06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 1170/2а-4233/12
касаційне провадження № К/9901/29032/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року (головуючий суддя -Брегей Р.І.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Прокопчук Т.С.; судді - Чабаненко С.В., Шлай А.В.)
у справі № 1170/2а-4233/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-російське підприємство «ОРМА-ОЛІМП»
до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-російське підприємство «ОРМА-ОЛІМП» (далі - ТОВ СУРП «ОРМА-ОЛІМП»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Олександрійська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2012 року № 0004102200 в повному обсязі та від 23 листопада 2012 року № 0004092200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 498981,00 грн за основним платежем та 119284,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 24 березня 2017 року позов задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Олександрійська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права. При цьому зазначає про безтоварність господарських операцій із придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Трейдінг» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Олександрійської ОДПІ.
07 листопада 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на реальному характері оспорюваних господарських операцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ СУРП «Орма-Олімп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 листопада 2012 року № 371/2200/34442790.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Трейдінг» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з огляду на безтоварний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначав, що поставлені ТОВ СУРП «Орма-Олімп» товарно-матеріальні цінності отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєста Трейдінг» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до первинної документації від суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23 листопада 2012 року № 0004102200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 745518,75 грн, у тому числі 596415,00 грн за основним платежем та 149103,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 листопада 2012 року № 0004092200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 618256,25 грн, у тому числі 498981,00 грн за основним платежем та 119284,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з такого.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Подібні умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлюються і пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій із придбання позивачем запасних частин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Трейдінг» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ СУРП «Орма-Олімп» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; актів приймання; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; банківських виписок; документів, що свідчать про господарський характер понесених платником витрат.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ СУРП «Орма-Олімп» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
За таких обставин висновок судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Олександрійської ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова