П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2338/19
Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року (суддя Варняк С.О., м. Херсон, повний текст рішення складений 20 березня 2020 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу,
06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 04.10.2019 року №867-о «Про вжиття заходів реагування».
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений. Визнано протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС України у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 04.10.2019 № 867-о про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
11.03.2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про розподіл судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000 гривень.
Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року заяву позивача про розподіл судових витрат було задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень.
Не погоджуючись із зазначеним додатковим судовим рішенням ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Так, в апеляційній скарзі апелянт вказує на завищення заявником розміру витрат на правничу допомогу та те, що необхідною умовою є дотримання критеріїв, які наведені у частині 5 статті 134 КАС України, зокрема: віднесення справи до категорії справ незначної складності згідно із положеннями КАС України; співвідношенням загальної вартості заявлених витрат на правничу допомогу із грошовим виразом предмету позову; аналізом змісту позовної заяви, апеляційної, касаційної скарг та інших процесуальних документів на предмет їх відмінностей (в частині змісту) та аналіз у зв'язку із цим кількості годин, витрачених адвокатом на їх підготовку; віднесення до складу витрат на правничу допомогу сум на підготовку процесуальних документів, у задоволенні яких відмовлено судом тощо.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Рішенням суду від 10.03.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС України у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 04.10.2019 № 867-о про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Зі змісту рішення суду від 10.03.2020 року видно, що при його ухваленні не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано докази підтвердження розміру понесених витрат.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.
Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 6, 7 ст.134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі №810/2760/17.
Враховуючи зазначене, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірним.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 15.10.2019 року, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 10.03.20120 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серія ХС № 168697 від 04.11.2019 року, акт приймання-передачі наданих послуг від до договору про надання правничої допомоги від 15.10.2019 року (а.с. 100-102).
Відповідно до п. 4.2 договору про надання правничої допомоги розмір гонорару складає 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. (а.с. 100-101).
Додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги від 10.03.2020 року внесено зміни до п. 4.2. договору про надання правничої допомоги, в частині розміру гонорару та викладено його у наступній редакції: "Розмір гонорару складає 11000,00 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп." (а.с. 101-а).
Так, дослідивши акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 15.10.2019 року (а.с. 102), який містить перелік наданої правової допомоги (послуг), її вартість та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11000 гривень є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.
Відтак, колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо недотримання судом першої інстанції критеріїв, передбачених ч. 5 ст. 134 КАС України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної податкової служби задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 252, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов