05 листопада 2020 р.Справа № 520/1949/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року повний текст складено 13.07.20 року та за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020р. , повний текст складено 13.07.20 року головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків по справі № 520/1949/2020
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог (Т.1 а.с. 172 - 175), просить суд:
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК7805/296/НД/АВ/П від 23.12.2019 року про усунення виявлених порушень.
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК7805/296/НД/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020 року про накладення штрафу уповноваженими особами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням її збільшень, позивач зазначив, що при проведенні інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 11.12.2019 по 23.12.2019 співробітники Головного управління Держпраці у Харківській області дійшли висновку, що позивачем було допущено двох працівників, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до роботи без укладення трудового договору. Позивач з цим не погоджується, оскільки з відеозапису інспекційного відвідування неможливо встановити місце проведення такого інспекційного відвідування, хто здійснював відеозйомку. Із відеозапису неможливо встановити, що це місце здійснення ФОП ОСОБА_1 своєї господарської діяльності, що також не підтверджується показанням опитаних осіб. Особа, яка проводила відеозйомку, зазначила про той факт, що особи, які представилися як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , працюють на компанію ОСОБА_4 , а не у позивача. Тому висновки про допущення вказаних осіб до виконання робіт без належного оформлення з ними трудових відносин не є підтвердженими. Крім того, на відеозаписі перевіряючі вказують іншу адресу ( АДРЕСА_1 ), ніж та, що зазначена у направленні на проведення заходу державного контролю. За таких підстав, оскаржувані припис та постанова прийняті відповідачем без врахування усіх наданих позивачем пояснень та за відсутності з його боку факту порушення вимог частин 1 та 2 статті 24 Кодексу Законів про працю України.
Крім того, в порушення п.25 Порядку № 832 від 21.08.2019 року, відповідно до якого заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування. Однак, припис про усунення порушень було винесено 23.12.2019, а постанова про накладення штрафу лише 31.01.2020 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.20р. адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК7805/296/НД/АВ/П від 23.12.2019 року про усунення виявлених порушень. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК7805/296/НД/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020 року про накладення штрафу уповноваженими особами.
10.07.2020 року представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі понесені витрати на професійну правничу допомогу 39 938,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.20р. заяву представника позивача про розподіл судових витрат по адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування постанови залишено без розгляду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Держпраці у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 № 520/2878/2020 є незаконним, та таким, що ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Підставами подання апеляційної скарги є доводи про те, що проведений захід державного контролю у формі інспекційного відвідування був проведений із дотриманням норм чинного законодавства України. Такий захід показав на існування фактів незадекларованої праці на підприємстві позивача, а саме факт допуску до роботи без належного оформлення трудових відносин 2 (двох) працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вказує, що посилання суду першої інстанції по тексту оскаржуваного рішення, що було проведено позапланове інспекційне відвідування є безпідставними з огляду на те, що у відношенні позивача було проведено саме інспекційне відвідування, як форма заходу контролю передбачена Порядком № 823. Посилається на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 21.10.2019 по справі №200/11885/18-а. Вказує, що у направленні на проведення заходу чітко визначена підстава для проведення інспекційного відвідування позивача - за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин. Зазначає, що суд першої інстанції самовільно змінив підставу інспекційного відвідування, втрутився у виключну компетенцію суб'єкта владних повноважень передбачену Порядком №823, чим вийшов за межі завдання адміністративного судочинства. Зазначає, що, в порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України 2 (двох) працівників було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі вище наведеного просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 № 520/1949/2020, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області - відмовити в повному обсязі.
Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.20 р. ФОП ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає дану ухвалу щодо залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду незаконною такою, що прямо порушує права позивача на доступ до правосуддя, права щодо відшкодування судових витрат, та такою, що прямо порушує вимоги ст. 132, 134, 139 КАС України. Вказує, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 при розгляді справи № 520/1949/2020 користується своїм правом на професійну правничу допомогу, передбаченої ст. 16, 132, 134, 139 КАС України. Представником Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є адвокат Лузан О.С., Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю Серія ХВ № 002277 від 24.10.2018 року (копія Договору на професійну правничу договору, ордеру та Свідоцтва наявні в матеріалах справи). Зазначає, що позивач декілька разів у своїх процесуальних документах, зокрема у відповіді на відзив по справі № 520/1949/2020 та у документі письмові пояснення на відзив відповідача від 27.05.2020 за № 09-05/4774 із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач зазначив та звернув увагу суду і учасників справи: «На даний час позивач вже понесла витрати у розмірі більш ніж 5000,00 грн. (судовий збір за подання позову та заяв про забезпечення позову) тільки за звернення до суду з відповідними для захисту своїх прав.» Позивач вважає ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року по справі № 520/1949/2020 щодо залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду незаконною, необгрунтованою, такою, що прямо порушує права позивача на доступ до правосуддя, права щодо відшкодування судових витрат, та такою, що прямо порушує вимоги ст. 132,134, 139 КАС України. Враховуючи вищенаведене просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року по справі № 520/1949/2020 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким направити направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат по справі № 520/1949/2020.
Також від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , до суду надійшли письмові пояснення по справі №520/1949/2020 за апеляційною скаргою на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020р.
Від Головного управлінням Держпраці у Харківській області, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якому зазначає, що погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви на оплату витрат на професійну правничу допомогу.
Від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управлінням Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020р., в якому зазначає, що вважає апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою, безпідставною та такою, що прямо порушує права позивача.
Також від Головного управлінням Держпраці у Харківській області та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , до суду надійшли клопотання про долучення додаткових доказів по справі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , проти апеляційної скарги Головного управлінням Держпраці у Харківській області заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі Головного управлінням Держпраці у Харківській області, проти апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заперечував, просив залишити ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення та ухвалу суду, доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Щодо апеляційної скарги Головного управлінням Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.20р., колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту інспекційного відвідування ґрунтуються виключно на припущеннях, належних доказів вчинення позивачем як роботодавцем відносно працівників порушення законодавства про працю Головним управлінням до суду не надано.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на адресу Головного управління Держпраці у Харківській області надійшло звернення гр. ОСОБА_5 від 10.11.2019 року (Вх. №З-1314 від 13.11.2019 року), в якому зазначалось, що на одному з торговельних майданчиків " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", які розташовані на території парку Горького в місті Харків, вона працювала реалізатором без офіційного працевлаштування, заробітну плату отримувала із затримками та нерегулярно. За останній місяць роботи взагалі не отримала виплати. Заявнику стало відомо, що інші особи також працювали в тій самі торговій мережі " ІНФОРМАЦІЯ_1 " без офіційного працевлаштування, з чого гр. ОСОБА_5 зробила висновок, що на підприємстві ніхто не оформлений у відповідності до трудового законодавства. Виклавши цю інформацію заявник просив здійснити перевірку всіх торговельних майданчиків " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Т.1 а.с. 51 - 52).
Отримавши звернення гр. ОСОБА_5 від 10.11.2019 року, т.в.о. першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області було надіслано головному державному інспектору інформаційну довідку щодо необхідності проведення інспекційного відвідування у відношенні ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 майданчик " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (територія парку Горького) відповідно до п.5.3 Порядку з питань виявлених неоформлених трудових відносин (Т.1 а.с. 53).
У зв'язку з вище зазначеним Головним управлінням Держпраці у Харківській області було видано Наказ "Про проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 " від 10.12.2019 року № 2296.
На підставі наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від 10.12.2019 року № 2296 "Про проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 " було оформлено направлення від 10.12.2019 № 02.02-03/3694 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування (т.1 а.с. 54 - 55).
В подальшому, на підставі вказаних наказу та направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування інспекторами Головного управління Держпраці у Харківській області здійснено спробу проведення інспекційного відвідування позивача.
Проте, у зв'язку із ненаданням позивачем інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування / невиїзного інспектування №ХК7805/296/НП від 11.12.2019 року.
Відповідачем сформовано вимогу про надання документів №ХК7805/296/НД від 11.12.2019 року, якою зобов'язано надати ФО-П ОСОБА_1 документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування та надано строк для виконання вимог (т.1 а.с. 56 - 59).
За результатами проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_2 (морозиво "Хладік"), інспекторами Головного управління Держпраці у Харківській області складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХК7805/296/НД/АВ від 23.12.2019 року (т.1 а.с. 61 - 64).
За результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено наступне порушення:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (стажер) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (стажер), фактично допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено частину 3 статті 24 КЗпП України.
На підставі акту перевірки відповідачем складено припис про усунення порушень №ХК7805/296/НД/АВ/П від 23.12.2019 року, яким відповідач зобов'язав позивача усунути виявлені порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України - до 23.01.2020 року (т.1 а.с. 60 - 64).
Крім того, процес інспекційного відвідування зафіксовано за допомогою відеотехніки, про що зазначено в акті перевірки та долучено до нього як додаток диск СD-R.
Головним управлінням Держпраці у Харківській області, до суду апеляційної інстанції, додатково надано диск щодо оформлення інспекційного відвідування за участі ОСОБА_1 .
Примірники акту №ХК7805/296/НД/АВ від 23.12.2019 року, припису №ХК7805/296/НД/АВ/П від 23.12.2019 року а також диск СD-R (додаток до акту) направлено поштою рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення на адресу проживання позивача (Т.1 а.с. 65).
За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування №ХК7805/296/НД/АВ від 23.12.2019 року щодо виявлених порушень ФО-П ОСОБА_1 , посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7805/296/НД/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020 року, якою накладено на позивача штраф у розмірі 250 380,00 грн. за не усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень, який надсилався позивачу 03.02.2020 року листом з повідомленням про вручення (т.1 а.с. 6 - 9).
Не погоджуючись з оскаржуваними приписом та постановою Головного управління Держпраці у Харківській області, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб'єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу реалізації органами управління контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері охорони праці унормовані, насамперед, приписами ст.259 Кодексу законів про працю України, ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (затверджено постановою КМУ від 26.04.2017р. №295; далі за текстом - Порядок контролю №295), Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (затверджено постановою КМУ від 26.04.2017р. №295; далі за текстом - Порядок нагляду №295), Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2013р. №509; далі за текстом - Порядок про штрафи №509).
Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Згідно з частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.
Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено Постановою КМУ від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-ІV "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-ІV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" та Законом України від 08.09.2004 №1986 "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві".
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону №877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 1, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Так, Закон №877 містить вичерпний перелік норм дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Правова позиція, щодо розмежування дії норм Закону №877 та Порядку №295, знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17.
Колегія суддів зазначає, що загальні правила застосування відповідальності до суб'єкта господарювання встановлені частиною 1 ст. 265 КЗпП України, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством у випадку, якщо вони винні у порушенні законодавства про працю. Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).
Згідно з ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Як вбачається з наказу ГУ Держпраці в Харківській області №2296 від 10.12.2019 року підставою його прийняття є виключно звернення ОСОБА_5 від 13.11.2019 року (Вх. №З-1314 від 13.11.2019 року).
У вказаній заяві громадянка ОСОБА_5 стверджує, що вона працювала реалізатором на одній з торгівельних точок " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого на території парку імені Горького в місті Харкові без належного оформлення трудових відносин. Заробітну платню вона отримувала в конвертах та із затримками. Як їй пояснили, що це пов'язано з великими податками. За останній місяць роботи платні не отримала. Зі спілкування з іншими особами, які також працювали на торгівельних точок " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", заявниця з'ясувала, що з іншими особами вказаною мережею також не було оформлено трудових відносин. У зв'язку з чим просила управління Держпраці в особі начальника здійснити перевірку вказану організацію та її торговельні точки.
Отже, зміст вказаної заяви свідчить про те, що громадянка ОСОБА_5 працювала реалізатором в торговій мережі " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (парк Горького в м. Харкові).
Жодної інформації про те, що заявниця працювала саме у ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин в заяві не міститься.
В інформаційній довідці, складеній головним державним інспектором ГУ Держпраці в Харківській області Щербіна Н.І. зазначено, що в зверненні гр. ОСОБА_5 повідомила, що працювала реалізатором без оформлення трудових відносин на торговельному майданчику " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 53).
Колегія суддів зазначає, що вказане не відповідає дійсності, оскільки жодної адреси де працювала заявниця звернення не містить.
Крім того, у довідці зазначено, що вивченням інформації інспектором Головного управління Держпраці у Харківській області встановлено, що за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 81, ЛІТ "РА-2" торговельний майданчик "Хладік" (територія парку Горького) здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити яка інформація була досліджена для встановлення такого факту. Доказів наявності такої інформації матеріали справи не містять, як не надав пояснення, яким чином була встановлена адреса.
Щодо наданої відповідачем, до суду апеляційної інстанції, копії фіскального чеку від 28.11.2019р., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач не змогла пояснити, яким чином даний фіскальний чек було отримано Головним управлінням Держпраці у Харківській області.
Колегія суддів зазначає, що з наданого фіскального чеку та заяви ОСОБА_5 не можливо зробити висновок про наявність підстав для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .
Отже, з урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що звернення ОСОБА_5 взагалі не могло бути підставою для винесення наказу про призначення інспекційного відвідування відносно ФОП ОСОБА_1 , оскільки дане звернення взагалі не стосувалося позивача і не містило інформації щодо порушення нею правил оформлення трудових відносин стосовно найманого працівника.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що звернення громадянки ОСОБА_5 від 13.11.2019 року, на яке здійснене посилання в наказі, є анонімним, і не може бути підставою для проведення перевірки, з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про звернення громадян", звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Згідно ст. 8 вказаного Закону, письмове звернення без зазначення місця проживання, без зазначення ім'я та по батькові, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
В заяві адресу заявниці - громадянки ОСОБА_5 вказано як АДРЕСА_3 .
Як свідчать матеріали справи, представником позивач направлявся до Голови Південноміської ради адвокатський запит в якому містилося прохання надати інформацію стосовно того, чи зареєстрована (проживає) гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , яка вказана в зверненні та чи існує насправді ця адреса (т.2 а.с. 59).
Листом від 01.06.2020 №456 Південноміською радою Харківського району Харківської області надано відповідь на адвокатський запит, в якій повідомлено, що домоволодіння по АДРЕСА_3 не існує, даних на ОСОБА_5 немає (т.2 а.с. 60).
Таким чином, особа, яка підписала заяву, яка стала підставою для винесення наказу №2296 від 10.12.2019 року, є анонімною особою, відомості щодо реєстрації її місця проживання та ім'я по батькові відсутні.
Отже, в силу приписів статті 8 Закону України «Про звернення громадян» заява громадянки ОСОБА_5 є анонімним зверненням і розгляду не підлягає.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року у справі №818/312/16.
Отже, відповідачем без дотримання вищевказаних умов Порядку №823 призначено проведення позапланового інспекційного заходу ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем було здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача без наявності законних підстав для його проведення, правовим наслідком чого, з врахуванням приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка закріплює матеріально-правові основи діяльності суб'єкта владних повноважень, є те, що такий незаконний захід контролю не може породжувати виникнення законних підстав для застосування до суб'єкта господарювання штрафу.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 та в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 року у справі №805/3137/17-а, за висновками якої невиконання вимог закону щодо процедури проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Слід зазначити, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок (зокрема, інспекційного відвідування щодо виявлення неоформлених трудових відносин) може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Тобто, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, який підтримав також і Верховний Суд у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, від 28 січня 2020 року по справі №818/998/17, яка також враховується судом при винесенні даного рішення відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Вказане вище в достатній мірі свідчить про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень при винесенні оскаржуваних припису №ХК7805/296/НД/АВ/П від 23.12.2019 року про усунення виявлених порушень та постанови №ХК7805/296/НД/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020 року про накладення штрафу уповноваженими особами, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
При цьому, твердження представника позивача, що наказ про проведення інспекційного відвідування у відношенні позивача є незаконним, оскільки його підписано неуповноваженою особою, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Судом встановлено, що наказ від 10.12.2019 року № 2296 "Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 " підписано т.в.о. першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області (Т.1 а.с. 54).
Наказом Державної служби України з питань праці від 25.11.2019 року № 116-кт покладено тимчасове виконання обов'язків першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області на начальника управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління ОСОБА_6 , у зв'язку із тимчасовою відсутністю першого заступника начальника Головного управління. Крім того, наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 25.11.2019 року № 08-04/291 виконання обов'язків начальника Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_7 на період його відпустки, покладено на тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника Головного управління Д.Гриня (Т.2 а.с. 84 - 85).
За таких підстав, ОСОБА_6 як тимчасово виконуючий обов'язки першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області мав право підписувати наказ від 10.12.2019 року № 2296 про проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 .
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до пункту 24 Порядку №823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Статтею 265 КЗпПУ передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМУ № 509 від 17.07.2013 року (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою ст. 265 КЗпПУ та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України “Про зайнятість населення”.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, однією з підстав для накладення штрафів є акт, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
В акті інспекційного відвідування №ХК7805/296/НД/АВ від 23.12.2019 року зафіксовано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (стажер) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (стажер), усно на відеореєстратор повідомили, що працюють у ФО-П ОСОБА_1 . Отже, перевіряючі дійшли висновку, що позивачем фактично допущено до роботи двох осіб без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено частину 3 статті 24 КЗпП України (Т.1 а.с. 61 - 64).
Вказане порушення слугувало підставою для винесення оскаржуваних припису та постанови.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 823, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
При дослідженні в судовому засідання відеозапису судом встановлено, що в ході проведення інспекційного відвідування були опитані дві особи, які інспекторам представились як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Проте, вказані особи не повідомили, що працюють у ФОП ОСОБА_1 .
При цьому колегія суддів звертає увагу, що з наданого відповідачем відеозапису, не вбачається, що особи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), які зафіксовані на відеозаписі, взагалі були обізнані (проінформований) про проведення відеофіксації.
Фактично, як вбачається з самого відеозапису, відео фіксація проводилась знизу, без повідомлення даних особи про проведення відео фіксації розмови, а з урахуванням місця розташування камери (знизу) та її приховування, фактично таємно.
Однак згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство України не дає права відповідачу, як органу державної влади, здійснювати будь яку таємну фото- відео зйомку громадян та представників суб'єктів господарювання.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не можливо встановити яким технічним приладом здійснювалась відповідна відео фіксація.
В акті перевірки не зазначено, яким приладом було здіснено відео фіксацію (відповідачем не надано сертифікації , тощо) відповідно не можливо встановити точну дату здійснення даної відео фіксації.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом по справі.
Отже, висновки акту інспекційного відвідування ґрунтуються виключно на припущеннях, належних доказів вчинення позивачем як роботодавцем відносно працівників порушення законодавства про працю Головним управлінням до суду не надано.
З урахуванням вищенаведеного, доводи Управління Держпраці у Харківській області щодо того, що позивачем було фактично допущено до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без оформлення трудового договору є хибними.
Стосовно наданого Головним управлінням Держпраці у Харківській області, до суду апеляційної інстанції, диску щодо оформлення інспекційного відвідування за участі ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Даний диск жодним чином не свідчить про наявність порушень ФОП ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, те що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належаними доказами не довів правомірності винесення ним оскаржуваних припису №ХК7805/296/НД/АВ/П від 23.12.2019 року про усунення виявлених порушень та постанови №ХК7805/296/НД/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020 року про накладення штрафу уповноваженими особами, які є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.
Щодо апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.20р., колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.20р. заяву представника позивача про розподіл судових витрат по адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування постанови залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду заяву заяву представника позивача про розподіл судових витрат по адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що до закінчення судових дебатів представник позивача не робив заяви, передбаченої положеннями ч.7 ст.139 КАС України.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.1,2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до положень ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.3 - 5 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що з метою вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог необхідною умовою є звернення сторони до закінчення судових дебатів у справі із заявою про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі із зазначенням поважності причин.
Дана справа розглядалася за правилами загального позовного провадження. Судові дебати проводилися 03.07.2020 року. Рішення по справі ухвалено судом 03.07.2020 року.
Суд зауважує, що до закінчення судових дебатів представник позивача не робив заяви, передбаченої положеннями ч.7 ст.139, ст. 143 КАС України.
Щодо посилань представника позивача на те, що позивач декілька разів у своїх процесуальних документах, зокрема у відповіді на відзив по справі № 520/1949/2020 та у документі письмові пояснення на відзив відповідача від 27.05.2020 за № 09-05/4774 із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач зазначив та звернув увагу суду і учасників справи: «На даний час позивач вже понесла витрати у розмірі більш ніж 5000,00 грн. (судовий збір за подання позову та заяв про забезпечення позову) тільки за звернення до суду з відповідними для захисту своїх прав.», колегія суддів зазначає наступне.
Зазначення у процесуальних документах, на те, що позивач понесла витрати не є тотожним зверненню до суду з відповідною заявою, як того вимагає ст. 139 КАС України.
Посилання позивача в письмових поясненнях на ухвали Верховного суду від 24.12.2019р. у справі № 520/5070/19, від 17.07.2020р. у справі № 826/6958/17 є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішенням, які є обов'язковими до виконання, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи.
Крім того, суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі № 569/17904/17 від 02.10.2018р., оскільки в даному випадку відсутня заява в розумінні ст. 139 КАС України, а зазначення у процесуальних документах про те, що позивач понесла витрати не такою заявою.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач в апеляційній скарзі на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.20р. наводить доводи щодо суті спору, але ці доводи не можуть вплинути на правомірність прийнятої ухвали.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представником позивача до закінчення судових дебатів у даній справі не було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, не повідомлялось про надання доказів про понесення позивачем таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, а тому у суду були відсутні правові підстави для задоволення заяви щодо розміру судових витрат.
Оскільки заявником не дотримано вищевказаної процедури, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно залишити без розгляду.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020р. по справі № 520/1949/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 09.11.2020 року