Дата документу 09.11.2020
Справа № 334/4965/19
Провадження № 1-кп/334/406/20
09 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження №12018080050004118 від 17.11.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Москви, Російської Федерації, не одруженого, маючого вищу освіту, офіційно не працевлаштованого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
16 листопада 2018 року, приблизно о 18 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «ВАЗ-21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вулиці Руставі, зі сторони вулиці Братської в напрямку вулиці Зестафонської в місті Запоріжжі.
В цей час, у зустрічному водію ОСОБА_6 напрямку, здійснював рух невстановлений мікроавтобус «Рута» (маршрутне таксі), під керуванням невстановленого водія.
Позаду мікроавтобуса «Рута», поза межами пішохідного переходу, в недозволеному для цього місці, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зліва-направо відносно руху автомобіля «ВАЗ-21104», проїзну частину перетинав пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час руху, в районі будинку №2 по вищевказаній вулиці, водій ОСОБА_6 , маючи об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_8 , який вийшов на його смугу руху із-за задньої частини зустрічного автомобіля «Рута», та маючи можливість уникнути на нього наїзду, своєчасних заходів до зменшення швидкість свого руху аж до зупинки транспортного засобу не вжив, внаслідок чого передньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу скоїв наїзд на останнього.
Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до яких: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № 9-284 від 31.05.2019, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР.
Згідно висновку судової медичної експертизи № 317 від 19.04.2019, відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому основи та склепіння черепу з крововиливами під оболонки головного мозку, із вогнищами забою в речовині головного мозку та скупченням повітря в порожнині черепу, перелом латеральної стінки правої орбіти; рани в лобовій та потиличній ділянках у гр. ОСОБА_8 в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Закрита травма грудної клітки у вигляді переломів правої ключиці, правої лопатки та заднього відрізка 3-го ребра по правій лопатковій лінії; закрита травма живота у вигляді перелому правої сідничної кістки; закритий осколковий перелом великогомілкової кістки на рівні верхньої та середньої третинах; закритий перелом шийки малогомілкового кістки зі зміщенням кісткових фрагментів у гр. ОСОБА_8 кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Рана в ділянці лівого ліктьового суглобу у гр. ОСОБА_8 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_8 утворилися від дії тупих предметів та могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні, яке йому інкримінують, не визнав, вважає, що потерпілий є винним в скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди та з цих підстав прохав суд постановити відносно нього виправдувальний вирок. Також пояснив, що він їхав через пішохідний перехід, де із-за автобуса «Рута» вибіг потерпілий, це було несподівано, удар був у праву сторону, вийшов та почав надавати йому допомогу, поліцію та швидку допомогу викликав хтось з натовпу, після приїзду поліції їздив проходити перевірку на стан сп'яніння, потім з батьком їздили в лікарню до потерпілого та надавали йому матеріальну допомогу, оплачували всі витрати. Також за участю захисника ОСОБА_9 проводився слідчий експеримент, де його заставили бігати та показувати за скільки метрів, він побачив пішохода.
Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, його винуватість у скоєному злочині, передбаченого ч.2 ст.286 КК України підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме:
- поясненнями потерпілого ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що у вечірній час їхав з робот зі знайомим ОСОБА_10 , вийшли з маршрутного таксі на зупинці ОСОБА_11 , та через пішохідний перехід по вул. Руставі він пішов в кіоск купити сигарети, що відбулося дальше не пам'ятає, прийшов до тями у лікарні, водій приходив до нього в лікарню, допомагав матеріально на лікування, тому просив призначити покарання не пов'язане з реальною ізоляцією від суспільства;
- показами свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні пояснив, що вони з потерпілим ОСОБА_13 разом їхали з роботи, вийшли з маршрутного таксі на зупинці ОСОБА_11 , та потерпілий пішов по пішохідному переходу на іншу сторону купити сигарети, пройшов половину дороги, потім був удар, і він побачив, що ОСОБА_13 лежить на дорозі метрів за 15-20 від пішохідного переходу, автомобіль рухався зі швидкістю біля 70 км/час;
- показами свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що вийшов на зупинці з маршрутного таксі та побачив натовп людей та, що лежить чоловік на дорозі метрів за 20 від пішохідного переходу, свідком самого ДТП він не був, це відбувалося у вечері, освітлення вже було включене;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.11.2018 року у м. Запоріжжя, вул. Руставі, в районі будинку 2, який проведено за участю водія ОСОБА_6 та місце наїзду вказане водієм; (а.с. 75)
- даними схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.11.2018 у м. Запоріжжя, вул. Руставі, в районі будинку 2; (а.с. 76)
- фототаблицями до протоколу огляду місця ДТП від 16.11.2018 (м. Запоріжжя, вул. Руставі,) на яких зображено вигляд місця ДТП, розташування автомобіля «ВАЗ 21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 на місці події, оглядові знімки задньої частини автомобіля, передньої та лівої бічної частини автомобіля, передньої та правої бічної частини автомобіля, детальний знімок пошкодження лобового скла автомобіля «ВАЗ 21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с. 77-80);
- протоколом додаткового огляду місця події від 23.04.2019 року у м. Запоріжжя, вул. Руставі, в районі будинку 2 проведена за участю водія ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_9 , де встановлювалася видимість пішохода з робочого місця водія автомобіля в момент виявлення пішохода; (а.с. 93-94)
- даними схеми до протоколу додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.04.2019, яка підписана всіма учасниками, в тому числі водій ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_9 ; (а.с 95)
- фототаблицею до протоколу додаткового огляду ДТП від 23.04.2019 (м. Запоріжжя, вул. Руставі), щодо видимості пішохода з робочого місця водія в момент виявлення пішохода; (а.с. 96)
- висновком судово-медичної експертизи №317 від 19.04.2019 яким встановлені тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_8 , відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому основи та склепіння черепу з крововиливами під оболонки головного мозку, із вогнищами забою в речовині головного мозку та скупченням повітря в порожнині черепу, перелом латеральної стінки правої орбіти; рани в лобовій та потиличній ділянках у гр. ОСОБА_8 в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Закрита травма грудної клітки у вигляді переломів правої ключиці, правої лопатки та заднього відрізка 3-го ребра по правій лопатковій лінії; закрита травма живота у вигляді перелому правої сідничної кістки; закритий осколковий перелом великогомілкової кістки на рівні верхньої та середньої третинах; закритий перелом шийки малогомілкового кістки зі зміщенням кісткових фрагментів у гр. ОСОБА_8 кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Рана в ділянці лівого ліктьового суглобу у гр. ОСОБА_8 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_8 утворилися від дії тупих предметів та не виключається можливість виникнення виявленого комплексу тілесних ушкоджень в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Давність утворення тілесних ушкоджень у гр.. ОСОБА_8 не суперечить строку вказаному в обставинах справи, в наданій медичній документації та зі слів освідуваного. (а.с.84-90)
- постановою про зміну правової кваліфікації з ч.1 ст.286 КК України на ч.2 ст.286 КК України від 27.05.2019 року (а.с.91)
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №9-284 від 31.05.2019 проведеної за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» судовим експертом ОСОБА_15 , відповідно до якого дії водія автомобіля ВАЗ -21104 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 невідповідностей вимогам п.12.2 Правил дорожнього руху України не вбачається, проте його дії не відповідають вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, водій автомобіля ВАЗ-21104 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу до місця наїзду. (а.с. 98-104)
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.11.2018, відповідно до якого ОСОБА_6 не перебував у стані сп'яніння; (а.с.107)
- постановою про визнання речовими доказами автомобіль «ВАЗ 21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с. 81)
Судом досліджено подані стороною обвинувачення докази, а також оцінено заперечення захисту на предмет їх достатності та обґрунтованості. Під час постановлення вироку в нарадчій кімнаті проведено детальний аналіз показань обвинуваченого у взаємозв'язку із показаннями допитаних в судовому засіданні свідків та потерпілого. Одночасно з'ясовано фактичні дані, що містяться в таких показаннях та ті, які відображені у протоколах слідчих дій і висновках експертів, оцінено такі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст. 368 КПК України.
В судовому засіданні захисником обвинуваченого було заявлено, що саме дії пішохода ОСОБА_8 , який є рівнозначний учасник ПДР призвели до ДТП, а не дії водія ОСОБА_6 . Захисник просив визнати недопустимими доказами протокол огляду місця події від 16.11.2018 року; протокол додаткового огляду місця події від 23.04.2019 року; судову інженерно-транспортну експертизу від 31.05.2019 року. Посилаючись, що додатковий огляд місця події від 23.04.2019 року проведений з водієм ОСОБА_6 , хоча ця слідча дія була проведена з адвокатом, статус водія у ОСОБА_6 залишився, тобто він не був визнаний підозрюваним, та це не є додатковим оглядом місцем події, а є слідчим експериментом. В результаті проведення додаткового огляду місце події від 23.04.2019 року, була призначена і проведена судова інженерна експертиза за №9-284 від 31.05.2019 року, яка теж є недопустимим доказом, оскільки викладені висновки експерта є неконкретизовані, за основу береться не відстань визначення небезпеки, а чомусь час, що наводить неясність та плутанину та експертиза проведено особою, яка не внесена до Реєстру судових експертів.
Згідно до ч.3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Наведене узгоджується також із положеннями ч.3 ст.240 КПК, яка не містить заборони щодо залучення свідків для проведення слідчої дії з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відомості про ДТП до ЄРДР були внесені за фактом кримінального правопорушення, а не щодо ОСОБА_6 . 16.11.2018 року слідчим було проведено огляд місця події, який проведено за участю водія ОСОБА_6 та який вказав місце наїзду на пішохода. 23.04.2019 року слідчим було проведено додатковий огляд місця події, який проведено за участю водія ОСОБА_6 та за участю адвоката ОСОБА_9 з метою перевірки й уточнення наданих відомостей водієм ОСОБА_6 щодо обставин ДТП, а саме щодо встановлення видимості пішохода з місця водія в момент виявлення пішохода. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень прав ОСОБА_6 при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення стороною захисту не висловлювалося. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_6 була надана можливість висловити свою власну точку зору причин ДТП і в такий спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.
У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні 16.11.2018 року огляду місця події та при проведенні 23.04.2019 року додаткового огляду місця події, який на думку захисника, був слідчим експериментом, проведений с водієм ОСОБА_6 за участю захисника, слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи водія ОСОБА_6 або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого на той час і достатніх підстав вважати, що надалі водій ОСОБА_6 буде визнаний підозрюваним. Тільки після проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 31.05.2019 року, ОСОБА_6 було 27.06.2019 року повідомлено про підозру.
Наведене узгоджуються з правовою позицією сформованою у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 345/522/16-к (провадження № 51-2869км18), в якій зазначено, що вчинення слідчим чи прокурором дій, спрямованих на отримання показань від свідка, щодо якого відсутні дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у майбутньому, не вказують на недопустимість зазначених показань як доказів. Не вважаються недопустимим доказом пояснення свідка, надані під час слідчого експерименту, проведеного з метою відтворення обставин ДТП, якщо до проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ця особа винувата у порушенні правил дорожнього руху, а висновок експерта, яким було встановлено, що саме дії цієї особи призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 286 КК, був наданий після проведення слідчого експерименту.
Крім того, суд звертає увагу, що стороною захисту клопотань про виклик та допит експерта, а також проведення додаткових експертиз, в судовому засіданні не заявлялось.
Також не знайшло свого підтвердження посилання захисника, що судова інженерно-транспортна експертизи від 31.05.2019 року проведена експертом, який не внесений до Реєстру судових експертів, оскільки судом було перевірено інформацію в Реєстрі атестованих судових експертів на сайті Міністерства юстиції України, та відповідно судовий експерт ОСОБА_15 внесений до Реєстру атестованих судових експертів, що підтверджено карткою атестованого судового експерта.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що немає жодного правового підґрунтя вважати протокол огляду місця події від 16.11.2018 року, протокол додаткового огляду місця події від 23.04.2019 року, судову інженерно-транспортну експертизу від 31.05.2019 року недопустимими доказами.
Досліджені в ході судового розгляду докази суд, у відповідності до ст.85, 86 КПК України, вважає належними та допустимими, тому клопотання захисника про визнання частини з них недопустимими вважає безпідставними, оскільки вони здобуті у визначений законом спосіб, та кладе в основу при постановленні даного вироку.
Згідно п.12.3 Правил дорожнього руху, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає повністю доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 , а викладені обвинуваченим на свій захист показання є спробою уникнути кримінальної відповідальності, оскільки об'єктивно спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст..286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Судом враховано, що потерпілий ОСОБА_8 переходив дорогу у не встановленому Правилами дорожнього руху місці і належним чином не впевнився у безпеці своїх дій, та перебував у стані алкогольного сп'яніння. Наведене свідчить про наявність, у тому числі, і вини потерпілого ОСОБА_8 у вчиненні даного злочину, оскільки ним не було дотримано вимог п. 4.7, пп. «а» п. 4.14 Правил дорожнього руху України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, відношення самого обвинуваченого до вчиненого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України, скоєний ОСОБА_6 злочин за ч.2 ст.286 КК України відносяться до тяжкого злочину.
Відповідно до змісту ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
ОСОБА_6 раніше не судимий, вперше скоїв неумисний злочин, є особою молодого віку, має постійне місце проживання, на диспансерному обліку в наркологічному диспансері не перебуває, однак перебуває в психіатричному диспансері під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом «змішаний тривожно-депресивний розлад у акцентуйованої особистості по емоційно-нестійкому типу» та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, потерпілому добровільно надавав матеріальну допомогу на лікування, однак свою вину в вчиненні кримінального правопорушення не визнав.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість і суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину та його наслідки, відомостей про особу обвинуваченогоОСОБА_6 , його відношення до скоєного, відсутність обтяжуючих покарання обставин, поведінку пішохода ОСОБА_8 , а також враховуючи позицію прокурора та потерпілого, які просили суд призначити покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього є підстави для застосування ст.75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо обвинувачений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього обов'язки відповідно до ст.76 КК України. На думку суду саме призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2018 року накладено арешт на автомобіль «ВАЗ-21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , зазначений арешт транспортного засобу необхідно скасувати, відповідно до положень ч. 4ст. 174 КПК України. (а.с. 82)
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи №9-284 від 31.05.2019 в розмірі 1256,88 гривень, на підставі ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: автомобіль «ВАЗ-21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 та який зберігається на спецмайдані Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області - повернути власнику.
Арешт автомобіля «ВАЗ-21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2018 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи №9-284 від 31.05.2019 в розмірі 1256,88 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят шість гривень 88 коп.).
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1