ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2020Справа № 910/17179/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про відшкодування збитків у розмірі 6 438 650,25 грн.
за участі представників:
від позивача: Трохимчук ОІ., адвокат,
від відповідача: Саніна Г.В., за наказом.
Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в якому, з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.02.2019, просило відшкодувати збитки у розмірі 6 438 650, 25 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 910/17179/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/17179/18 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 910/17179/18 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020 справу № 910/17179/18 передано на розгляд судді Поляковій К.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 прийнято справу № 910/17179/18 до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/17179/18 провадження в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення 407 932,13 грн. закрито.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/17179/18 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 6030718,12 грн. збитків, 90460,79 грн. судового збору за подання позову, 135691,18 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 180921,58 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
20.10.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" надійшло клопотання про залучення доказів понесення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» та призначено судове засідання для ухвалення додаткового рішення у справі № 910/17179/18.
02.11.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Відповідач стверджує, що співмірним розміром витрат на правничу допомогу буде сума 88232,03 грн., з огляду на те, що позиція клієнта (позивача) була сформована під час розгляду аналогічної справи № 910/7127/19. Крім того, витрачений адвокатом час 10,5 год. на аналіз та підготовку письмових пояснень на постанову Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/17179/18 не є співмірним. Також відповідач зауважив на відсутності критерію необхідності стягнення гонорару успіху.
Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, згідно частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із тим, у частині 5 статті 126 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України,, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як вбачається з наданих позивачем документів, 02.03.2020 між позивачем, як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та партнери», як юридичною фірмою, укладено договір про надання правової допомоги № АСК/-184, за яким юридична фірма зобов'язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених цим договором та Умовами надання юридичних послуг.
Вартість послуг юридичної фірми, що надаються відповідно до цього договору, визначається згідно з Умовами надання послуг (пункт 5.1 договору).
За умовами пунктів 5.1, 5.2 Умов надання юридичних послуг вартість послуг, якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої "Ілляшев та Партнери" для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна. Вартість послуг за час, витрачений виконавцем на поїздки у справах клієнта, перебування в робочий час у справах клієнта в іншому місті, протягом якого завдання клієнта не виконувалось з поважних причин (під робочим часом розуміється відрізок дня з 8.00 до 22.00 незалежно від того, чи є такий день робочим) розраховується, виходячи з 50% почасової ставки, встановленої для виконавця.
Відповідно до пункту 9.6 Умов надання юридичних послуг клієнт відшкодовуватиме "Ілляшев та Партнери" витрати на поштовий зв'язок в розмірі фактично понесених витрат.
Пунктом 9.8 Умов надання юридичних послуг передбачено, що клієнт відшкодовуватиме "Ілляшев та Партнери" витрати на проїзд у розмірах, встановлених правилами Асоціації Юридичних Фірм України.
Одночасно, за умовами пункту 9.1 Умов надання юридичних послуг, будь-яка витрата, що перевищує суму, еквівалентну 200 євро, повинна бути документально підтверджена обов'язково.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 170382,52 грн. позивачем наданий рахунок від 05.10.2020 № 30696 із деталізацією. У деталізації видів робіт, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 є виконавцем робіт з аналізу постанови Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/17179/18, підготовки письмових пояснень на постанову (3,2 год.), підготовки письмових пояснень щодо вказівок Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/17179/18 (2,3 год.), завершення підготовки письмових пояснень щодо вказівок Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/17179/18 (1,6 год.), а також проведення переговорів з ОСОБА_2 відносно підготовки письмових пояснень щодо вказівок Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/17179/18 (телефоном) (0,3 год. та 0,1 год.). Вартість виконаних ОСОБА_1 робіт становить 937,50 євро.
Разом із цим, матеріали справи не містять підписаних письмових пояснень ОСОБА_1 та взагалі жодних документів, що були би підписані вказаним виконавцем, у зв'язку з чим суд вважає недоведеними та, крім того, неспівмірними в частині витраченого часу 4,3 год. на підготовку письмових пояснень щодо вказівок Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/17179/18. При цьому, робота з проектом відповідних письмових пояснень згідно деталізації рахунку також проведена Трохимчуком О.І. з витратою часу у 3 год., яким дані пояснення підписані та подані до суду.
Крім того, позивачем заявлені до відшкодування витрати Трохимчука О.І. у розмірі 460 євро на дорогу за 4,6 год.
Утім, з огляду на визначені Умовами надання юридичних послуг положення, будь-яка витрата, що перевищує суму, еквівалентну 200 євро, повинна бути обов'язково документально підтверджена. При цьому, клієнт відшкодовуватиме "Ілляшев та Партнери" витрати на проїзд у розмірах, встановлених правилами Асоціації Юридичних Фірм України.
До того ж, за пунктом 2 частини 2 статті 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак, матеріали справи не містять як доказів визначення розміру витрат на проїзд, їх документального оформлення та фактичного понесення, у зв'язку з чим підстави для відшкодування цих витрат відсутні.
Щодо заявлених до відшкодування кур'єрських послуг від 01.10.2020 на суму 5 євро за подання документів до суду, суд зауважує на тому, що пунктом 9.6 Умов надання юридичних послуг погоджено їх відшкодування в розмірі фактично понесених витрат.
Із матеріалів справи слідує, що 01.10.2020 від позивача в особі представника Трохимчука О.І. подано до суду заяву про відкладення розгляду справи через канцелярію суду, про що стоїть відповідна відмітка на заяві. Доказів направлення інших документів 01.10.2020 до суду за допомогою кур'єрської доставки матеріали справи не містять.
Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката, за вирахуванням 937,50 євро заявлених за виконану ОСОБА_1 робіт, 460 євро витрат на дорогу Трохимчука О.І. та 5 євро відшкодування кур'єрських послуг.
Таким чином, з урахуванням пропорційного розподілу судових витрат внаслідок часткового задоволення позову, до стягнення підлягають 122357,97 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Щодо заявлених позивачем 217105,85 грн. в якості плати за успішне представництво інтересів у Господарського суді міста Києва.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд має оцінити розмір таких витрат зважаючи на їх необхідність (неминучість), критерій розумності їхнього розміру (обґрунтованості розміру) з урахуванням обставин справи та фінансового стану обох сторін, фактичного понесення.
Як слідує із матеріалів поданої заяви, позивачем заявлено до стягнення за додатковою угодою від 01.06.2020 гонорар у розмірі 217105,85 грн., що становить 3 % від суми, що стягнута за рішенням суду на користь клієнта за представництво у суді першої інстанції. Дані роботи оформлені актом здачі-прийняття виконаних робіт від 16.10.2020 № 170, підписаним позивачем та юридичною фірмою.
Водночас, під час нового розгляду справи № 910/17179/18 правова позиція позивача лише була доповнена обґрунтуванням на ті питання, що були закцентовані Верховним Судом у постанові від 14.05.2020 у даній справі. Крім того, позивач посилався на наявність іншої справи № 910/7127/19, в якій розглядалися аналогічні спірні правовідносини між сторонами.
У кожній конкретній справі суд оцінює розмір таких витрат у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку стосується не суто розміру грошової суми від ціни позову, а оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо.
Суд вважає, що заява позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення гонорару успіху в розмірі 217105,85 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою у суді касаційної інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини справи № 910/17179/18 матиме надмірний характер.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 910/7127/19.
Відтак, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви позивача в частині стягнення 217105,85 грн. гонорару успіху.
Керуючись статтями 129, 240, 244 ГПК України, суд
Заяву Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про розподіл судових витрат у справі № 910/17179/18 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770) на користь Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8; ідентифікаційний код 00017733) 122357 (сто двадцять дві тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 97 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.
В іншій частині заяви відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне судове рішення складено: 09.11.2020.
Суддя К.В. Полякова