09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 200/1191/20-а
адміністративне провадження № К/9901/28614/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.
перевірив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій незаконними та протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому з урахуванням уточнень просив:
- визнати незаконним та протиправним наказ військової частини НОМЕР_2 від 11 грудня 2019 року за № 282 в частині дати виключення із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, а саме з 11 грудня 2019 року, без забезпечення грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, та в цій частині скасувати його;
- визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення повного розрахунку в день виключення із списків особового складу військової частини відповідно до наказу № 282 від 11 грудня 2019 року, тобто незабезпечення грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням;
- визнання незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 70 діб невикористаної додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2015-2019 рік, в розмірі 42 225,68 гри, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 603,22 гривень;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 9555 гривень 28 копійок;
- визнати незаконними дії військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до XX розділу наказу МВСУ № 200 від 15 березня 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виключити із списків особового складу в день проведення всіх необхідних розрахунків і видів забезпечення (грошовим, продовольчим і речовим);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 70 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2019 роки в розмірі 42225,68 гривень, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 603,22 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна протягом проходження військової служби за контрактом відповідно до статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців; та членів їх сімей” в розмірі 9555 гривень 28 копійок;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до XX розділу наказу МВСУ №200 від 15 березня 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з лав Національної гвардії України у запас та виключенням із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 11 грудня 2019 року до дня нарахування і виплати належного грошового забезпечення, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 603,22 гривень, за кожний день затримки розрахунку при звільненні і виключенні із списків особового складу.
31 березня 2020 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 70 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації за 70 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 9555 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 28 коп.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 9555 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 28 коп.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 в день його виключення зі списків особового складу військової частини відповідно до наказу №282 від 11 грудня 2019 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_1 від 11 грудня 2019 року №282 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 47430 (сорок сім тисяч чотириста тридцять) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
29 липня 2020 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/1191/20-а змінено, в тексті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/1191/20-а назву відповідача “військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України” замінити на “Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України” у належних відмінках.
В абзаці десятому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/1191/20-а цифри та слова “ 47430 (сорок сім тисяч чотириста тридцять) грн.” замінити на цифри та слова “ 8 000 (вісім тисяч) грн.)”.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/1191/20-а залишено без змін.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 листопада 2020 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до примітки статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище розуміються, серед іншого, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини склались з приводу проходження позивачем публічної служби.
При цьому військове звання та посада позивача, (сержант, старший навідник 1-го вогневого розрахунку мінометного взводу батальйону спеціального призначення) не підпадає під перелік військових посадових осіб вищого офіцерського складу в розумінні Закону України “Про запобігання корупції”.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі незначної складності за позовом ОСОБА_1 , не підлягають касаційному оскарженню.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Оскаржуючи судові рішення, у справі незначної складності та розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі “Азюковська проти України” (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій незаконними та протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська