09.11.2020 Справа № 920/901/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/901/20
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія
“Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код
ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Сумського національного аграрного університету (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 160, код ЄДРПОУ 04718013)
про стягнення 21 375 грн. 51 коп.,
01.09.2020 позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача борг на підставі Договору №9661/19-ТЕ(Т)-29 від 27.12.2018 року у загальній сумі 21 375 грн 51 коп. у тому числі: 4 278 грн 24 коп. пені, 838 грн 87 коп. - 3% річних, 16 258 грн 40 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 справу № 920/901/20 розподілено судді Джепі Ю.А.
Ухвалою Господарського суду Сумської області про відвід судді від 07.09.2020 заяву судді Джепи Ю.А. про самовідвід задоволено та передано матеріали справи №920/901/20 уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 справу № 920/901/20 розподілено судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 10.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк відповідачу для надання відзиву на позовну заяву, позивачу - для наданні відповіді на позовну заяву.
16.09.2020 відповідачем надано відзив на позовну заяву від 15.09.2020 № 2146 відповідно до змісту якого, відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, та просить суд зменшити розмір 3% річних, пені та розмір збитків на 90%.
Ухвалою суду від 09.10.2020 відкладено розгляд справи по суті на 09.11.2020.
Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи час, наданий сторонам для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив.
27.12.2018 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та Сумським Національним Аграрним університетом (Споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу № 9661/19-ТЕ-29 (а.с. 15-23).
Відповідно до предмету укладеного між сторонами договору, Постачальник зобов'язався поставити Споживачу природний газ за кодом ДК 021:2015 09120000-6 - газове паливо, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник передає Покупцю у період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року природний газ в обсязі 472 тис.куб.м.
Пунктом 4.2 договору Сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 6235 грн. 51 коп., крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482 грн. 61 коп.
Згідно п. 4.3. договору, загальна вартість цього Договору становить 2943159 грн.93 коп., крім того ПДВ -588631,99 грн., разом з ПДВ - 3531791 грн 92 коп.
Розділом 2 пункту 3.1 договору Сторони погодили, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 3228260 грн 70 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з січня 2019 року по квітень 2019 року (а.с. 26-29).
Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем постачання газу.
Відповідач сплатив основний борг за спожитий природний газ, що підтверджується довідками про операції та сальдо (а.с. 30-31) та не заперечується позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 21375 грн 51 коп., з яких: 4278 грн. 24 коп. пеня, 838 грн. 87 коп. три відсотка річних та 16258 грн. 40 коп. збитків, нарахованих на суму заборгованості по проданому відповідачу природному газу за договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та пені, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» посилається на те, що платежі відповідачем здійснювались з порушення останнім строку виконання зобов'язання.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.
На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Водночас, згідно вимог ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.1. договору Постачальник передає Споживачу газ у його загальному потоці у разі передачі:
Природного газу власного видобутку - у пунктах приймання - передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання - передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання передачі газу після підписання актів приймання передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Вказані пункти договору узгоджується з вимогами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Окрім того, акт приймання-передачі відповідно до умов договору лише фіксує остаточний обсяг переданого за минулий місяць природного газу, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі природного газу лежить саме на Споживачу. Враховуючи, що умовами договору сторонами погоджено кількість природного газу, яка передається Постачальником по місяцях кварталу, визначена його ціна та вартість, то відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем. Окрім того, визначений договором обсяг газу відповідно до п. 5.1 договору має бути 100% оплачений відповідачем протягом місяця поставки.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що оплата за поставлений газ з порушенням умов договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідальність у вигляді сплати річних наступає у випадку прострочення оплати переданого товару.
Позивач вимагає застосування до відповідача відповідальності згідно зі ст.625 ЦК України за несвоєчасну оплату поставленого газу
Відповідач мав необхідні відомості для оплати газу протягом місяця поставки, як визначено умовами договору.
До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних, нарахованих за порушення відповідачем строку оплати вартості природного газу (а.с.13-14).
Дослідженням розрахунку встановлено, що нарахування трьох процентів річних проведено позивачем окремо за зобов'язаннями.
Відповідач в процесі судового розгляду зауважень до розрахунку 3% наданого позивачем, не висловив, відзив на позов таких зауважень не містить.
З огляду на порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого договором, підлягає задоволенню вимога Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 838 грн 87 коп. 3% річних.
З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, де сторони визначили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3,абз. третій підп.2) п. 6.4 Договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019, а пункти 3.2.1, 3.4.1,3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4. Договору з 01 березня 2019 втрачають чинність.
Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне. Пунктом 3.13. Договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. Договору), Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7. Договору. При ньому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу.
Відповідно до пункту 2.1 договору Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 107,000 тис.куб.м.
Актом приймання - передачі від 30 квітня 2019 року сторони погодили розмір переданого природного газу в обсязі 33,225 тис.куб.м. Отже, відповідач у квітні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 73,775 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами пунктом 2.1 договору.
Таким чином позивач нарахував відповідачу розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем пункту 2.1 договору, який розрахований на підставі пункту 3.13 та пункту 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил, в сумі 16258 грн. 40 коп.
Отже, позивачем нараховано 16258 грн. 40 коп. збитків, завданих Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» неналежним виконанням відповідачем умов договору.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми збитків, суд встановив, що останній є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому з огляду на порушення відповідачем умов договору, підлягає задоволенню вимога Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 16258 грн. 40 коп. збитків (розрахунок, а.с. 32).
Стосовно вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення пені, суд зазначає наступне.
У відповідності до договору постачання позивачем відповідачу природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити фактично отриманий газ за умовами договору.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання з боку відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило позивачу вартість поставленого у спірному періоді природного газу за актами приймання-передачі, проте з порушенням строків щомісячних оплат.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ч.1 ст. 548, ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно із ч. 1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно ч. 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 229, ч.1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми пені.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені, суд встановив, що останній є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому визнав вимоги про стягнення з відповідача 4278 грн. 24 коп. пені законними та обґрунтованими.
Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що за договором постачання природного газу № 9661/19-ТЕ(Т)-29 від 27.12.2018 постачався газ, який позивач закуповує за контрактами (в тому числі і зовнішньоекономічними), якими встановлені строки розрахунків за поставлений газ, а також передбачені санкції за порушення встановлених строків, а зменшення судом розміру причинить додаткові витрати для ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем до звернення позивача в суд із даним позовом. Природний газ, що постачається за договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Основна заборгованість постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди через несвоєчасний розподіл коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання.
З врахуванням обставин справи та враховуючи баланс інтересів позивача та відповідача, суд приходить до висновку про зменшення розміру належної до стягнення сум пені на 50%, а саме на 2139 грн. 12 коп.
Отже до стягнення з відповідача на користь позивача, підлягає пеня в розмірі 2139 грн. 12 коп., а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.
Стосовно вимоги відповідача у відзиві про зменшення 3 % річних та збитків, суд зазначає, що за своєю природою вони не є штрафними санкціями. В той час, як передбачене ст. 233 Господарського кодексу України, право суду стосується виключно зменшення штрафних санкцій, а саме пені чи штрафу. В зв'язку з чим в цій частині клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та збитків суд відмовляє.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сумського національного аграрного університету (40021, Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, будинок 160, код ЄДРПОУ 04718013) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2139 (дві тисячи сто тридцять дев'ять) грн. 12 коп. пені, 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 87 коп. три процента річних, 16258 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн 40 коп. збитків та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2139 (дві тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 12 коп.
4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.11.2020.
Суддя С.В. Заєць