09 листопада 2020 року
Київ
справа №826/18618/14
адміністративне провадження №К/9901/29381/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В. Е.
перевірив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
03 листопада 2020 року Головне управління ДФС у Київській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року.
Справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди розглянута судами за правилами загального позовного провадження та у відповідності до приписів пункту частини шостої статті 12 КАС України ця справа не може бути віднесена до справ незначної складності.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Відсутність у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України та їхнього обґрунтування, є підставою для залишення такої скарги без руху.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої зазначеної статті, у ній не зазначено, передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог частини четвертої статті 330 КАС України заявником не додано документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, а майнового - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено що з 01 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218,00 грн.
З позовом про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення 409947,72 грн грошового забезпечення та 5000,00 грн у відшкодування моральної шкоди позивач звернувся у листопаді 2014 року. Ціна позову за вимогу немайнового характеру складає 73,08 грн, а за майнову - 4149,48 грн. Тому розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить 8591,27 грн ((73,08 грн+4222,56 грн) х 200%).
Отже, заявнику необхідно надіслати касаційну скаргу у новій редакції, в якій навести мотиви та обґрунтування, що свідчать про наявність передбачених статтею 328 КАС України, виключних підстав касаційного оскарження судових рішень, за яких суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження у цій справі, додати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи, сплатити 8591,27 грн судового збору та надати документ про його сплату.
Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: UA UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)"; символ звітності банку: 207.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишити без руху.
2. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська