06 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа №440/6029/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про визнання протиправною та скасування постанови,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (надалі - відповідач, Приватний виконавець Клименко Р.В.), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 18.09.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №62851084.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірної постанови приватного виконавця з огляду на відсутність підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі м. Києва, адже боржник зареєстрований та проживає у Полтавській області, майна у м. Києві не має.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 19-24/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що у виконавчому написі нотаріуса та заяві про примусове виконання виконавчого документа зазначено місце проживання боржника у межах виконавчого округу м. Києва. На переконання відповідача, закон не зобов'язує виконавця перевіряти інформацію про фактичне місце проживання/перебування боржника, а тому ним правомірно прийнято виконавчий документ до виконання та відкрито виконавче провадження. Крім того, у ході вчинення дій щодо примусового виконання вимог виконавчого документа приватним виконавцем встановлено, що позивач отримує дохід від Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод", а тому постановою від 18.09.2020 відповідач вирішив звернути стягнення на доходи боржника у розмірі 20 відсотків.
3. Позиція третьої особи.
Третя особа письмових пояснень на позов та відзив до суду не надала.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
4. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників. Цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева".
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Обставини справи
16.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис №12553 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , заборгованості за кредитним договором від 13.08.2013 №1295/3096CLBPS, укладеним нею з ПАТ "Платинум банк", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Женева", у розмірі 19526,04 грн та 650,00 грн за вчинення виконавчого напису /а.с. 30/.
18.08.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Женева" подано Приватному виконавцю Клименку Р.В. заяву про примусове виконання зазначеного виконавчого напису /а.с. 26/.
19.08.2020 Приватним виконавцем Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження №62851084 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 20176,04 грн /а.с. 40-41/.
У ході примусового виконання вимог виконавчого документа приватним виконавцем встановлено, що боржник працює та отримує дохід від Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" /а.с. 48/.
На цій підставі, 18.09.2020 приватним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якими звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які вона отримує від Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" /а.с. 51-52/.
У наданих до суду матеріалах виконавчого провадження відсутні докази надсилання та вручення боржнику постанови від 18.09.2020, а тому суд визнає обґрунтованими доводи позивача про те, що про прийняття зазначеної постанови вона довідалась 12.10.2020, після отримання заробітної плати у меншому розмірі, та одержання інформації від роботодавця щодо підстав здіснення відрахування із заробітної плати.
Не погодившись із постановою приватного виконавця від 18.09.2020, позивач оскаржила її до суду.
Позовну заяву підписано 20.10.2020, а подано до суду 22.10.2020, тобто у межах строку звернення, визначеного частиною другою статті 287 КАС України.
Норми права, якими урегульовано спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 2.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 2.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2.04.12 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.
Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону №1404-VIII право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII.
Так, статтею 68 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно із частиною другою статті 70 Закону №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Оцінка судом обставин справи
Мотивуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 виходила з того, що Приватним виконавцем Клименком Р.В. безпідставно відкрито виконавче провадження у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки вона фактично проживає у Полтавській області, у м. Києві ніколи не проживала, майна на території виконавчого округу м. Києва не має.
Аналіз норм законів №№ 1403-VIII та 1404-VIII дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. У силу положень частини другої статті 24 Закону №1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Отже, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Аналогічні висновки щодо застосування згаданих вище норм права викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі №580/3311/19.
Приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що не заперечує відповідач.
У свою чергу, залученою до матеріалів справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 підтверджено, що місце проживання ОСОБА_1 з 08.06.1999 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 4/; інформація про зміну позивачем реєстрації місця проживання - відсутня.
Наведенні обставини також підтверджені довідкою Кошманівської сільської ради Машівського району Полтавської області від 16.10.2020 вих.№795 /а.с. 11/.
Крім того, суд враховує, що у матеріалах виконавчого провадження наявна копія кредитного договору від 13.08.2013, у якій місце проживання та реєстрації ОСОБА_1 зазначено за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 27 - зворот/.
Таким чином, відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , вказані у виконавчому написі нотаріуса від 16.07.2020 №12553, не відповідають тим відомостям щодо фактичного місця проживання боржника, які вказані у кредитному договорі.
Доказів внесення сторонами змін до вищезазначеного договору щодо адреси фактичного проживання позичальника відповідачем та третьою особою не надано.
Відомості про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , документально не підтверджені. Так само, матеріали справи не містять доказів наявності майна боржника у місті Києві.
Більш того, у ході вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62851084 Приватним виконавцем Клименком Р.В. отримано інформацію про те, що ОСОБА_1 працює та отримує дохід від Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 31495420; вул. Ливарна, 12, м. Полтава, Полтавська область).
Працевлаштування боржника у м. Полтаві Полтавській області, на переконання суду, виключає можливість фактичного проживання ОСОБА_1 у м. Києві.
З урахуванням наведеного, суд акцентує увагу на тому, що жоден з наданих стягувачем документів, ані кредитний договір, ані будь-який інший документ, не вказують на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві.
Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з яких би чітко вбачалось, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою у м. Києві. Натомість, наданими разом із заявою про примусове виконання виконавчого напису документами підтверджувались відомості про те, що боржник як зареєстрований, так і фактично проживає у м. Полтаві Полтавської області.
Посилання відповідача на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов'язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, суд відхиляє з таких підстав.
Як зазначалось вище, у спірних відносинах належним місцем виконання є місце проживання або перебування боржника, або місце знаходження його майна.
Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV (далі - Закон №1382-IV), за змістом статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України.
Частиною першою статті 6 Закону №1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (частина десята статті 6 Закону №1382-IV).
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (частина сімнадцята статті 9 Закону №1382-IV).
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.
Посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 25.01.2019 у справі №511/1342/17 суд визнає неприйнятними, адже ухвала суду касаційної інстанції не є тим рішенням, у якому наводяться висновки щодо застосування норми права у розумінні частини п'ятої статті 242 КАС України.
Враховуючи, що зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника (м. Київ) та місце реєстрації боржника (с. Богданівка Машівського району Полтавської області) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання ОСОБА_1 у м. Києві достовірно не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що у спірних відносинах приватний виконавець мав скористатися правом, наданим частиною п'ятою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
Вказана у виконавчому написі від 16.07.2020 №12553 та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, на думку суду, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на дату відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.
Суд при вирішенні цього спору також враховує, що Закон №1404-VIII не передбачає можливості передачі приватним виконавцем виконавчого документа після відкриття виконавчого провадження у разі отримання інформації про відсутність у його виконавчому окрузі місця проживання чи майна боржника, а тому перевірка відповідних даних має проводитись саме на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, адже здійснення заходів примусового виконання вимог виконавчого документа у м. Києві значно обмежує права боржника на участь у виконавчому провадженні з огляду на територіальну віддаленість через фактичне проживання та працевлаштування ОСОБА_1 у Полтавській області.
За вищевикладених обставин суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 16.07.2020 №12553 в межах виконавчого округу міста Києва та, як наслідок, відсутності у відповідача права на вжиття заходів з примусового виконання зазначеного виконавчого документа, зокрема, шляхом звернення стягнення до доходи боржника.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у ході розгляду справи не доведено наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 16.07.2020 №12553 у межах виконавчого округу міста Києва, оскільки не надано до суду належних та достовірних доказів, що свідчили б про проживання ОСОБА_1 у м. Києві та/або про наявність у боржника майна на території м. Києва.
За таких обставин, оскільки зібраними у справі письмовими доказами підтверджено, що місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого Приватний виконавець Клименко Р.В. веде діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка проживає та отримує доходи у Полтавській області.
При цьому хоча позивач і не оскаржує постанову приватного виконавця від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження №62851084, суд, зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи щодо відсутності визначених законом підстав для прийняття виконавчого документа до виконання відповідачем, з метою виконання завдань адміністративного судочинства, задля повного та всебічного захисту прав позивача, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Клименка Р.В. від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження №62851084.
Окрім того, зважаючи на відсутність визначених законом підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого напису нотаріуса від 16.07.2020 №12553 до виконання у межах виконавчого округу міста Києва та вчинення дій щодо примусового виконання виконавчого документа, постанову від 18.09.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника так само належить визнати протиправною та скасувати, а позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 20.10.2020 №33 /а.с. 13/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 14/.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати у розмірі сплаченого при зверненні до суду судового збору за подання позовної заяви належить стягнути на її користь з відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 19 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62851084.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 18 вересня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, прийняту у виконавчому провадженні №62851084.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; вул. Юрія Поправки, 6, оф. 31, м. Київ, 02094).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя О.О. Кукоба