09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 640/1228/19
адміністративне провадження № К/9901/35051/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 (головуючий суддя - В.А. Донець)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 (головуючий суддя - О.М. Кузьмишина, судді - Л.О. Костюк, Я.М. Собків)
у справі № 640/1228/19
за позовом ОСОБА_1
до Верховного Суду
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Верховного Суду, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Верховного Суду щодо залишення без задоволення заяви від 14.11.2018 про здійснення демократичного цивільного контролю за безумовним виконанням судових рішень органами Національної поліції України, винесених слідчими суддями Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з кримінальних проваджень: № 12012080140000274, №12013080140004456, №12015030140004534, №42017081280000031;
- зобов'язати Верховний Суд здійснити демократичний цивільний контроль за безумовним виконанням органами Національної поліції України в Запорізькій області судових рішень під час проведення ними досудових розслідувань з кримінальних проваджень: №12012080140000274, №12013080140004456, №12015030140004534, №42017081280000031, передбачений статтею 9 Закону України «Про національну безпеку України»:
1) об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в заяві від 14.11.2018 факти: відкритого невиконання Національною поліцією України в Запорізькій області судових рішень Мелітопольського міськрайонного суду: 320/4121/15-к від 25.05.2015, суддя ОСОБА_2 ; №320/1846/15-к від 29.12.2015 суддя ОСОБА_3 ; №320/1846/15-к від 20.02.2017 суддя ОСОБА_3 ; №320/1846/15-к від 13.02.2018 суддя ОСОБА_3 ; №320/9874/14-к від 02.03.2018 суддя ОСОБА_4 , під час проведення ними досудового розслідування з вищезазначених кримінальних проваджень та порушення права позивача на доступ до правосудця і обов'язковість судових рішень (стаття 55 Конституції України і стаття 21 КПК України);
2) поновити порушене право позивача на судовий захист прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, передбаченого: статтею 55 Конституції України; статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та право доступу до правосуддя та обов'язковість судових рішень з чинних кримінальних проваджень, передбачене статтею 21 КПК України;
3) особисто письмово повідомити позивача про результати перевірки його заяви від 14.11.2018 та про суть прийнятого Верховним Судом рішення;
- стягнути з Верховного Суду на користь позивача кошти в сумі 2 000 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що Верховним Судом допущено бездіяльність щодо нездійснення цивільного демократичного контролю, передбаченого статтею 9 Закону України «Про національну безпеку України», за безумовним виконанням органами Національної поліції України судових рішень, постановлених в кримінальних провадженнях, що знаходяться в досудовому розслідуванні в Мелітопольському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та незабезпечення поновлення конституційного права ОСОБА_1 на судовий захист. За твердженням позивача, невиконання органами Національної поліції судових рішень - це ознаки реальної загрози конституційного ладу України, узурпації влади, визначені Законом України «Про національну безпеку України».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо помилковості доводів позивача про наявність у Верховного Суду повноважень здійснювати демократичний цивільний контроль з метою захисту безпеки України шляхом зобов'язання органів Національної поліції виконати рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить передати чинну справу, за згодою сторін, на розгляд Верховного Суду Англії чи іншої правової держави Європи, для її розгляду за нормами Конституції і законів України, рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове судове рішення.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що судова влада України реалізує повноваження щодо здійснення демократичного цивільного контролю з метою забезпечення безпеки України, здійснюючи правосуддя відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в порядку, визначеному процесуальними законами, є необґрунтованими.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ОСОБА_1 звернувся до голови Верховного Суду з заявою від 14.11.2018 про здійснення демократичного цивільного контролю за виконанням судових рішень, в якій просив здійснити в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, передбачений статтею 9 Закону України «Про національну безпеку України», щодо безумовного виконання органами Національної поліції України судових рішень з кримінальних проваджень №12012080140000274, №13013080140004456, №12015030140004534, №42017081280000031.
11. Листом від 27.12.2018 №3252/0/2-18 Верховний Суд повідомив позивача, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень Верховного Суду та його Голови не віднесено вирішення порушеного у зверненні питання стосовно неправомірних дій органів досудового слідства та окремих посадових осіб прокуратури.
12. Не погоджуючись з бездіяльністю Верховного Суду щодо здійснення демократичного цивільного контролю за виконанням судових рішень за заявою від 14.11.2018, позивач звернувся до суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
13. Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
15. За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
16. Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
17. Відповідно до преамбули Закону України «Про національну безпеку України» цим Законом визначаються та розмежовуються повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і сил оборони, визначається система командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до планування у сферах національної безпеки і оборони, забезпечуючи у такий спосіб демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони.
18. Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» визначено, що демократичний цивільний контроль - комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки і оборони та інших органів, діяльність яких пов'язана з обмеженням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України.
19. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про національну безпеку України» у межах повноважень, наданих відповідно до Конституції України, сектор безпеки і оборони підлягає демократичному цивільному контролю (далі - цивільний контроль).
Система цивільного контролю складається з контролю, що здійснюється Президентом України; контролю, що здійснюється Верховною Радою України; контролю, що здійснюється Радою національної безпеки і оборони України; контролю, що здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; судового контролю; громадського контролю.
20. Частиною першої та другою статті 9 Закону України «Про національну безпеку України» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб можуть бути оскаржені в суді.
Контроль за виконанням судових рішень здійснюють суди.
21. Відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
22. За змістом статті 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд:
1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;
2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;
3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням системи судоустрою;
4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;
5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;
6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;
7) забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування;
8) здійснює інші повноваження, визначені законом.
23. Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Голова Верховного Суду:
1) представляє Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України у зносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;
2) визначає адміністративні повноваження заступника Голови Верховного Суду;
3) скликає Пленум Верховного Суду; вносить на розгляд Пленуму подання щодо обрання на посаду секретаря Пленуму; виносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях;
4) контролює ефективність діяльності апарату Верховного Суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду та його першого заступника, вносить подання про застосування до керівника апарату суду та його першого заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
5) інформує Пленум Верховного Суду про діяльність Верховного Суду;
6) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
26. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що судова влада, як одна з гілок державної влади, реалізовує повноваження щодо демократичного цивільного контролю з метою забезпечення безпеки України, здійснюючи правосуддя відповідно до Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», процесуальних законів, у тому числі Кримінального процесуального кодексу України. При цьому контроль за виконанням рішення суду здійснюється відповідно до процесуального закону та за відповідною встановленою процедурою, зокрема, відповідно до розділу VIII Кримінального процесуального кодексу України, а також державними, приватними виконавцями згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
27. Верховний Суд реалізує повноваження щодо здійснення цивільного демократичного контролю шляхом розгляду юридичних спорів, кримінальних обвинувачень, а у випадках передбачених законом також інших справ (частина третя статті 124 Конституції України). Як найвищий судовий орган у системі судоустрою України Верховний Суд наділений повноваженнями відповідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та відповідними процесуальними кодексами.
28. Закон України «Про національну безпеку України» не наділяє повноваженнями Верховний Суд здійснювати демократичний цивільний контроль у спосіб зобов'язання органів Національної поліції України виконати рішення суду поза межами, встановленої процесуальним законом процедури, наприклад, на підставі звернення відповідно Закону України «Про звернення громадян» чи Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
29. За таких обставин, суд касаційної погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість доводів позивача про наявність у Верховного Суду повноважень здійснювати демократичний цивільний контроль з метою захисту безпеки України, шляхом зобов'язання органів Національної поліції виконати рішення суду першої інстанції.
30. Щодо вимог касаційної скарги про передачу справи на розгляд Верховного Суду Англії чи іншої правової держави Європи, для її розгляду за нормами Конституції і законів України, суд касаційної інстанції зазначає, що процесуальним законодавством України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, така передача не передбачена.
31. Крім того, суди прийшли до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки не встановлено протиправність дій відповідача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
32. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.
33. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
34. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
35. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
36. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
37. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі № 640/1228/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк