09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 620/2555/19
адміністративне провадження № К/9901/27205/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року у справі №620/2555/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Борзнянського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Суть справи
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі територіального підрозділу Борзнянського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки;
- зобов'язати оформити та видати паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503, без відомостей Єдиного державного демографічного реєстру.
Чернігівський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 12 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року, відмовив у задоволенні позову.
Суди встановили, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із відмовою Борзнянського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що ОСОБА_1 не дотримано встановленого порядку звернення за видачою паспорта замість втраченого, оскільки вона не зверталася із заявою встановленого зразка та до заяви було додано лише фотокартки, а відтак підстави для видачі паспорта замість втраченого були відсутні. Рішення про видачу паспорта по суті не приймалося, а лист Борзнянського районного сектору управління державної міграційної служби України в Чернігівській області від 3 серпня 2019 року № 7414-Д-8 має роз'яснювальний характер та не тягне для позивачки правових наслідків. Звернення позивачки розглянуто відповідачем у передбачений Законом України «Про звернення громадян» строк.
Таким чином, відмова у видачі паспорта, викладена у формі відповіді, наданої в порядку Закону України "Про звернення громадян" не є належним рішенням суб'єкту владних повноважень.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року у справі №620/2555/19. Також скаржниця просить поновити строк на касаційне оскарження.
Стосовно клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було надіслано позивачці поштовим зв'язком 14 вересня 2020 року і отримано нею 19 вересня 2020 року, на підтвердження чого скаржниця надає копію конверту апеляційного суду.
За таких обставин, Верховний Суд визнає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та доходить висновку про його поновлення.
Проте, ознайомившись з доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, за пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не оскаржуються у касаційному порядку судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції вирішив здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення не оскаржуються у касаційному порядку, за винятком зазначених вище випадків.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес, або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржниця посилається на те, що зазначена справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17, та постановах Верховного Суду від 5 грудня 2019 року у справі №420/270/19, від 15 січня 2020 року у справі №620/1043/19, від 31 січня 2020 року у справі №200/6627/19-а та від 6 лютого 2020 року у справі №480/1430/19.
Однак, Верховний Суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки правовідносини у справах №806/3265/17, №420/270/19, №620/1043/19, №200/6627/19-а та №480/1430/19 не є подібними до правовідносин у справі №620/2555/19.
До того ж, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають правовій позиції, що була висловлена Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2020 року у справі №260/1364/18.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд прийшов до висновку, що обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні й такі обставини не встановлені Верховним Судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, суд не вбачає підстав для розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, оскільки касаційна скарга не містить підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року у справі №620/2555/19 і поновити його.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року у справі №620/2555/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі територіального підрозділу - Борзнянського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду