929/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі: Костелей І.Ф.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з"явилася;
відповідач 1: Начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Пентек Анастасія Юріївна - в судове засідання не з"явилася,
відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Жупан Артур Юрійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Пентек А.Ю. (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна,4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна,4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 03 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 09 листопада 2020 року.
28 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області Пентек Анастасії Юріївни, щодо ненадання ОСОБА_1 , достовірної та об'єктивної інформації на письмовий запит від 05 березня 2020 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області повторно розглянути та надати ОСОБА_1 повну, достовірну та об'єктивну інформацію як відповідь на письмовий запит від 05 березня 2020 року протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду: а саме видати рішення відповідно до якого змінився (перерахований) її розмір пенсій, розмір місячного заробітку з якого обчислено 60% пенсій в тому числі арифметичний його розрахунок, якої форми необхідно надати довідки для проведення перерахунку у встановленому законом порядку для законного виконання рішення суду.
26 червня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.
19 серпня 2020 року ухвалою суду залучено в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументує тим, що 05 березня 2020 року звернулась до начальника Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області із відповідним зверненням на отримання відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» необхідної для захисту її прав інформації. Листом начальника Головного управління пенсійного фонду України у Закарпатській області від 16 березня 2020 року за № 0700-0206-8/9246 від 16 березня 2020 року її повідомлено, що вказаний запит буде розглянуто за вимогами Закону України «Про звернення громадян». Стверджує, що запит не було розглянуто у відповідності до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту та не було надано вичерпної інформації на питання поставлених у запиті, щодо перерахунку пенсії. Дана бездіяльність з боку начальника Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області порушує її права на отримання інформації, внаслідок чого позивач не може захистити свої права і оскаржити дії посадових щодо неправильного перерахунку пенсії.
21 липня 2020 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, (а.с. 59-64). В обґрунтування якого вказано, що зі змісту запиту ОСОБА_1 від 05 березня 2020 року слідує, що остання звернулась до Головного управління ПФУ в Закарпатській області саме із заявою (клопотанням) стосовно її пенсійного забезпечення. Таким чином, спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про звернення громадян». Листом від 16 березня 2020 року № 0700-0206-8/9246 позивачку повідомлено, що на її запит від 05 березня 2020 року не поширюються норми, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», а тому такий запит буде розглянуто за вимогами Закону України «Про звернення громадян». У подальшому, після наданих пенсійних органом роз'яснень ОСОБА_1 , надано відповідь від 6 квітня 2020 року за № 0700-0216-8/11537 про розгляд звернення. Таким чином, Головне управління розглянуло запит (заяву) позивачки щодо здійсненого перерахунку її пенсії та, відповідно до вимог частини першої статті 20 Закону №393/96-ВР, повідомило останню і про порядок розгляду її заяви, і про наслідки її розгляду з дотриманням передбачених Законом строків. Ураховуючи викладене, наявні всі підстави вважати, що орган Пенсійного фонду України діяв у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
04 вересня 2020 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, (а.с. 106-128). В обґрунтування якого зазначають, що 16 березня 2020 року (у строк 5-ти робочих днів) Головним управлінням повідомлено позивачку про те, що відповідь на її запит буде надано в термін встановлений ч. 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки інформація, яку ОСОБА_1 бажає отримати, містить конфіденційні дані та не належить до публічної інформації. Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про звернення громадян». Запитувана позивачкою інформація містить конфіденційні дані та, відповідно, не належить до публічної. Звертають увагу суду на безпідставність та необґрунтованість доводів ОСОБА_1 , що викладені у позові, оскільки Головним управлінням у строк встановлений законом, було надано повну та вичерпну інформацію у відповідь на письмовий запит позивачки. Тобто, стверджуючи про бездіяльність із боку як начальника пенсійного органу, так і безпосередньо Головного управління ПФУ в Закарпатській області, позивач спотворює обставини реальної дійсності та намагається ввести суд в оману. Крім того, як вже зазначалось ними попередньо, питання правильності проведеного перерахунку пенсії позивачки підтверджено Пенсійним фондом України та наразі виступає предметом розгляду в суді в адміністративній справі № 260/2330/20.
Позивач у судове засідання не з'явилася, однак про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення повістки 24 жовтня 2020 року.
Відповідач 1 у судове засідання не з'явилася, 03 листопада 2020 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 19 грудня 2019 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/1360/19, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення викладене у формі листа Хустського об'єднання управління пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.03.2018 року за № 1993/21-06-01. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до ст.86 Закону України Про прокуратуру, виходячи із заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Закарпатської області про заробітну плату та її окремі складові прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури за №18-21вих.-19 від 06.03.2019р., за №18-22 вих.-19 від 06.03.2019 року та за №18-26вих.-19 від 14.03.2019 про отриману нею заробітну плату з 1 січня 2017 року по 31 січня 2019 року у розмірі 60% від суми заробітку, (а.с. 9-15).
05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Головного управління ПФУ у Закарпатській області Пентек А.Ю. із запитом на отримання публічної інформації.
Відповідно до якого просить: 1) надати їй розрахунок всіх сум, які враховувалися при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 мешканці АДРЕСА_2 , відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (із змінами внесеними рішенням Конституційного Суду України від 13.19.2019 року), зазначивши розмір складових її заробітної плати за останньою займаною посадою на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років, а саме звернення до Хустського об'єднаного управління ПФУ в Закарпатській області та інші виплати за два відпрацьовані роки визначені у рішенні суду з яких проводився перерахунок призначеної пенсії; 2) повідомити її про результати проведеної зустрічної перевірки довідок про заробітну плату за 2017-2018 роки, в тому числі і про рішення прийняті за результатами проведення такої, як зазначено в листі ГУПВУ в Закарпатській області без № і дати; 3) повідомити її про необхідність надання документів для виконання вищезазначеного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, (а.с. 16-17).
16 березня 2020 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом повідомляють ОСОБА_1 , що на її запит від 05 березня 2020 року, який надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 10 березня 2020 року (вхідний номер №8/11), буде надано відповідь у строки встановлені ч.1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян", оскільки інформація, яку вона бажає отримати, містить конфіденційні дані та не належить до публічної інформації, (а.с. 8)
06 квітня 2020 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області на запит від 05 березня 2020 року, який надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 10 березня 2020 року (вхідний номер №8/11) надало відповідь № 0700-0216-8/11537, де зазначено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року №260/1360/19, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01 березня 2019 року було проведене перерахунок пенсії виходячи із заробітку, зазначеного у довідках №18 21-вих.19 від 06.06.2019 p., №18 22-вих.19 від 06.03.2019 р. та №18 26-вих.19 від 14.03.2019 p., виданих прокуратурою Закарпатської області, у розмірі 60% від суми заробітку. Після проведеного перерахунку розмір пенсії відповідно до с.86 Закону України "Про прокуратуру" становить 6 433,40 грн. Оскільки, в рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 р. №260/1360/19 не обумовлено здійснення перерахунку пенсії, обчисленої на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то розмір отримуваної до виплати пенсії не змінився та становить 2 510,16 грн. Що стосується результатів проведеної зустрічної перевірки довідок про заробітну плату №18 21-вих.19 від 06.03.2019 p., №18 22-вих.19 від 06.03.2019, р. та №18 26-вих.19 від 14.03.2019 р. повідомляють, що перевіркою встановлено, що зазначені довідки не відповідають встановленій формі довідок для перерахунку пенсій, оскільки в них не обумовлено всі складові заробітної плати. Перевіркою індивідуальних відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відхилень по заробітній платі не встановлено (Акт №324 від 11.03.2020 р.). Стосовно пункту 3 запиту зазначають, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 р. №260/1360/19 виконано головним управлінням та необхідності в поданні додаткових документів для його виконання немає, (а.с. 6-7).
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, щодо розгляду поданого запиту, позивач 28 травня 2020 року звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Деталізацію наведене право отримало у Законі України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР). Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону.
Так, за приписами статті 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Своєю чергою, за приписами статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі по тексту - Закон № 2939-VІ, (у редакції на момент звернення із запитом), цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону N 2939-VI).
Так, частиною першою статті 19 Закону N 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо (частина шоста статті 19 Закону N 2939-VI).
Згідно з частиною першою статті 20 Закону N 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З викладеного випливає, що Закон № 2939-VІ регламентує чітку послідовність дій розпорядника інформації у разі одержання запиту, який не відповідає вимогам закону.
Однак, зважаючи на наведене нормативне врегулювання, одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом № 2939-VІ, який за своїм змістом є зверненням у розумінні Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п'ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п'ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.
У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VІ, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VІ, то такий "запит-звернення" повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, що передбачені відповідними законами. При цьому, розпорядник у п'ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VІ, встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що це заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Таким чином, Закон України "Про доступ до публічної інформації" не регулює відносин зі створення публічної інформації; предметом його регулювання є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена, отримана, знаходиться у володінні) на момент виникнення конкретних інформаційних відносин з приводу неї. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 359/6551/17 (адміністративне провадження №К/9901/51067/18).
Водночас, згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 20 зазначеного Закону визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина 1 статті 21 Закону України "Про інформацію").
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2939-VІ, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Таким чином, нормами законів України "Про доступ до публічної інформації" та "Про інформацію" передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2939-VІ, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідно до статті 7 названого Закону конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Отже, можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації.
Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Ці вимоги називають "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.
Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".
Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".
При цьому, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ, відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлені шляхом застосування "трискладового тесту". Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №9901/510/18 (провадження №11-840заі18).
Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 554/11837/14-а (адміністративне провадження №К/9901/1256/18).
В контексті наведеного перш за все необхідно зазначити, що існує спір між сторонами з приводу віднесення запитуваної інформації до публічної.
При цьому, суд зауважує, що проаналізувавши вказані обставини через призму зазначених норм та позицій Верховного Суду, запитувана позивачем інформація має притаманні публічній інформації ознаки.
05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Головного управління ПФУ у Закарпатській області Пентек А.Ю. із запитом на отримання публічної інформації.
Відповідно до якого просить: 1) надати їй розрахунок всіх сум, які враховувалися при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 мешканці АДРЕСА_2 , відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" ( із змінами внесеними рішенням Конституційного Суду України від 13.19.2019 року), зазначивши розмір складових її заробітної плати за останньою займаною посадою на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років, а саме звернення до Хустського об'єднаного управління ПФУ в Закарпатській області та інші виплати за два відпрацьовані роки визначені у рішенні суду з яких проводився перерахунок призначеної пенсії; 2) повідомити її про результати проведеної зустрічної перевірки довідок про заробітну плату за 2017-2018 роки, в тому числі і про рішення прийняті за результатами проведення такої, як зазначено в листі ГУПВУ в Закарпатській області без № і дати; 3) повідомити її про необхідність надання документів для виконання вищезазначеного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, (а.с. 16-17).
16 березня 2020 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області надіслало листа ОСОБА_1 , де зазначили, що її запит від 05 березня 2020 року, який надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 10 березня 2020 року (вхідний номер №8/11), буде надано у строки встановлені ч.1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян", оскільки інформація, яку ОСОБА_1 бажає отримати, містить конфіденційні дані та не належить до публічної інформації, (а.с. 8).
Відповідно, публічна інформація в розумінні ст. 1 Закону №2939-VI є та інформація, яку можливо отримати виключно у конкретного суб'єкта владних повноважень, оскільки вона пов'язана з виконанням суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до статті 3 КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Звертаючись до суду з вказаними вимогами, позивач просила відновити її порушене право на доступ до публічної інформації.
Суд звертає увагу на те, що у листі від 16 березня 2020 року № 0700-0206-8/9246 (а.с. 40), відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для віднесення запитуваної позивачем інформації до інформації з обмеженим доступом саме в розумінні пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації"; не вказано, в якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункту 2 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації"); чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункту 3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Разом з тим, у відповіді від 16 березня 2020 року № 0700-0206-8/9246 відсутня вказівка на порядок її оскарження, що порушує вимоги статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Суд звертає увагу позивача, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.
Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
За вимогами статті 9 КАС (новий) України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, а тому вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії саме Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо ненадання ОСОБА_1 публічної інформації на письмовий запит від 05 березня 2020 року, оскільки ОСОБА_2 при наданні відповіді на запит від 05 березня 2020 року виконувала свої посадові обов'язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області повторно розглянути та надати ОСОБА_1 повну, достовірну та об'єктивну інформацію як відповідь на письмовий запит від 05 березня 2020 року протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду, а саме: видати рішення відповідно до якого змінився (перерахований) її розмір пенсій, розмір місячного заробітку з якого обчислено 60% пенсій, в тому числі арифметичний його розрахунок, якої форми необхідно надати довідки для проведення перерахунку у встановленому законом порядку для законного виконання рішення суду, судом встановлено наступне.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, але можливість обрати з двох або більш альтернатив, кожна з яких є законною. У разі, коли законом передбачено єдиний можливий варіант поведінки адміністративного органу, але він діє в іншій спосіб, аніж той, що передбачено законом, мова про дискрецію не йде, в такому випадку порушено принцип законності як складової принципу верховенства права. Слід зауважити, що межі судового контролю за рішеннями та діями адміністративного органу дозволяють оцінити їх за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, у тому числі в розрізі висвітленої проблематики.
За відсутністю прямо визначених у Законі підстав для відмови щодо надання публічної інформації - вимоги заяви позивача належало виконати. Жодного іншого законного способу поведінки законодавством не передбачено.
Практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №30985/96).
Аналогічна правова позиція щодо меж дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень при надання відповіді на запит про надання публічної інформації викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №826/23192/15.
У позовній заяві, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області повторно розглянути та надати ОСОБА_1 повну, достовірну та об'єктивну інформацію як відповідь на письмовий запит від 05 березня 2020 року протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду, а саме: видати рішення відповідно до якого змінився (перерахований) її розмір пенсій, розмір місячного заробітку з якого обчислено 60% пенсій, в тому числі арифметичний його розрахунок, якої форми необхідно надати довідки для проведення перерахунку у встановленому законом порядку для законного виконання рішення суду.
Разом з тим, відповідно до запиту про надання інформації від 05 березня 2020 року, позивач просила: 1) надати їй розрахунок всіх сум, які враховувалися при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 мешканці АДРЕСА_2 , відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (із змінами внесеними рішенням Конституційного Суду України від 13.19.2019 року), зазначивши розмір складових її заробітної плати за останньою займаною посадою на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років, а саме звернення до Хустського об'єднаного управління ПФУ в Закарпатській області та інші виплати за два відпрацьовані роки визначені у рішенні суду з яких проводився перерахунок призначеної пенсії; 2) повідомити її про результати проведеної зустрічної перевірки довідок про заробітну плату за 2017-2018 роки, в тому числі і про рішення прийняті за результатами проведення такої, як зазначено в листі ГУПВУ в Закарпатській області без № і дати; 3) повідомити її про необхідність надання документів для виконання вищезазначеного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, (а.с. 16-17).
Таким чином, судом встановлено, що запитування інформація у запиті від 05 березня 2020 року відрізняється від тієї, яку позивач у позовній заяві просить зобов'язати надати відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктами владних повноважень в основу своїх рішення та дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, з метою захисту прав позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області повторно розглянути та надати ОСОБА_1 публічну інформацію, як відповідь на письмовий запит від 05 березня 2020 року в строк встановлений Законом України "Про доступ до публічної інформації" із врахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.
У відповідності до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією № 49 від 15 червня 2020 року (а.с. 47).
Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Пентек А.Ю., Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо ненадання ОСОБА_1 публічної інформації на письмовий запит від 05 березня 2020 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області повторно розглянути та надати ОСОБА_1 публічну інформацію, як відповідь на письмовий запит від 05 березня 2020 року в строк встановлений Законом України "Про доступ до публічної інформації" із врахуванням висновків суду.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 420, 40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
СуддяТ.В.Скраль