09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 240/10495/20
адміністративне провадження № К/9901/27519/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.
перевірив касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови,
21 жовтня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. (далі - приватний виконавець Клименко Р.В.) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Зокрема, заявнику необхідно було надіслати заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, в якій зазначити поважні та об'єктивні причини пропуску процесуального строку оскарження судових рішень.
На виконання ухвали Верховного Суду приватний виконавець Клименко Р.В. надіслав заяву, в якій, зокрема, послався на те, що повний текст судового рішення отримано ним 21 вересня 2020 року, що підтверджується ксерокопією конверта та роздруківкою з ідентифікатора міжнародного поштового відправлення ПАТ "Укрпошта".
Частиною другою статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Перевіривши зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження та докази, додані на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 329 КАС України.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В., в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника від 22 травня 2020 року (ВП № 62149359). Позов обґрунтовано тим, що відповідач здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, однак, позивач не проживає у місті Києві, ніякого майна на території цього міста не має, зареєстрований у місті Коростень, де, одночасно, і працює, тому вважає, що виконавче провадження відкрито з порушенням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, залишеним без змін постановою та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника від 22 травня 2020 року (ВП № 62149359).
Предметом спору у цій справі правомірність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У касаційній скарзі заявник послався на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики у сфері виконання судових рішень, на підтвердження чого послався на судові рішення у різних справах, як приклади прийняття судами протилежних рішень у подібних правовідносинах, зокрема, у справах №№200/5020/20-а, 580/1438/20, 640/9387/20, 360/1865/20, 200/5040/20, 520/5605/20, 400/1863/20, 240/8316/20. Проте, такі доводи відхиляються Верховним Судом, оскільки вирішуючи спір у правовідносинах, що виникають у таких спорах, суди надають правову оцінку в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.
Інші аргументи скарги зводяться до переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, перевіряючи матеріали касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у такій категорії адміністративних справ. Тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 248, частиною третьою статті 333 КАС України,
1. Поновити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Клименку Роману Васильовичу процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року.
2. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
3. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська