вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" жовтня 2020 р. Справа № 911/2632/20
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»
до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації
про стягнення 423984,90 грн
за участю представників
позивача: Чорноморець Я.А. - адвокат, довіреність № 4948 від 16.12.2019;
відповідача: не з'явився.
До Господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» з позовом до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації про стягнення 423984,90 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.08.2019 по 31.05.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2020 відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 12.10.2020.
Через канцелярію суду 02.10.2020 від Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву № 01-3-2001 від 30.09.2020, в якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, що всі платежі, які здійснює Управління проводяться на підставі кошторисних призначень, згідно затверджених кошторисові та коштів, передбачених на конкретні цілі, відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що будь-які зобов'язання та платежі бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Як зазначає відповідач, Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» не було передбачено видатків на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Відповідач звертає увагу на те, що на сьогодні кошторисні призначення не затверджено на рівні району, незважаючи на те, що відповідно до Бюджетного кодексу України виплати за надані послуги віднесено до видатків, що можуть здійснюватись з районних бюджетів. Але, як вказує відповідач, бюджетного фінансування на вказані цілі за спірний період не передбачено.
Крім того відповідач твердить, що договір № 21 від 19.01.2015, який був укладений між позивачем та відповідачем був припинений на підставі п. 5.3 договору, у зв'язку із надісланням 15.11.2017 Управлінням до Філії відповідної заяви (повідомлення). Відповідач зауважує, що з січня 2019 року по теперішній час між позивачем та відповідачем не укладено жодного договору щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання комунікаційних послуг на пільгових умовах, яким би було визначено механізм господарсько-договірних зобов'язань.
Через канцелярію суду 05.10.2020 від позивача надійшло клопотання № 11/159 від 01.10.2020, в якому заявлено про приєднання до матеріалів справи копії акта звіряння заборгованості за період з 01.08.2019 по 31.05.2020 (станом на 08.09.2020) на суму 423984,90 грн та листа № 11/128 від 08.09.2020 з доказом надсилання відповідачу, копії конверта та інформації з сайту Укрпошти.
Мотивуючи клопотання, позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви вказаний доказ у позивача був відсутній.
За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів та оцінивши наведені у ньому обставини неможливості подання таких доказів у встановлений законом строк, суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Через канцелярію суду 09.10.2020 від позивача надійшли пояснення № 11/163 від 07.10.2020, у яких зазначається, що посилання відповідача на відсутність видатків на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, не заслуговує на увагу, оскільки право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що ні Законами України «Про Державний бюджет України на 2019-2020 роки», ні відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування у 2019-2020 роках видатків місцевого бюджету на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів. При цьому, як зауважує позивач, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
Також, на думку позивача, не заслуговує на увагу посилання відповідача на відсутність за спірний період договірних відносин, оскільки надання пільг з послуг зв'язку гарантовано громадянам України Конституцією та Законами України.
Позивач зауважує, що відповідач, як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов'язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконувати свій обов'язок з відшкодування позивачу вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів.
Присутня в судовому засіданні 12.10.2020 представник позивача обґрунтувала в усному порядку заявлені вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач заявив розгляд справи здійснити без участі представника Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації.
Згідно з ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 12.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» № 1280-IV від 18.11.2003 телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг, визначено, зокрема:
- у статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у частині 6 статті 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», де вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», де вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ;
- у частинах 1, 4 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», де зазначено, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання; розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
За період з січня по грудень 2019 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян, на яку поширюється дія Законів України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг форма « 2-пільга», а саме: за серпень 2019 року на суму 46617,51 грн, за вересень 2019 року на суму 45090,18 грн, за жовтень 2019 року на суму 44046,33 грн, за листопад 2019 року на суму 43480,22 грн, за грудень 2019 року на суму 42077,19 грн, за січень 2020 року на суму 40758,89 грн, за лютий 2020 року на суму 39197,54 грн, за березень 2020 року на суму 41706,15 грн, за квітень 2020 року на суму 40946,29 грн, за травень 2020 року на суму 40064,60 грн.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, надання компенсаційних виплат за пільгове користування телефонним зв'язком за рахунок субвенцій з державного бюджету чи місцевого бюджету, визначений Положенням про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (надалі - Положення № 117), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.
Відповідно до п. 3 Положення № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1-пільга», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
З огляду на зазначене, органом уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах є Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації.
Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга» (п. 10 Положення № 117).
Матеріали справи свідчать про те, що позивач щомісячно подавав відповідачу із супровідними листами з описом вкладення та на електронну адресу uszn@ukr.net розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, форма « 2-пільга», а саме листами: № 82і250/58-1035 від 09.09.2019; № 82і250/58-1228 від 07.10.2019; № 82і250/58-1271 від 05.11.2019; № 82і250/58-1399 від 06.12.2019; № 82і250/58-64 від 08.01.2020; № 82і250/58-272 від 11.02.2020; № 82і250/58-379 від 11.03.2020, № 82і250/58-472 від 06.04.2020; № 82і250/58-586 від 06.05.2020; № 82і250/58-689 від 04.06.2020. Відправлення позивачем вказаних листів на адресу відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями описів вкладення.
Відповідно до п. 11 Положення № 117 відповідач, у свою чергу, щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, проводить розрахунки з надавачами послуг; складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга» та до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою « 3-пільга»; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами « 4-пільга» та « 6-пільга».
Отже обов'язок щодо звіряння інформації, розрахунку з постачальниками телекомунікаційних послуг, складання Актів звіряння - форма № 3-пільга тощо, покладено на відповідача.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по складанню Актів за формою « 3-пільга», зазначені Акти складались позивачем та надсилались відповідачеві листами з описом вкладення, що підтверджується доказами надсилання, копії яких долучені до позову.
Листом № 11/91 від 14.07.2020 позивачем надіслано відповідачеві претензію № 24 щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за спірний період. У відповідь на претензію листом за № 01-3-1305 від 20.07.20 відповідач повідомив, що може здійснювати платежі лише в межах бюджетних асигнувань, однак бюджетного фінансування на вказані цілі за спірний період не передбачено.
Як стверджує позивач, Акти за формою № 3-пільга по звірянню розрахунків за надані послуги на пільгових умовах, відповідач належним чином не оформив, витрати понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.08.2019 по 31.05.2020 на загальну суму 423984,90 грн не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 174 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
З огляду на наведені норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі № 904/10316/17 та від 15.05.2019 №922/1401/18.
Як вже зазначалось, згідно з п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з приписами ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями ч. 1 ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено ст. 87 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
У відповідності до підпункту «б» п. 4 статті 89 Бюджетного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
Відповідно до п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці: жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Зазначена вище норма передбачає, що пільгове надання послуг зв'язку фінансується за рахунок видатків місцевих бюджетів будь-якого рівня шляхом визначення у відповідному місцевому бюджеті коштів.
Згідно із ст. 70 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього кодексу.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Також відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в районах та місцях реалізують місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади.
За змістом ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Пунктом п. 10 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціального захисту населення.
Пільги, що передбачені ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», належать до загальнодоступних послуг та входять до групи мінімальних соціальних потреб.
При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.
Зі змісту ст. 617 Цивільного кодексу України випливає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Тобто відповідач, як юридична особа, відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача не те, що між сторонами у даній справі не укладались договори про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати послуг зв'язку, оскільки, як вже зазначалось вище, відповідне зобов'язання відшкодувати вартість таких послуг виникло у відповідача в силу чинного законодавства.
Заборгованість Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації за період з 01.08.2019 по 31.05.2020 у сумі 423984,90 грн підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які були надіслані відповідачу, при цьому відповідач суми боргу належними доказами не спростував, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації (07200, Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків, вул. Поліська, буд. 1; код ЄДРПОУ 03193838) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 40; код ЄДРПОУ 01189910): 423984 (чотириста двадцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 90 коп. заборгованості та 6359 (шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн 77 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.11.2020.
Суддя О.В. Щоткін